«Корупція – це негативне суспільне явище, яке проявляється в злочинному використанні службовими особамигромадськими і політичними діячами їх прав і посадових можливостей з метою особистого збагачення». Саме таке визначення має ця одвічна проблема будь-якої держави усіх часів. У документах це явище згадується ще за часів Вавилону і триває до сьогодення у різних формах.

Проте в Україні ця тема стала не лише «якорем» економіки, а й засобом спекуляції та політичної боротьби. Найбільше про неї люблять згадувати перед виборами і забувати, як тільки підрахують голоси.

Не став винятком і діючий Президент України Володимир Зеленський. Окрім «посадок» ключових корупціонерів, він обіцяв і комплексну боротьбу із цією «корозією», яка роз’їдає державу зсередини. Проте Зеленський вже майже рік часу обіймає посаду гаранта, а ні ув’язнень, ні системного вирішення проблеми корупції ми так і не бачимо. Одні кажуть, що йому для цього бракує впливу, інші стверджують, що він просто не знає, як це зробити, а треті вважають, що корупція є вигідною для нього.

То як можна оцінити перший рік «боротьби» президента з корупцією, як би він мав діяти і який маємо фактичний результат? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли політичний аналітик Ярослав Макітра, директор Українського аналітичного центру Олександр Охріменко та журналіст і політолог Кирило Сазонов.

Як ви оцінюєте боротьбу Володимира Зеленського з корупцією?

Ярослав Макітра:

Це водночас просте і складне питання. Поняття «боротьба з корупцією» передбачає, що в державі є корупція, із якою необхідно постійно боротись. Якщо розглядати це питання з такого боку, то мені важко говорити про якість великі та конкретні здобутки президента. Такою боротьбою, у першу чергу, могла би бути певна зміна права та відносин. Тільки тоді ми можемо говорити про ув’язнення якихось фігурантів. Має відбутись зміна як юридичного права, так і політичної культури і поведінки. Я маю на увазі призначення людей на високі посади і тому подібні речі. Проте ми бачимо цілу низку скандалів, пов’язаних із Зеленським та його оточенням, які можуть мати корупційний характер. Мова йде і про сумнозвісну поїздку президента в Оман, і про можливий торг посадами з боку брата Керівника Офісу Президента Дениса Єрмака. Крім того, є багато призначень на високі посади за принципом особистого знайомства і приязні. Всі ці речі є такими собі маркерами, які свідчать про те, що з одного боку є слова, які у чомусь є правильними, а з іншого боку є дії, які ставлять під сумнів всю красиву риторику. Тим паче, що майже за рік часу, протягом якого Зеленський обіймає посаду Президента України, ми не побачили навіть посадок ключових корупціонерів. Ба більше, ми навіть не побачили нових кримінальних проваджень, пов’язаних із топ-корупціонерами в Україні.

Все, що я перечислив, абсолютно ніяк не змінило ситуацію із корупцією в державі, якщо порівнювати із попередніми президентами і роками. Ніхто не затриманий, винні не покарані.

Те саме стосується і зміни законодавства. Там теж важко знайти якісь зрушення чи ініціативи, які могли б вирішити проблему корупції в Україні. Є певні точкові речі, за які голосували нардепи, але глобальних змін немає.

Крім того, дуже важливою є політична культура і поведінка самого президента. Вона мала б бути абсолютно іншою, якщо брати до уваги ті слова, які він говорив під час передвиборчої кампанії.

Олександр Охріменко:

Боротьба з корупцією банально не ведеться і я вважаю, що так було заплановано. У нас політики завжди любили говорити про боротьбу з корупцією, але реально ніхто нічого ніколи не робив. Ба більше, я думаю, що з цією проблемою ніхто нічого робити і не буде, хоча говоритимуть завжди.

А вся справа у тому, що корупція насправді нікому не заважала. Українці дуже вміло користуються цим явищем і якщо його забрати, то саме суспільство буде незадоволеним. Якщо все робити згідно закону, то усі послуги будуть набагато дорожчими. Те, за що десь треба доплатити чи переплатити, українці можуть вирішити набагато дешевше, давши хабар. Тобто, це вигідно і самим людям. Якщо взяти Німеччину, до прикладу, то там для вирішення різних паперових і не лише питань, треба заплатити 5-10 тисяч євро. В Україні подібні послуги можна отримати за 100 доларів. Тому логічно, що людина погодиться заплатити меншу ціну і обійти закон, ніж все зробити чесно, але переплатити у 10 разів. Якщо взяти до уваги наші закони, за якими існує бізнес, то прозорий, так званий «білий» бізнес є вкрай дорогим. Підприємцям легше дати хабаря і справа буде швидше йти. Тобто, навіть наші закони підштовхують людей до корупції.

Тому нарікати на корупцію та олігархів будуть, але сама корупція не заважає ні бізнесу, ні людям.

Кирило Сазонов:

Порошенка звинувачували, що він протягом 5-ти років заробляв на війні, а зараз звучать докори, що Зеленський заробляє на карантині

Особисто я зовсім не помітив, щоб у питаннях корупції в Україні взагалі відбувались якісь зміни чи навіть зрушення. Крім того, ми бачимо, що самого президента Зеленського зараз оточують такі ж самі скандали, які мали місце навколо Петра Порошенка і його соратників. Порошенка звинувачували, що він протягом 5-ти років заробляв на війні, а зараз звучать докори, що Зеленський заробляє на карантині. Ми бачили, наприклад, скандали із закупівлею медичних костюмів для лікарів. Так само ми бачили, як підскочили ціни на захисні маски і різного роду антисептики, як тільки почалась пандемія коронавірусу. І на фоні цього всього не відбулось жодного гучного ув’язнення. Тим більше, що наш антикорупційний орган НАБУ за період з початку 2020-го року перевів у бюджет  всього близько 14 тисяч гривень. Це при тому, що третину цієї суми складає штраф Артема Ситника.

Ці всі обставини і цифри дають нам розуміння, що ніяких змін у проблемі боротьби із корупцією в нашій державі не відбулось.

Що мав би робити президент?

Ярослав Макітра:

В першу чергу хочу зазначити, що боротьба з корупцією – це не є пряма функція чи обов’язок президента. Для цього у нас є антикорупційні органи, яких існує немало.

Зі свого боку Володимир Зеленський міг би демонструвати все на власному прикладі. Не повинно бути навіть натяку на те, що з його боку чи з боку представників його команди відбуваються навіть найдрібніші корупційні дії. По-друге, він, як глава держави, мав би піднімати це питання у суспільстві та давати якісь рекомендації чи зауваження органам або чиновникам, які можуть вчиняти корупційні дії чи вчиняють їх. Проте переслідування корупціонерів та розкриття схем – це не є функції Президента України.  Навіть з точки зору законодавства наші антикорупційні органи вказуються як незалежні.

Якщо підсумувати, то Зеленський у боротьбі з корупцією може виконувати дві ключові функції: звертати увагу на проблеми корупції, які мають місце у суспільстві, та зробити все можливе, щоб він та його оточення не мали нічого спільного навіть із чутками про корупцію.

Олександр Охріменко:

З теоретичної точки зору, президент мав би не заважати корупції самознищитись. Проблема, яка роз’їдає її зсередини – це те, що фігуранти просто обдирають людей і одне одного, встановлюючи надмірно великі хабарі. Все це має свою причину. Справа у тому, що у нас дуже часто змінюються державні службовці. Оптимально було б, якби вони довше працювали на своїх посадах. У такому випадку вони домовляться і сформують якісь загальні тарифи та умови. Тоді вони б і слово тримали. Чим менше змінюються службовці, тим меншою є корупція у результаті. А так приходить нова людина на ту чи іншу посаду, розуміє, що вона тут ненадовго, тому й намагається урвати свій шмат за рахунок встановлення нових «тарифів» на свої послуги.

Кирило Сазонов:

Насправді боротьба із корупцією – це не ловити хабарників чи щось подібне. Необхідно знищувати механізми, які створюють корупційні установи. Іншими словами, чим менше різні чиновники будуть втручатися у бізнес, тим легше буде вести цей бізнес і тим краще буде себе почувати наша економіка. Треба прибрати органи контролю, інспекції, ліцензії і всі інші дозволи. Потрібно надати підприємцям максимальну свободу дій і це саме по собі знищить корупцію. Я маю на увазі, що якщо у нас буде менше перевірок, менше чиновників, менше органів контролю і менше втручання у справи бізнесменів, то хабарники просто будуть знищені як «біологічний» вид.

Чому він цього не робить?

Ярослав Макітра:

Володимир Зеленський прийшов на посаду президента, будучи людиною, не пов’язаною із політикою та цією системою. Він також не мав своєї команди, яка б працювала чи обіймала якісь посади раніше. Тому Зеленський почав брати до себе своїх знайомих людей із зовсім інших родів діяльності і втягувати їх у велику політику. Тут «крутяться» великі кошти і навіть при шаленому успіху в шоубізнесі, ці люди не могли заробляти такі гроші, які можуть отримати на корупційних схемах і на потоках. Таких грошей вони і близько не бачили. Тому, я вважаю, що у них 100% є певна спокуса. Окрім того, апарат, який працював роками до цього, відлагодив усі ці схеми і ці молоді люди можуть навіть не бачити корупції. Вони можуть бути впевненими, що все саме так і має працювати.

Тому причин може бути дуже багато, але факт один: нічого не робиться задля реальної боротьби із корупцією. Можливо, Володимир Зеленський не до кінця розумів своєї мети приходу до президентської влади. До того ж, він не мав команди і кожен, кого він взяв у свій проект, сьогодні може вести себе по-різному. Те, що він не може контролювати усіх, є проблемою для нього, бо всі ці обставини також втягують його у такі історії, як була із орендою літака до Оману. Ми не знаємо, чи це було його рішення, чи йому хтось так підказав, але скандалу в результаті він не уникнув.

Саме тому, на мою думку, він змушений замовчувати свої «проколи». Також він старається не звертати увагу на випадки, коли учасники його команди опиняються у центрі корупційних скандалів. Тому «на виході» всі ці речі не мають системності і вони спричинили таку нерадісну ситуацію.

Олександр Охріменко:

Якщо Зеленський дійсно заважатиме олігархам, бізнесменам і політикам займатись корупцією, то його просто «спишуть»

Важко робити речі, які нікому не потрібні. Імітацію боротьби – так, але по-справжньому знищувати корупцію Зеленський не почне. Як він може таке ініціювати чи виконувати, якщо вся наша влада та уряд заточені на корупцію? У нас всі, хто йде в міністри, бореться з нею. Як тільки він стає міністром, то відразу ж перестає цим займатись. І починає знову про це говорити, як тільки йде зі своєї посади.

Володимир Зеленський має і достатньо впливу, і політичну волю, аби покласти край корупції. Але він чудово розуміє, що якщо він по-справжньому за неї візьметься, то його тут же «кинуть». Наступного ж дня його як політика просто знищать. Якщо Зеленський дійсно заважатиме олігархам, бізнесменам і політикам займатись корупцією, то його просто «спишуть».

Одна з причин, чому скинули Віктора Януковича, полягає у тому, що він намагався взяти під власний контроль всю корупцію в Україні, а так не можна.

Кирило Сазонов:

З одного боку, мені здається, що сам президент Зеленський не зовсім розуміє, яким чином все це насправді працює і що з тим всім робити. З іншого боку стоїть його оточення. Ці люди прийшли до влади і теж хочуть заробляти на своїх перевагах та посадах. Як тільки вони стали чиновниками, вони захотіли також мати певні засоби тиску на бізнес, аби самим брати участь у цих схемах. Тобто, за великим рахунком, масштабна корупція у нас існує не тому, що у представників влади немає бажання її ліквідувати, а тому, що у них є бажання її очолити.

Роман Гурський, ІА «Вголос»