The xx "XX" (2009)

Мінімалістичний варіант Joy Division від лондонців The xx. Десь ще пробігають тіні The Cure. І на тлі нащадків Joy Division і The Cure, від Punk TV до A Place To Bury StrangersThe xx – не найгірший варіант.

Хлопчик і дівчинка конєктяться діалогічністю (невеличкий салютік The Field Mice, або усьому кагалу тві-попу, чи точково – Television Personalities), менш депресняковою, ніж в оригіналах. Саунд 80-х розбавляється інкольними прихлопами-притопами. В контексті ностальгії на треці "Crystalised" пробиваються згадки про Кіно. "Islands" – Kings Of Convenience в пост-панківських антуражах, тобто, ареал розповсюдження The Whitest Boy Alive.

Все оточено естетикою знайомості. Спогадна ностальгія не пропускає жодного незнайомої ноти. Усі недомовленості, натяки, інтонації чи напівтони – за найкращими заповітами ("Shelter", "Basic Space"). На "Infinity" з’являється наростаюча синкопа, а The Cure можуть гордитись своїми внуками.

Ніби усе знайоме, до останнього шороху на диску, але талант не пропивається і серед того моря епігонства, яке вже заїбало за останні роки – The xx є чим похвалитись.

1. Intro
2. VCR
3. Crystalised
4. Islands
5. Heart Skipped A Beat
6. Fantasy
7. Shelter
8. Basic Space
9. Infinity
10. Night Time
11. Stars

Neon Indian "Psychic Chasms" (2009)

Бруклінсько-техаські американці Neon Indian, яких усі порівнюють з MGMT і пророчать в суперстари найближчого періоду.

Неонові індіанці пропонують електропоп з гіперлінками на місцезнаходження таких штук, як італ-диско, радіо та тіві-передачки (заставки) кінця 70-х – початку 80-х, та інкольну творчість New Order (для прикладу альбом 83-го "Power, Corruption & Lies"). В менш радісних традиціях ("Deadbeat Summer"), ближче до шизоїду ("Mind, Drips") – згадується музичка Володимира Мартинова до совкових мультів, та ж Шкатулка с секретом (1976).

Щодо успіху MGMT, то окрім саундового підходу і майже відсутності космогонічних запливів ("Should Have Taken Acid With You", "7000 (Reprise)"), Neon Indian вирізняються більш релаксійним (навіть краще, більш земним + наявний інкольний нойз) звуконом ("Terminally Chill", "(If I Knew, I’d Tell You)"). В іншому випадку можна згадувати діяльність шведів Air France.

30-ть хвилин сінті-спогадів з традиційним інфантильним вокалом ("Should Have Taken Acid With You") в найкращих традиціях піонерських 80-х, де так мріялось про вкалування роботів та релаксацію піплів (звідки й інфантилізм).

Увесь цей мінімалізм в десятки разів кращий та цікавіший за La Roux і Little Boots (та ще доплюсована Florence And The Machine) разом взятих. Так що суперстарність найближчого періоду цілком виправдана.

1. (AM)
2. Deadbeat Summer
3. Laughing Gas
4. Terminally Chill
5. (If I Knew, I’d Tell You)
6. 6669 (I Don’t Know If You Know)
7. Should Have Taken Acid With You
8. Mind, Drips
9. Psychic Chasms
10. Local Joke
11. Ephemeral Artery
12. 7000 (Reprise)

Cornershop "Judy Sucks A Lemon For Breakfast" (2009)

Прямолінійний, як двері, ракенрол на блюзовій органіці з сітарними виїбонами та госпельними запливами до дорогого Чізеса ("The Turned On Truth"), якими вже давно нікого не здивуєш від британських індусів Cornershop.

В 1997 році, завдяки реміксу від Fatboy Slim трек "Brimful of Asha" з альбому "When I Was Born for the 7th Time" – став візиткою Cornershop. Щось більше з того часу не пригадується і уся їх теперішня творчість, інакше, як пародією на останній диск Kula Shaker "Strangefolk" (2007) можна тільки й назвати. Якщо хтось хоче, то може передавати салюти роллінгам.

На диво непродуктивний диск. Затягнений і з тотально-незрозумілим сенсом усього, що відбувається. Для пабів і ностальгійний кіношок, для фестивалів, щоб повідриватись під градусним півасіком. Довготривалий трибют 60-м і більше нічого. Зрозуміло, що мода модою, але ж не настільки. Тільки на "Shut Southall Down" ("Chamchu" ще десь з цієї опери) є аеропортно-діджеїнговий хаус з дисків The Pinker Tones (а-ля альбом "The BCN Connection" 2004 розливу). Псіхаделік "Free Love" і бітломанська штука "The Mighty Quinn" ще якось вибиваються з загальної колії, бо спаскудити рутси – ще також потрібно вміти.

Бонусує це ностальгійне щастя кавер "Waterloo Sunset" The Kinks 1967 року розливу. Під прокатний шумок ракенрольної казочки Річарда Кертіса Рок-хвиля альбом ще б заканав, але й тут Cornershop запізнились.

1. Who Fingered Rock ‘n’ Roll
2. Soul School
3. Half Brick
4. Judy Sucks A Lemon For Breakfast
5. Shut Southall Down
6. Free Love
7. The Roll Off Characteristics
8. Operation Push
9. The Mighty Quinn
10. The Constant Springs
11. Chamchu
12. The Turned On Truth