Taxi Taxi! "Still Standing At Your Back Door" (2009)

Професійний, але трохи незбалансований диск від шведських сестричок Джоанни та Міріам Ерікссон. В асортименті – акустичний колисковий баланс скандинавськості підполярного округу.

На деяких етапах сестер Ерікссон можна зарахувати до посестр по саунду з Kings of Convenience ("More Childish Than In a Long Time"). В деяких моментах в них простежується щось від Девендри Банхарта ("While I Hold On to the Cliff"). Перший трек "Still Standing At Your Back Door" в найкращому сенсі можна назвати поп-варіантом діяльності джаз-думового бенду Bohren & der Club of Gore. "His Heart or Mine" подружився б з Margot & the Nuclear So and So's. Десь можуть прошмигнути згадки з múm. Ну й над усім цим кагалом бендів, у вокальному контексті возвишається тінь Великої і Страшної Бйорк.

Перші 7-м треків – позитив диску. Хворобливе бажання закутатись у спогади і ностальгізувати у пустотах створених барабаном для уявних істот під точковий супровід доцільного органчика, що добавляє фантазійності – тримає у потрібному ритмі. Трапляються й світліші моменти ритуальних проводів сонця. Трапляються й безповоротно-безтурботні нотки студентства, які розбавляються від загального американізму фолковими мотивчиками з іронією в приспівному "ай лав ю".

Плакальний 80-цький саунд "Birdful Eyes" також в обоймі, як й останній трек, що зі своєю недомовленістю та колами на воді закономірно хітує в салонах стокгольмських таксувок.

Випадає з загальної картини тільки кастаньєтне перебирання копитами коня в далекій Мексиці на тлі кактусів та західного сонця під вестернові труби в "Ripest Fruit". Отак, без одного треку, майже, хітовий диск.

1. Still Standing At Your Back Door
2. More Childish Than In a Long Time
3. Old Big Trees
4. Same Side of the Moon
5. All I Think Of
6. His Heart or Mine
7. While I Hold On to the Cliff
8. Ripest Fruit
9. Birdful Eyes
10. Mary

The Paper Chase "Some Day This Could Be All Yours Vol. 1" (2009)

Техаські маніяки знову на сцені. Підірвані нойзо-шизоїди фортепіанного деконструктиву та дурдому на клавішах The Paper Chase знову в прямому ефірі з новою радіопостановкою війни світів обставленою специфічним гумором після рульного альбому "Now You Are One of Us" (2006).

Банда Джона Конглетона заводить свою шарманку секстанського толку традиційно-гарячими слідами зашифрованого маніяка. Вони харизматики оркестрованого нойзу після якого Dresden Dolls можуть спунькати в ще не розбомбленій картинній галереї, бо незабаром The Paper Chase долетять й туди. Дрезденські барбі курять бамбук на звуках цього потойбічного саспенсу. Коли на сцену під оплески глядачів виводиться строката армада циркових уродів та інших чудасій світу, свій смішний резістенчик Muse можуть засунути собі в жопу з того розрахунку, що альбом The Paper Chase релізнувся в травні.

The Paper Chase прямоефірно лоскочуть нервах близькістю зомбованих зубів. Їх таргани на бойовому марші і це весело! З потойбічністю вони грають у підкидні жарти, тому й в проміжку істеричного фортепіано з’являється суперстарнутий 70-ми Чізес Крайст, якому протиставляється зациклений грюкіт свиноферми з пост-хардкорним скрімінгом.

Десь саспенс розкручує двері на поскрипування, а дівчатка кричать у шапіто заповненому какофонією військових сирен. Тому це шапіто й презентує кімнату сміху і катувань в одному флаконі. Де б здавалось не може бути при такій концепції таких штук, як "хіти", аж ні – коли глядачі незадоволені прямим ефіром доводиться запускати щось подібне на Arcade Fire доведене до ручки в камерах Гуантанамо ("this is a rape").

Годинники згортаються в трубочку і падають вниз. "Now You Are One of Us" (2006) – був реально страшнішим і тому більш цікавішим. "Some Day This Could Be All Yours Vol. 1" – просто реально розвеселий заглюк техаського маніяка на узбіччі в очікуванні нової жертви.

1. if nobody moves nobody will get hurt (the extinction)
2. im going to heaven with or without you (the forest fire)
3. the common cold (the epidemic)
4. the laying of hands the speaking of tongues (the mass hysteria)
5. your money or your life (the comet)
6. what should we do with your body (the lightning)
7. this is a rape (the flood)
8. the small of your back the nape of your neck (the blizzard)
9. this is only a test (the tornado)
10. we have ways to make you talk (the human condition)

Kent "Röd" (2009)

Шведcькі поп-рокери знову намагаються дотягнутись до піку, на який їх заніс диск "Du & jag döden" (2005) та усі попередні до нього альбоми. Що було на "Tillbaka till samtiden" (2007) – навіть саєнтологам невідомо, тому кентисти вирішили добавити до своєї (традиційної) скандинавськості чогось червоного.

На фініші виявилось, що вони банально переборщили з катарсисом, хоча ще на старті, протестантський хор простоти краси і краси простоти, після Du levande їх зьоми Роя Андерссона – вже сприймався, як пародія.

Далі повалив екзальтований диско-саунд з покликаною з 80-х електронічкою, від чого Kent іноді пікевали з вертикалі поп-року на віражі електропопу. Деколи проскакувала якась депешуха (краща, ніж в Editors). Десь – щось ближче до a-ha ("Töntarna"). Не сказати, що все це краще, ніж попередні хіти, але жирніше – то тру. Простота і мелодизм залишились (хоча й є переборчик). Coldplay вже давно сосали трахісан на їх виступах. На цьому сосуть ще більше. Ну й пам'ять останньому диску Röyksopp тут рулить.

До моментів традиційного (для Kent) гітар-саунду добавляються оркестровки. Від цього їх північно-оленячі баладки перекидаються екстазом за горизонт і не виявляють жодних ознак життя. Ще більш традиційний меланхол також залишилась в кишеньках з цукорками. Від нього жирнюще діп-техно повністю попало на тему "напіцца і забицца". І вже прогнозовано, що ця жиропа-жопа діскоденсу 80-х скомпільована з фортепіанко деколи впадає в пафосну одноманітність.

Де дискобарне ескімо не заморочується виїбонами – на перископну глибину спливає доступне піплам радісне і романтичне, закільцьоване для більш валентинного ефекту клавішним солом ("Svarta linjer"). Цей трек, а також й дещо самоповторну фолко-акустичну баладку з переходом в електрожир "Ensamheten" – ще якось можна слухати. Бо вже традиційно фінішний трек зі стартовим натяком на індітронічку та місцеву романтику захльобується в катарсисі, як в пересоленій солянці.

"Tillbaka till samtiden" – перетанцювали, але до рівня "Du & jag döden" – так й не дострибнули.

1. 18:29-4
2. Taxmannen
3. Krossa allt
4. Hjärta
5. Sjukhus
6. Vals för Satan (din vän pessimisten)
7. Idioter
8. Svarta linjer
9. Ensamheten
10. Töntarna
11. Det finns inga ord