Джордж Сорос, один з визнаних гуру фінансових оборудок, ще взимку 2008 року в Давосі прогнозував серйозний всесвітній кризовий стан. В Україні на це не звернули увагу, принаймні в уряді.

Сорос, окрім фінансів, займався питаннями розвитку теорії відкритого суспільства, на противагу прихильникам тоталітарних режимів. Ідею відкритого суспільства він сам запозичив у свого наставника Карла Попера. Попер говорив: «Загроза відкритому суспільству надходить від тоталітарних режимів». Власне, Сорес висловив думку, яка може бути цікавою для нас українців, що джерело загрози для розвитку країни може мати і зовсім інше походження ніж тоталітаризм. А саме, відсутність суспільної злагоди та відсутність правильного керівництва.

Криза, що як фурункул прорвалась в США, назрівала давно, років з п`ять. В епіцентрі доларового смерчу опинилась нерухомість. Під такий бажаний для Пола чи Джона будиночок видавались кредити з сумнівним майбутнім щодо погашення. В результат Пол та Джон без будиночків але з боргами і повний застій на ринку нерухомості Америки. Ринок нерухомості потягнув за собою інші ринки, на яких зокрема використовується український метал. Значне скорочення споживання металу - цілком логічно зрозуміло, що не буде надходження валюти.

Одночасно в Україні відбуваються свої події. Перше – надзвичайно бурхливі помаранчеві вибори президента. Цілий світ про це гудів. Від багатьох країн надійшли меседжі про те які ми чудові, що зуміли розібралися з політичною кризою без стрілянини. Ми отримали просто величезний кредит довіри. Це зіграло на зміцнення гривні. Але Сан Санич Мороз (можливо, є ще й інші гравці) заклав вибухівку сповільненої дії – політрефому. І тут все закрутилось. Вибори, перевибори, ігри навколо формування Кабінету Міністрів. В мільйонів маленьких українців виникло просте запитання: «Влада на Україні є чи її немає?». В результаті кредит довіри впав, гривня знецінилась. Цим хаосом, скористались князьки в регіонах. Під шумок, не гребували прихопити шматок-другий нерухомості. Гривня ще більше знецінилась.

Відтак, недовіра українців до сьогодення, а тим більше – до майбутнього, почала тиснути на національну валюту. З`явився підвищений попит на долар. Виявилось, що доларів в Україні не має. Їх не прислали покупці металу, вірніше – колишні покупці. Банки захитались. Цілком випадково виявляється, що в нас зовсім не маленький дефіцит бюджету. До кінця року прогнозується – 25 млрд. грн. Торговельне сальдо, тобто експорт-імпорт також далеко не на нашу корись, на початок 2009 очікується – 17 млрд. доларів, а на початок 2010 – 30 млрд. доларів. Тобто ми в конкретній думаючій ситуації.

Вчасно згадали, що Україна є членом елітного валютного клубу – МВФ. Це добре. Ті ж 10 млрд. доларів, що могла отримати Україна відповідно до Кіотського протоколу, скоріш за все, вже втрачено.

Криза, за висновками експертів, вказує на те що ера долара добігає кінця. Є всі підстави вважати, що незабаром, виникнуть нові потужні центри впливу. Зокрема, Китай та арабський Блиський Схід. Вони можуть бачити світ і його поділ по своєму. Хоча новий президент штатів, ймовірно зможе вплинути на цей хід подій, на свою користь. Має право на існування ще й така гіпотеза. Певні сили в США спровокували кризу щоб присадити Китай та інших.

В такій ситуації, коли б`ються титани нам краще не рипатись. В Україні не те, що немає часу, вже немає сенсу з такою економікою бавитись в демократію. Потрібно – потужна вертикаль влади та команда фахівців. Можливо, варто зробити крок назад, повернутись до президенської фоми правління (хоча це не сама оптимальна схема управління для України), об`єднатись, спільно відпрацювати національну ідею, накласти мораторій на будь-які відцентрові дії місцевої влади. І працювати, працювати, працювати хоча б як Дж. Сорос.