Рятувати потрібно в першу чергу людей. Будь-яка війна винищує ліпших. Якість нашого суспільства, м'ягко кажучи, бажає кращого. Якість влади – нижче плінтуса. За що гинули на Майдані? Що компенсує горе матерів, сльози вдів, сумні очі сиріт? Якою доцільністю можна виправдати гібридно-громадянську війну?

 
Для ефективного вирішення будь-яких завдань необхідне об'єднання людей. Таке об'єднання може відбутися заради досягнення спільної мети, самозахисту або банально – за гроші. 
 
Вся дотеперішня влада не спромоглася на вироблення будь-якої державної стратегії. Весь політикум спекулював протиставленням сходу-заходу, православія-католицизму, русскава міра-європейським цінностям. Плоди такої спекуляції ми пожинаємо нині. Це як заплющувати очі на торгівлю шмурдяком – начебто нічого страшного, поки споживачі не почнуть вмирати. Вже вмирають. Масово.
 
На Майдані нинішні політичні опоненти проявляли чудеса самоорганізованості та кооперації. На це їх спонукав не міф євроінтеграції, а цілком конкретний "рідний Беркут". Тільки перемир'я – ті, хто пліч-о-пліч стояли на барикадах, розповзались по своїх партійних та територіальних комірках…
 
Незважаючи на факт війни, прапори з чорними стрічками, щоденні звістки про загиблих та поранених – народ мирно п'є каву та пиво, вболіває за тих, хто заб'є москалям гол на футбольному полі, та тішиться міністром, який заспівав популярне ла-ла-ла про Путіна ху@ла…
 
Натомість помічати логіку кривавого сценарію Майдан-Крим-Донбас-війна (громадянська чи Третя світова) ніхто не хоче. А ця логіка невмолимо дійде до кожного. Як сто років тому прийшла у кожну родину Перша світова, начебто після пострілу масона Гаврила Принципа. Не так важливо, хто сьогодні стане "Принципом" – початком безповоротних процесів…
 
Працює лише мотивація грошей. За гроші воюють. За гроші вбивать. Але за гроші не купують ні миру, ні щастя. Якщо ви вірите що політики та олігархи турбуються про ваше майбутнє – далі не читайте. Так, їхні інтереси часом можуть співпасти з інтересами електоральних лохів. Але не надовго…
 
Найкраще об'єднання – природне. Якщо пожартуєте, що природне це любов до Природи, будете праві. Але це світоглядна характеристика, суть. А я зараз про форму. Отже, природною формою об'єднання є територія спільного проживання та/або інтересів (робота, хобі, уподобання, тощо).
 
Найголовніше все-таки територія та середовище проживання. Це те, що в чинній Конституції іменується територіальна громада і що, як природне явище, наш  Президент хоче замінити на штучне поняття "Громада". Штучне, бо в проекті змін до Конституції "Громада" це лише територія. Без людей. Символічно?..
Але не буду вчергове заглиблюватися в аналіз злочинних змін. 
 
По-суті. Без фактичного створення територіальних громад – юридичних осіб публічного права, Україні, як державі, кінець. Для мене це аксіома, яку доводити нікому не збираюся. Немає часу. Хто ніяк не може зрозуміти чому діюче місцеве самоврядування це не територіальні громади, наведу лише одну аналогію. Перше – це штучне дерево запхане в землю, друге – живе, чиє коріння живить весь суспільний організм. 
 
Як найшвидше сотворити ті громади? Звичайно, процес самоорганізації, створення цих громад вже йде. Його не спинити, бо люди інтуїтивно відчули шлях до порятунку. Але самі громади потрапляють у юридичний вакуум. Так, згідно Конституції та Європейської Хартії місцевого самоврядування, вони однозначно та безумовно є створені. А далі? Потрапляючи в існуюче правове поле територіальні громади стикаються з фактом того, що їхнє місце в законодавстві повністю заняте тим, чого громади ніколи не створювали – органами місцевого самоврядування…
 
Тому повинен бути каталізатор цього процесу – Закони України, котрими буде чітко прописано механізми створення та реєстрації територіальних громад, наділення їх усім належним майном та взаємодії цих громад, як юридичних осіб публічного права, з органами державної влади і створення ними легітимних органів місцевого самоврядування. Крапка. 
 
Для прийняття відповідного законодавства необхідно застосовувати наявні в суспільстві механізми тиску на владу – громадські організації та політичні партії. Проте вони на сьогодні не працюють, тому що перші, як правило, обслуговують другі, або разом із другими – своїх спонсорів. Ще одна важлива річ. Реально що ГО, що всі двісті з гаком партій охоплюють лише незначний відсоток суспільства. Я не про кількість членів, а про реальних дієвих людей, котрих ці організації можуть об'єднати "за ідею" – таких дуже мало. 
 
Майдан організували не політичні партії та ГО, а самі активні громадяни. Те що політики їх вчергове використали – це абсолютно закономірно. Об'єднання на Майдані було підсвідомим та ситуативним. Але, на жаль, не стало усвідомленим…
 
Політична партія це інструмент. Як інструмент вона може бути використана як олігархами, котрі її фінансують, так і народом. 
 
Шизофренія нашого суспільства полягає в тому, що загалом не довіряючи жодній політичній партії, воно щоразу довіряє владу одній із них під час чергових виборів. Згодом настає розчарування, але, позбавлений реального вибору, народ знову і знову обирає менше зло. В однаковій мірі це стосується і президентів. Чому?
 
Причина в суміші довірливості, ліні та несприйнятті політичного процесу як такого що суперечить нашій природі. Останній фактор – це добре. Народ інтуїтивно відчуває, що сучасна політика є продажною та брехливою по своїй суті. Сучасна – не сьогоднішня. З часів Івана Франка хитрі писки за спиною кожної партії так і залишилися…
 
Замкнуте коло? Ні. Якщо для негайного порятунку власної хати під рукою немає відповідних інструментів – доводиться використовувати ті, які є. 
 
Так для відновлення природного народовладдя сьогодні потрібно використовувати політичні партії. Не всі. Лише ті, котрі ще не замаралися у брудних політичних іграх та не обросли корупційними інтересами і зобов'язаннями. Для цього повинен бути реальний механізм контролю та впливу, який не можуть забезпечити ні масмедійні люстратори на службі в олігархів, ні малочисельні ГО або клуби за інтересами.
 
Таким механізмом може стати лише загальноукраїнська Мережа вільних людей. 
 
Чому Мережа, а не структурована організація? Будь-яка структурована організація лідерського типу буде абсорбована діючою системою. Більше того, в таких організаціях неминуче відбудеться конфлікт лідерів та узурпація влади одним із них або "малою групою". Як відбувається така узурпація і як цього уникнути в динамічній мережі, яка об'єднає справжніх лідерів, дослідив львів'янин Тарас Плахтій. Його праці рекомендую знайти в інтернеті. 
 
Що означає "вільних людей", або, як зазначав у попередніх публікаціях – "людей волі"? Вільною є людина котра позбулася нав'язаних суспільству, через олігархічні ЗМІ, стереотипів. Людиною ВОЛІ є той, хто має внутрішнє переконання діяти, а не споглядати як все котиться в прірву, або приймати участь у процесах як статистична одиниця чи гарматне м'ясо. 
 
Лише вільні люди здатні сотворити Мережу, яка охопить ту критичну масу людей, що необхідна для заміни охлократичної системи на природне народовладдя. Лише всеукраїнська Мережа вільних людей може втримати у своїх руках такий інструмент як політична партія, та не дати йому перетворитися на чергове знаряддя укріплення олігархічної влади. Лише спільними зусиллями та взаємодією людей із цих трьох середовищ можна врятувати країну та уникнути чергових багаточисленних жертв. 
 
Зрештою, поділ людей на середовища є цілком умовним. Насправді це три механізми взаємодії здорової частини суспільства, яку сьогодні просто знищують. В єдності переможемо! Хай буде так!