«Той, що кидає виклик». Так перекладається з латинської слово «provocator». Вихованець служби провокацій, який і зараз хизується тим, що за радянських часів успішно склав нормативи комплексу ГТО (готов к труду и обороне), кинув нам виклик, у якому немає поняття «оборона». Він здійснив провокацію, тобто навмисні дії проти нашої держави з метою підбурити її на згубні вчинки або рішення. Але вже з самого початку все пішло якось не за придуманим сценарієм. Та й хто починає війну у лютому. Кісткою в горлі став Євромайдан. А потім нерозумний маріонетка, наш екс-президент своїм садистськими діями зірвав яскраве шоу.

А те, що за висловом Андрія Парубія, «кремлівські карлики» розраховували на світовий ефект, немає сумніву. Згадайте олімпіаду в Сочі, те, як двоє чоловічків після перемоги на виборах топали Красною площею до пивбару. Яке хизування! Тут і всевладдя двох (чи одного?), тут і загравання з російськими алкашами. Пий, народе, пий, ми тут, з вами, за вас думаємо, за вас вирішуємо. Давно помічено, що керівник Росії дуже полюбляє театральні ефекти. Мабуть, і розлучився, щоб ні з ким не ділитися славою. А вона, без сумніву, задумувалася всесвітньою, як у Сталіна. Тому й Україну обрано для провокаційних дій.

Про що йдеться? У 2014-му минає 100 років від початку Першої світової війни. От би й очолити новий похід проти імперіалістичного світу. Парадокс історії: тоді імперська Росія просила кайзерівську Німеччину не починати війну, а в 2014 європейська Німеччина відмовляє пострадянську Росію від войовничих задумів. 100 років тому російські війська здобули Львів, який елементарно пограбували, дійшли до Карпат, де й були зупинені Українськими січовими стрільцями. Українці воювали проти українців. Усе повторюється?

Провокатори підбурюють сьогодні українців проти своїх же співвітчизників. Використовують все: і рішення про федералізацію, і створення народних республік, одним словом, обіцяють райське життя, тільки зірвіть вибори 25 травня, бо не бачити вам шоу по-російському. І на це ловляться. Дуже гарячі голови хапаються за зброю, виголошують голосні гасла. Бо інакше, чому б регіонали заявляли, що в Луганську діють бойовики «Правого сектору»? Так себе повели, хоча їх головний штаб заявляє, що «Правий сектор» не займається терористичною діяльністю, а навпаки протиставляє теророві окупаційної адміністрації право українського народу боротися за своє майбутнє різними доступними методами…Та й де взятися в Луганську представникам «Правого сектора», в який входять ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, УНА-УНСО, «Патріот України», «Карпатська Січ». Але… Підставили себе хлопці своїми вчинками.

А такий приклад. Це добре, що все менше купуються російські товари. Але ж і в українських виданнях, наприклад у кросфордах у кожному номері знайдете загадку про Леніна, Сталіна, Єжова, Берію, інших комуністичних монстрів. Хіба це не пропаганда? І така провокація триває і в ці дні, коли окупований Крим, коли російські війська брякають зброєю на наших кордонах. Час уже думати над кожним словом, над кожним вчинком. І самому не ловитися на провокації, і не створювати двозначних ситуацій.

Згадується таке. У «золотому» вересні 1939 року в сільському магазині у Галичині стоїть черга, чогось чекає. Привезли нарешті дріжджі. От російські солдати й питають, до чого це. Та до хліба, кажуть. Вони й накупили, намазали хліба, поїли. А потім три дні особісти бігали селом, дізнавалися, хто вивів з боєготовності неграмотних радянських солдатів.

Провокатора Гапона повісили соціал-революціонери за те, що він підвів людей під кулі царських солдатів у 1905 році у так звану «Криваву неділю». А що чекає нинішніх гапонів, тих, що кидають виклик цивілізованому суспільству? Зрозуміло, що розплата. Хай не така болісна, але справедлива. Зробив злочин – відповідай! Без будь-яких театральних ефектів.