Відправлений у відставку мер Винник Теодор Гудзяк, зі своїми наївними пантами, вирішив в'їхати на сьогоднішню пресуху. Врубав фейс блаженного юродивого. Закосив під Вову Ульянова у своєму прагненні контролювати усі здобутки і бабло революції. І нагадав своєю парсуною імпічментну долю Буняка, який також не хотів ділитись.

Абстрактна пресуха про невідомі і загадкові речі. Млява і безсила. То вже якась агонія і обов'язково присутнє біля неї бажання попантуватись останніми мускулами. Жодних імен. Жодних явок. Жодних паролів. Нудні спроби виправдатись. Натяки на якийсь суд. Божественний чи що?

Богопомазане бажання потриндіти ні про що. В Гудзяків (Бориса і Теодора) – це вже стало сімейним бізнесом. Істеричні юристи і залякані редактори газет. От і вся його бригада, чи як це називалось в "Найкращому фільмі" від Камеді-Клаб – трігада.

Усі спроби Гудзяка заявити про політичне рейдерство, зрадників-депутатів, які спокусились на матеріальні блага, розбиваються об його абсолютну невпевненість та банальне небажання ділитись з вищезгаданими депутатами. Тому вони й зрадники.

Ще більш непереконливим є бажання Гудзяка возвеличити свою кандидатуру підтримкою міфічної громади. Своїми прихильниками він називає "Союз Українок" та "Просвіту" – 2-ві найбільш старпьорні та імпотентні організації в Україні.

Терра інкогніта. Все, як Кобилянська пише. 18-19 гектарів винниківської землі стали для Гудзяка фантастичною катапультою у відставку. Буденно, банально і матеріально. Якийсь невідомий олігарх хоче побудувати на цих райських кущах котеджики для струджених і обтяжених. Теодор Гудзяк хоче побудувати на 1-му гектарі парадісної землі очисні споруди. Куди відпливуть ще 17 чи 18 гектарів – невідомо. От і вся загадка з невідомою розгадкою.

Теодор Гудзяк ще додумався ствердити власну безгрішність перевірками КРУ, різними видами прокуратур та відділом боротьби з організованою злочинністю. Хто зараз вірить усім цим конторам? Психічнохворі? Юродиві? Дурні?

Усю цю ботанічну нудоту розбавили своїми конкретними наїздами на нашоукраїнця Гудзяка та його трігаду, бютівка Олександра Яросевич (в.о. міського голови Винник, секретар Винниківської міської ради) та соціаліст Олег Матвіїшин (депутат Винниківської міської ради).

Яросевич згадала екс-меру гори сміття, фігові дороги, ліве лаве, яке зникло не відомо куди та його нездатність до ефективної фінансово-господарської діяльності. Матвіїшин нагадав Гудзяку про мерське бажання конкретно побазарити і порішати усі питання навколо фірми соціаліста. Матвіїшин на таке не погодився. Питання – заглючилось.

Найбільше ж дістала винниківських депутатів мирова угода Гудзяка з місцевим підприємцем Козловським (мейбі, тим самим міфічним олігархом). Козловський виграв на конкурсі право на купівлю землі. Трігада Гудзяка оскаржила це у суді. Суд, з огляду на ідеально підготовлені юристами Козловського документи, показав команді екс-мера палець імені Яценюка.

Козловський запропонував Гудзяку, тобто Винникам – 500 штук гривень відступних. Гудзяк, після провалу своєї юридичної трігади, погодився на таку угоду. Депутатам про такий факт він не повідомив і зрозуміло, не узгодив з ними вирішення цього питання. А через 2-ва тижні Козловський продав цю землю за 12,5 лімонів гривень. Тут, як казав великий Ленін – потрібно вчитись, вчитись і вчитись.

Вже аж потім, Гудзяк визнав свою помилку і почав вибачатись. 12 лімонів лаве і одне вибачення – капєц, адекватні величини.

Скориставшись моментом, Матвіїшин нагадав ще Гудзяку про колишні дружні стосунки з цим невідомим олігархом і теперішні його тьоркі з цим гігантом думки і бізнесу. Гудзяк заявив, що журналістам це нецікаво. Для чого тоді було викидати лаве на пресуху? Щоб щось пробубоніти собі під ніс та халявно оголосити про своє можливе 2-ге пришестя?

Також Гудзяк не зміг адекватно прояснити ситуацію навколо змін складу земельної комісії та свою лепту в розколі фракції НСНУ в винниківській міській раді. Він, напевне, є прихильником апофатичного богослів'я? Якщо так, то трапісти його чекають-не дочекаються.

Історія, по ідеї, має хоч чогось навчити. Лавсторі з Буняком та його швидким імпічментом, очевидно, не є прикладом для Теодора Гудзяка. Але для молоді христової, будь-яка історична мудрість – то глупота. Для них, напевне, лише ad majorem hominis gloriam – понад усе.