The Pains Of Being Pure At Heart "The Pains Of Being Pure At Heart" (2009)

Спіральки історії розвертаються інколи в потрібному напрямку. My Bloody Valentine поступово реінкарнуються. Шугейз наступає. Оживає пам'ять про Ride та Jesus And Mary Chain (над якими вже в минулому році попрацював Glasvegas). І що вже писати про такі банди, як The Field Mice чи The Pastels. 80-ті пастеризуються новочасними піплами у своїх найкращих формах і прикладах (інколи).

Туди ж зібрались і нью-йоркці The Pains Of Being Pure At Heart. Після нормових прикладів A Place To Bury Strangers і The Radio Dept (десь вже має бути новий альбом, бо ейпішка вже гуляє нетом) – там розгортається хайвейна благодать.

В The Pains Of Being Pure At Heart процвітає один лише позитив студентського розливу (звертатись до треку "A Teenager in Love"). Легкість і стрибучість на денсхольну тематику з приставучими мелодіями ("Come Saturday", "The Tenure Itch", "Stay Alive"). Звукова стіна однозначно сприяє доброму прочищенню мізків після іспитів.

Літній альбом з усім тим мінімалізмом, так потрібним для сонцеграйного релаксу. 35 хвилин диску, як пастка для меломанів, яка знову ставиться на ріпіт. В тому й головна перевага малих і цікавих дисків. В канікулярній відсутності глибокомудрої логістики.

1. Contender
2. Come Saturday
3. Young Adult Friction
4. This Love Is Fucking Right!
5. The Tenure Itch
6. Stay Alive
7. Everything with You
8. A Teenager in Love
9. Hey Paul
10. Gentle Sons

La Roux "La Roux" (2009)

Ще один британський електропопний заглюк на 80-х сінті-попах в рудописному образі дівчинки La Roux, вона ж Еллі Джексон. Після круговоротних успіхів Eurythmics (особливо), Human League, Yazoo і Гарі Ньюмана й не так можна загубитись в часі.

В найкращих своїх варіаціях La Roux обставляє на голову ще одну фанатку 80-х – дівчинку Little Boots. Рівень посягань ("In For The Kill", "I'm Not Your Toy", "Cover My Eyes") набагато серйозніший, ніж в маленькостопки, та й робота з саундом просто краща. В найгірших своїх етюдах – La Roux скочується до все тієї ж мадонної та кайліної всюдиприсутності ("Tigerlily", "Quicksand", "Fascination"). Наївно-сексапільні погляди ще не прирученої білочки переростають в боянну порнографію ("Bulletproof", "Colourless Colour", "As If By Magic") чи дівочі сльози за білим коником ("Armour Love") де й іронії чомусь і не спостерігається.

З таким альбомним ковриком та іміджем можна було сподіватись на щось значно більше, ніж традиційні перипетії тяжкого жіночого життя запакованого в модну тару з блискучими сопельками. Як це тре робити довели минулого року бруклінці Chairlift.

1. In For The Kill
2. Tigerlily
3. Quicksand
4. Bulletproof
5. Colourless Colour
6. I'm Not Your Toy
7. Cover My Eyes
8. As If By Magic
9. Fascination
10. Reflections Are Protections
11. Armour Love
12. Growing Pains (UK Bonus Track)

Milanese "Lockout" (2009)

Британське чудо дабстепу Milanese, в якого дабстеп розташовуються між глітчами та індастріелом в перемішку з IDM, брейккором і граймом. Інше чудо дабстепної техніки – Burial тут замовчується, як і Skream.

В'язкий, зазубрений (позитивно-агресивний) саунд простежуваний з попереднього диску "Extend" (2006). Даркова безпросвітність замішана з дитячими войсами та стогонами андеграундного репера Ben Sharpa. Все це називається "Wonderful World". Та й інколи в такому світі краще (чесніше) жити, ніж стерилізованих світах пазітівно-вандерфульних попсовиків (який, ще більше обстьобується в "B Sharpa", що намба 4).

В іронічному псевдо-деструктиві в чомусь паралелиться з минулорічним диском Infinite Livez vs Stade "Art Brut Fe De Yoot". В моменти входження Ben Sharpa – атмосферка, крапаль, зближується з минулорічним диском The Bug "London Zoo".

Прозріння приходить вже на "The End". Далі вже панує повний абстракт. Закільцьована замкненість Кубу. Повторюваність монотонного розмелювання саунду, яка розривається на жіночому вокалі в "Fun With Robots". Читка Ben Sharpa вписується в концепт своїм маскулінним бруталом.

Коктейльний йоржик в тумані, який змиває всі панти мейнстріму та модних наскоків на секонд-хендні шмотлі.

1. Baby Blue Remix Ft. RQM & Oliver Grimball
2. Wonderful World Ft. Ben Sharpa
3. The End
4. B Sharpa Ft. Ben Sharpa (Reload Mix)
5. The End (Untold Remix)
6. Unique 3 – Take This Love (Milanese Remix)
7. Disclosure Ft. Ben Sharpa
8. Fun With Robots
9. B Sharpa Ft. Ben Sharpa
10. The End (Off Mix)
11. Booty Cologne – Shake Wut Ya Mama Gave Ya (Milanese Remix)
12. Disclosure (Instrumental)

Alexisonfire "Old Crows, Young Cardinals" (2009)

Канадські постхардкорщики Alexisonfire (салют їх вокалісту Далласу Гріну з проектом City and Colour) з новим альбомом після більш, ніж доброго диску "Crisis" (2006). І здається, посткризисний період для Alexisonfire минув даремно. На тлі "Old Crows, Young Cardinals" – "Crisis" – просто шедевр.

Гітари ревуть і рубають вентиляторами повітря. George Pettit – відповідає за гроулінг. Даллас Грін – за скрімінг. Але скільки такого добра валяється на навколишніх просторах? Літають навіть якісь спалахуйки імені Offspring.

Минулорічний досвід їх зьом по Онтаріо з постхардкорним нахилом – Fucked Up "The Chemistry of Common Life" – якось їм не світить. Занадто просто (прямолінійно), якщо не примітивно. І дико пафосно. Незрозумілі спроби повторити "Boiled Frogs". Про рівень "We Are the Sound" чи "Rough Hands" – краще мовчати. Це навіть не драйв, а якісь щури в карусельках. Карикатура на хардкорний лайф ("No Rest", "Midnight Regulations"). Але традиційно-фініший медляк "Burial" забирає всі моменти розуму. До "Rough Hands" йому, як до моря рачки. Банда спалахуйкає, щоб, сподіваюсь, на новому альбому фенікснутись нормальним птахом, а не якимсь різновидом Upupa epops.

Приклад того, як криза відзначається більшим торжеством духа, ніж мирно-швейцарське колупання в сирних дірках.

1. Old Crows
2. Young Cardinals
3. Sons of Privilege
4. Born and Raised
5. No Rest
6. The Northern
7. Midnight Regulations
8. Emerald Street
9. Heading for the Sun
10. Accept Crime
11. Burial