Скандальна історія з поновлення на посаді Голови Конституційного суду України його колишнього очільника Станіслава Шевчука, сколихнула мало не всю юридичну спільноту. Рішення про це виніс суддя Окружного адмінсуду м. Києва Андрій Федорчук. Текст рішення правники називають абсурдним, а можливість його виконання — оцінюють на рівні вірогідності “пожити на Марсі”.

Найактивніше історію обговорюють у соціальних мережах, переважно, у профільних судівських та адвокатських спільнотах Фейсбуку.

Юристи часто жартують з цієї історії, а деякі жаліють Федорчука, якому, вочевидь, прийшлося приймати таке рішення “під шаленим тиском”, або ж “за великі гроші”.

Річ у тім, що будучи суддею, по суті, суду районного рівня, Федорчук замахнувся скасувати рішення Конституційного суду України. І це за умови, що рішення та висновки КСУ взагалі не підлягають оскарженню. Так, принаймні, записано у Конституції України.

Друге з чого кепкують юристи, так це з відсутності, навіть, правових механізмів виконати “вказівку” Федорчука і знову “зробити” Шевчука Головою КСУ. Причин тому одразу декілька.

По-перше, призначає судів за законом, не КСУ, а Президент, Парламент і З’їзд. А по-друге, звільняли Шевчука не одноосібним рішенням, а колективним, попередньо висловивши йому недовіру. Саме на цьому ґрунтується уся робота Конституційного суду України. Вони самостійно з-поміж себе таємним голосуванням обирають собі Голову, самостійно його можуть переобрати, якщо втратили до нього довіру, розчарувалися в роботі, або ж, як у випадку з Шевчуком, визнали його таким, що “не відповідає займаній посаді”. http://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_nc_2019_0.pdf

Тож, жоден окружний, районний чи обласний суд просто не в змозі змусити 12 чи більше суддів КСУ пробачити Голову, якого вини самі вирішили виключити зі своїх рядів за дисциплінарні порушення, політизацію роботу Суду та за те, що найняв собі на роботу непередбачених жодними законами радників. https://bihus.info/pozashtatni-radniki-zvilnenogo-golovi-ks-shevchuka-obiyshlis-byudzhetu-u-ponad-50-tisyach-griven А останні, як публічно заявили судді КСУ напередодні вигнання Шевчука, втручалися в їх роботу і намагалися диктувати їм як та які рішення приймати.

Так, наприклад, коментуючи “поновлення” Шевчука юрист Дмитро Жуков пише:

“Я, мабуть, ну дуже поганий правник, бо особисто для мене історія з паном Шевчуком видається апофеозом сюру всіх наших реформ:
Призначає суддю КСУ: Президент, парламент, з’їзд.
Звільнили – самі судді КСУ рішенням. А рішення КСУ не оскаржується ))))
Поновив на посаді інший суд (адміністративний), який скасував рішення конституційного.
Залишилося отримати рішення Баришівського про звільнення Тупицького, бо поновлений Шевчук і фулхаус.
А ми дивуємося, чому інженери їдуть до Польщі збирати яблука 😞“.

А Вячеслав Ждунь, погоджуюсь у коментарях з колегою додає: “Щоб отримати верховенство права у цій ситуації треба довести її до абсурду….”.

Загалом, є й поради в коментарях юристів з цього приводу. У них, наприклад, Шевчуку радять поновлюватися не через Фейсбук”, як він це робить зараз, (жаліючись у постах на недопуск до приміщення КСУ), а шляхом вивчення законодавчої бази.

А судді Федорчуку радять більше не братися за судові позови, оскільки після рішення у справі Шевчука, він вже може замахнутися на рівень Ілона Маска та розпочати нову “шалену кар’єру”.

В цілому ж правники сходяться на думці, що вся ця історія дискредитує і Шевчука, і всю судову систему в обличчі Федорчука, проте аж ніяк не стосується КСУ, бо той взагалі, за Конституцією, не належить до судових органів влади, має виключний статус та повноваження, зокрема, і в частині самостійно визначатися зі своїм Головою.