The Mars Volta "Noctourniquet" (2012)

The Mars Volta продовжують втілювати у звуки свої ребуси на ринвах, де поєднуються тілами чарівні миті містичності та псевдо-непередбачуваний прог.

Деформація звично грає на контрастах. Завихорені буревії дісторшину драматизують балади одомашненою агресію.

Містика хаосу передбачувана у своїх немовлятних блискавицях. І в її алюбовній романтиці чути Челентано ("Dyslexicon").

В шизофренічній аритмії марсвольтівсього прогу, окрім впливу класиків до поп-культурного періоду, відчувається перебор у геометричній прогресії сольних дисків товариша Омара ("Imago"), які встигає переслуховувати хіба що він один.

Окрім шаманських причитань, де не вистачає тільки Лу Ріда та Металіки, баладність "Empty Vessels Make The Loudest Sound", з усією неоднозначністю Металіки, це – Металіка для дівчаток. В баладах "Noctourniquet" і можна відшукати щось-більш менш цікаве.

Психоделія крутиться космосом навколо містики гримучої змії ("Lapochka"). Електронні епізоди, або дають булькаючу загубленість 70-х ("Noctourniquet"), або стартують з "Baba O’riley" The Who ("Vedamalady").

Самих ж марсовольців більше пруть ребуси, де вони можуть під шквалом звуку поховати та зашифрувати відомі мелодії. В ребусності "Zed And Two Naughts" найбільше пощастило композиції "One" групи U2.

 

VCMG "Ssss" (2012)

Союз учасників Depeche Mode Вінса Кларка та Мартіна Гора єднає трудящих навколо рафінованого техно.

Відпрацьовуються усі канони жанру. Космічні перегони та перестрілки бластерами особливо потребують піонерів даркової атмосфери.

Біт активізує всезростаючу підозрілість на тих неосвоєних теренах і за героїчною одноманітністю щоденних подвигів, де техно (в переважній к-ті) просто нудне та створене для забуття, з’являють оази веселості під які можна сміливо підтанцьовувати ("Spock", "Bendy Bass").

А тут вже й альфацентаврам зрозуміло, що за презентованої мінімалістичності можна було спокійно зупинятись на EP, а не на цілому альбомі з якого максимум може лишитись на спомин 3-4 треки.