Ще в середу здавалося, що попередження про львівську негоду, – не дуже дотепний жарт. Транспортний параліч, який набув не менш символічного значення для сьогоднішнього Львова, ніж тамтешня атмосфера перманентної реконструкції, шепотів щось про співчуття до всіх, кому треба буде вчасно потрапити до Палацу Мистецтв на Коперніка.

Розритий проїзд Крива Липа став однією з перших метафор цьогорічного Форуму. Колись у Львові таки вдасться зібрати достатньо коштів: і на ремонт каналізацій та доріг, і на побудову нового експоцентру, в якому би не виникали проблеми з електропостачанням, в якому би Форум нарешті дозволив своїм прихильникам уникнути тісняви, цього шпротно-книжкового снування, що створює напівілюзію ажіотажу.
 

Одні видавці скаржаться, що людей цього року менше, ніж минулого, інші бідкаються, що привезли замало тих чи інших книжок, бо не чекали такої навали. Найсмішніше, що обидва враження – правдиві. Звісно, існують усілякі підрахунки, що допоможуть більш-менш об’єктивно порівняти відвідуваність 15-го Форуму та його численних акцій з минулорічними показниками, тільки у Львові статистика – це не наука. Всі враження тут традиційно висотуються не так із цифр, як із дрібних спостережень, деталей, різноманітних уламків великого спілкування. Кожного разу все це складається в одну й ту ж таки мозаїчну картину, хоча матеріали і техніка її виконання – щораз інші.
 

Один поважний видавець розповів про підслухану телефонну розмову порядної львівської пані, що якраз проштовхувалась до воріт Палацу Мистецтв: “Тут така тіснява, неможливо роззирнутися! – кричала вона в слухавку. – Зараз куплю нову книжку Оксани Забужко – і буду зйо...уватись!”

Втім, далеко не всі брали приклад з порядної львівської пані – й таки надовго залишались в епіцентрі Форуму, влаштовуючи спорадичні полювання на авторів. Деяким з них народна любов таки намуляла – не лише очі, а й правицю. Зокрема, Марії Матіос, якій довелось багато годин поспіль роздавати автографи на стенді видавництва “Піраміда”. Зрештою, їй належить рекорд цього Форуму: 6 000 проданих примірників нової книжки “Москалиця” – для наших реалій факт непересічний.
 

Натомість деякі інші автори, аж ніяк не потерпаючи від цього, пізнавали зворотній бік слави. Де ще ви побачите відомих письменників та культурницьких діячів, які працюють вантажниками та продавцями? Ось біжить Василь Габор із пачками своїх вишуканих книжок, вітаючись поштовхом плеча і ледве встигаючи зронити кілька слів, ось порпається біля авто Павло Гудімов, який за хвилину повторить цей рейд в надра Палацу Мистецтв. На підступах до Форуму публіку зустрічає зелений бронтозавр на колесах, який тільки тим схожий на пса, що мусить у дощову погоду стовбичити при брамі. Поруч – брати Капранови, які з року в рік втілюють пораду Гері Олдмена: “Якщо хочеш що-небудь зробити добре – зроби це сам!”.
 

Свиня в опері

Режисер цьогорічної урочистої церемонії відкриття Форуму в львівській Опері, передбачуваний в своїй прихильності до епатажу Роман Віктюк, чудово знає, що запам’ятовується тільки остання фраза. Або мізансцена. Нею стала свиня на сцені Оперного театру. Це неподобство-виклик-натяк ніхто не оминув увагою.
Втім, від Романа Григоровича ніхто й не чекав звитяжних гопаків та помпезних славнів на честь книги. Ще перед початком відкриття, коли перед театром відбувалось танцювальне шоу, де коні й люди почергово демонстрували вправність та пристрасність рухів, одна з парнокопитних танцівниць оскандалилась просто під час виконання чергового філігранного па. Українську інтелігенцію це дуже звеселило й, за якоюсь метафізичною логікою, підготувало до ще скандальніших – уже сценічних – випробувань.
Одне тільки важко заперечити: за всі роки Форуму не було ще парадоксальнішої церемонії, в якій би обов’язкова офіціозна частина, з усіма привітаннями від вищих посадових осіб та цілком серйозними виступами, була настільки театралізованою, еклектичною і яскравою.
Що ж стосується свині – то й це, як з’ясувалось, була дуже вчена свиня. Можливо, вона таки заслужила, щоб потрапити на сцену оперного театру.
 

Від Форуму до Фестивалю – і назад у майбутнє

Якщо три роки тому, коли мистецька частина акцій Форуму виокремилась в повноцінний літфест, публіка ще не могла збагнути, який в цьому сенс і чому така плутанина, пов’язана з паралельними програмами заходів, то вже Третій літературний фестиваль, який зібрав учасників із 14 країн, викликав помітно більше зацікавлення глядачів і ЗМІ, ніж можна було передбачити. Й хоча російські гості Татьяна Толстая і Владімір Сорокін поки що залишаються для українського читача “зірковішими”, ніж знані європейські майстри кшталту Катрін Панколь чи Юдит Герман (винятково “завдяки” інерційності мислення більшості наших видавців, котрих ще й досі лякає перспектива оприлюднення перекладів світових бестселерів), навіть читання-тандеми за участі абсолютно незнаних в Україні письменниками із Австрії чи Німеччини минали доволі успішно.
 

І якщо для Форму проблема досягнення межі росту актуальна вже кілька років поспіль, то з Міжнародним літературним фестивалем – навпаки. Це гнучкіша конструкція, в якій набагато легше реалізувати сучасні формати спілкування між автором і читачем. Саме тому певний дрейф громадської уваги в бік Літфесту можна вважати перспективною тенденцією, яка може додати Форуму ще більше нових барв.
 

Можливо, вже найближчими роками обличчя Форуму більшою мірою визначатиме Літфест, аніж традиційні форумні розваги на кшталт конкурсу на кращу книгу, камерних презентацій та офіційних заходів. Найважливіше, що Форум і Літфест утворюють єдиний і злагоджений організм, таке собі багатофункціональне книжкове створіння, яке має багато масок та схильне до численних перевтілень, але зберігає неподільну сутність.

І, нарешті, остання метафора цьогорічного Форуму, де вперше відбувався відкритий чемпіонат України зі швидких шахів серед письменників та видавців пам’яті Степана Попеля. У першості брали участь – в рівних пропорціях – кияни і львівяни. Кияни легко і з великим задоволенням програли в загальному заліку. Приблизно так само, як це поки що відбувається у книжково-виставковому житті України. Отже, все на своїх місцях.
 

Нагадаємо, що завершилась 15-а Національна книжкова виставка-ярмарок «Форум видавців у Львові»

Фактичні дані:
Зареєстрована кількість учасників – 652
Заходів у програмі – 263 (з них 135 – у рамках Третього міжнародного літературного фестивалю «Література в еру мас-медіа»)
Учасників Літературного фестивалю – понад 150 авторів з 15 країн
Надіслано на конкурс книжок – 325 від 65 видавництв

Загальна кількість учасників – 820
Гостей – 686
Книжок, зібраних під час доброчинної акції «Подаруй дитині книжку!», – 6349
Акредитованих ЗМІ – 229
Акредитованих журналістів – 727
Акцій, презентацій – 391