Пам'ятник Шевченку – вітер північний. Трасою з Франківська – регіоналів візит. Їде Янукович – львівські регіонали банкують: замість хлопців з яйцями - піпли з прапорами. Це Львів, а не Франківськ, і це 2009, а не 2004!

Поки Янукович пробивається через північний вітер та засніжені дороги до покладання квітів львівському Шеві, присутні утворюють гасло-стягову масовку до довгоочікуваного візиту Я.В.Ф. Широкими рядами вони утворюють розлогий простір для святкового бенкетування з улюбленими Керманичем та створення атмосфери широкого єднання різнорегіональних душ.

Не так багато співчуваючих ідеям регіоналізму можна помітити у їх струнких шеренгах. Дисципліновані новобранці під досвідченим поглядом старших товаришів забирають з перших лав літніх та нефотогенічних осіб. І це правильно, бо Лідер, для кращого натхнення майбутніми перемогами, має бачити лише молоді красиві обличчя, а не огрядні діоптрії на носі рекрутів царя Миколи I.

Завдяки продуманому архітектурному рішенню, територія навколо пам'ятника Шеві, перетворюється у студену та зимову пору на ґрунтовний каток, де за сприятливих умов можна полічилити усі доступні ребра. Тому ЯВФ йде цим каточком якоже по суху, тобто човгаючи. Тому й бодігвардні ангели ЯВФ підтримують його міцно, щоб не дай Боже, не осоромився ЯВФ у Львові падінням неправедним. Тому й поводять себе ангели адекватно з навколишніми журналістами та особами, особливо спраглими ВФ, щоб не дай Будда, не наламати штахет у ворожому до ідей регіоналізму Львові.

Але Львів не настільки вже й супротивний до ЯВФ цього зимового дня. Атлетичні фейси створюють необхідний для самооцінки Лідера ефект єрихонських труб. Жіночки пускаються босфорських берегів у своїй електоральній істерії та нестримному бажанню завагітніти від ЯВФ з вервичкою на руці. Повітря ґвалтують прізвищем свого Обранця. Чоловіки, під невсипущим оком ангельських аргусів, роблять спроби доторкнутись до благословенних рук ЯВФ і їм це вдається з огляду на слизький стрьом бодігуардів. Рекрути царя Миколи II випрошують у ЯВФ ручного краба і отримують цілий траулер різдвяних креветок.

Для остаточного фінішного ефекту сопричастя з Лідером, Ганна Герман приводить дівчинку з квітами, яку романтичний ЯВФ охоче лобизає у наморожені ланіти. Номер ВВП з пузатою майкою пацика, який мав би свідчити про батьківську вселюбов (яка чує усіх-усіх) Лідера до усього живого на світі сьогодні не проканала. Не сезон.

ЯВФ рулить у Заньковецьку на зустріч з виборцями. Тим більше, що Стригун на історичній зустрічі ЯВФ з львівської інтелігенцію запрошував його на стограмівку. Стрункі шеренги Південного зигзагоподібно розчиняються у повітрі.

Заньковецька реве та стогне від атмосферного дотику ЯВФ. ЯВФ розпливається глаголами про букву закону та навіюванням, що він буде говорити правду, тільки правду і нічого, окрім правди. Фішкою усього його виступу буде сакральне "як кажуть", яке має свідчити, що він ніколи не відривається від народних джерел і завжди є представником колективного архетипування. Піпл одурманений ейфорією знову попадається на спінінг всерятуючої краси Достоєвського. ЯВФ, продемонструвавши деяку далекість від норм української мови, запитав у своїх заньковецьких адептів, як українською перекласти слово "грань". Адептія наввипередки, голіруч, швидкоскоч та дреминіг, почала видавати на-гора можливі варіанти сакрального слова.

Для остаточного фінішного ефекту сопричастя з Лідером, Петро Писарчук виводить на сцену почесну жительку Старосамбірського р-ну, яка дарує ЯВФ вишиванку. Почесна жителька Старосамбірського р-ну стає архетиповою матір'ю для сирітського минулого ЯВФ.  З Карпатських гір зринає лавина чорно-червоного сентименталу, щоб у залі перейти у кічушне замилування осяйним процесом, що торжествується на сцені.

ЯВФ за трибуною, непомітно для стороннього ока з залу, пускає сльозу. Це навіть зворушливо, він намагається приховати, що здатний на нормальні людські почуття! Але відеокамера бачить усе. Крупний план унеможливив президентське майбутнє Ніксона, хоча сумнівно, що байопіки про ЯВФ дотягнуть до рівня фільму про Джуліо Андреотті. Калібр не той.

Поки плаксій рюмсає, заньковецькі реви впадають в аплодисментний раж ангажементній зірці вечора. Жіночки дають зворотній відлік вистрибування зі спідниць у бажанні залетіти від Федоровича. Турбіни Заньковецької перетворюються на мідасові вуха та просять команди на зліт. Софіти схоплюють невловиму тінь ЯВФ, який йде на вихід. На сцену вистрибує Тая Повалій і звучить сакраментальне у даному випадку "ти признайся мені, звiдки в тебе ті чари, ми без тебе вcі дні у полоні печалі".

І стає зрозуміло, що заньковецькі адепти ЯВФ вже не будуть шукати вечорами червону руту. Врода ЯВФ для них – і чистая вода, і бистрая вода, і сині гори. І навіть автору легше повірити, що Він у них єдиний, ніж, що слон пролізе у ведмеже вушко.

Оскільки у ці святомиколайні дні Тая Повалій, взагалі, не авторитет – звучить сніжинкова радість Beach House "Norway", особливо рекомендована міністерством здоров'я у ці святкові дні.

Відео бонвояжу ЯВФ тут.

коврик: obeygiant.com