Travis "Ode To J. Smith" (2008)

Шотландці Travis до свого минулорічного альбому "The Boy with No Name" залишались, мейбі, єдиним знаком, який ще міг просигналити, що колдплєй-соплєй – це стадіонне фуфло для гоміків.

На альбомах Тревісів була набагато більше цікавих номерів і замальовок, ніж на дисках містера Пелтроу. До того ж вони не рвали стадіонними номерами на собі футболки, в екстазі сподобатись усім кому до 17. Спокійно і безпантово вони просовували своє мистецтво в маси й були в більшому респекті, ніж розпарені Колдплеї. В них було шось своє, навіть не зважаючи на інкольне рівняння на Radiohead.

Але минулорічний альбом виявився повним западлом. Ніяким і безбарвним. Швидко випущена ода містеру Сміту мала б гарантувати хоч якесь осмислення прощальності безіменного пацика. Рейнджери з Глазго вирішили добавити фуззів і драйву, задихавши в спину пацикам з Starsailors, які на своєму 3-му альбомі також вирішили стартанути чим далі від меланхолічних мелодрам до накачаних блокбастерів.

Тревіси вирішили і обламались. Залишився тільки голос Френа Хілі та декілька самоповторних номерів ("Last Words"). Розчарування майже повне. Пацики вирішили закосити під усіх разом і з того мейкнулась харакірна пурга.

Тіні Тома Йорка літають аж занадто великими пачками ("Broken Mirror", "Get Up"). Зальоти на ретро-території наповнились копіюванням Coral і навіть не їх останнього альбому ("J. Smith", "Friends"). Oasis розцвітає в "Long Way Down". Manic Street Preachers на "Song to Self".

Щось людське є хіба що в приспівах "Something Anything" і "Quite Free" (найкращий трек на альбомі). Алюзії на Девіда Боуї чи когось раніших за радіохедів, коралів чи оазисів, виявляють ще не найгіршим варіантом ("Get Up").

Але за "Before You Were Young" треба просто вбивати. І не за ці незрозумілі відсилання на "Forever Young" німців Alphaville, а за атмосферно-фінішну пост-рокість, яка вже валялась на останніх треках в альбомах Інтерпола, Едіторс, Форвард Раша і ще бог-зна кого.

Легенда залишається тільки на старих альбомах, бо на "Ode To J. Smith" тревіси нормально так лажанулись.

1. Chinese Blues
2. J. Smith
3. Something Anything
4. Long Way Down
5. Broken Mirror
6. Last Words
7. Quite Free
8. Get Up
9. Friends
10. Song to Self
11. Before You Were Young

Ляпис Трубецкой "Manifest" (2008)

Пазітівний музикант Міхалок і його банда запустила свій новий альбомчик прямо в народ. Тобто, в нет. Без менеджерів, лейблів та іншої закупівельної хрєнотєні. Радіохеди ще щось там просили за свій альбом. Трент Резнор також запустив інет свій 2-й в 2008 альбом просто так, але слухати його вдруге шось в западло.

Ляпіси після майже геніального "Капітала" (2007) затарабанили свою ска-панковову фантазісту, де продовжили схрещування Тані Буланової і групи Ramones. Буквальне салюте Ramones відбулось на кавері "I Wanna Be Your Boyfriend" заправленому духовою партією і заспідованому в декілька разів згідно заповітів вже зазначеного ска-панку.

Текстуальна фантазія Міхалка валить Амазонкою, змітаючи піраній шоу-бізнесу і попсарів-гандонів шедеврами віршувального характеру. Ляпісів вже давно було варто зарахувати до найкращих тестовиків СНД і навіть незважаючи на відверто тупо-попсові заради стьобного ефекту "Яблуні" та інші хіти.

Гостро-соціальний стьоб відзначається такими заспідованими треками як "Манифест", "Рок-пупсы" чи "12 обезьян". Рапідний обкур залітає в "Клип", щоб завершитись свінгом.

Скатова обкуреність & розслабленість прогресує на "Галактика" та особливо на "Крэкс, пэкс, фэкс!" з прикольною лірикою. Ска-панковість крапаль збивається з головного хайвея в фолкові пєснопєнія в треці "Зорачкi".

Автобіографічний стьоб "Жлоб" (і стьобом над Наутілусом) та "Рыбка золотая" рівняються на ще одині хіти 2008 року і ще одині шлягери в дискографії Ляпісів. Вже згадана "I Wanna Be Your Boyfriend" просто виносить в відкритий космос. "Трубецкой" текстуально рівняється на геніальні вершини "Капіталу" і не сказати, щоб даремно.

Ну й куди ж без салюту усім свідомим білорусам та майбутнім кілєрам бацькі Лукашенкі "Belarus Freedom", зроблену в саунді під якусь хокейну речовку, яку співають тільки настаящіє мужчіни.

Схоже на те, що в Ляпісів відкрилось 2-ге дихання і 3-тє око. З 12 треків майже з десяток хітів – це супер. Білорусія – рулить! Міхалок – наш рулєвой. Ще один катафот галімим Гайдамакам як тре правильно користуватись ска-панком.

1.Манифест
2. Рок-пупсы
3. Галактика
4. Жлоб
5. 12 обезьян
6. I Wanna Be Your Boyfriend
7. Крэкс, пэкс, фэкс!
8. Belarus Freedom
9. Клип
10. Зорачкi
11. Трубецкой
12. Рыбка золотая

Locos "Energía Inagotable" (2008)

Ска-панкова бригада з Мадрида Locos успішно продовжує авантюрні вилазки культових Ska-P, тим більше, що забабахав цей проект їх колишній (?) 2-й вокаліст Pipi. Колишній, не колишній, але ходять чутки, що Ska-P має в цьому році випускати новий альбом.

Це вже 2-й альбом іспанців і прогрес у порівнянні з їх дебютним альбомчиком "Jaula de grillos" (2006) – очевидний та неймовірний. Карнавальний роздрайвон валить з усіх кутків. І він не одноманітний аж настільки. Не тупий слем для малолєток. Без стьобу до нього не варто піходити. Як і без 100 грам (для кращого сприйняття).

Каруселька крутиться з джетовою спідухою. На духових смажиться яєшня. Хор бородах мужичків ("Vendedor De Gloria", "Por La Razón O La Fuerza") можна запихати в космічні ракети замість двигунів. Ефект буде ще більш термоядерний.

Альбомчик стартує з грози і блискавки. Постійно і досить успішно бігає слідами Ska-P, видаючи на гора декілька треків, через які життя можна вважати вдалою штукою ("La Cuenta Atrás", "Somos Más", "Su Indiferencia", "Marchitada Flor", ¿En Qué Nos Convertimos?). Фінішує альбом – звичайним ска-панковим щастям. Тобто, чудом, казкою і похміллям.

Кароч, сонце, море і вода – найкращі друзі діамантів.

1. Lloviendo Idiotas
2. Terror Animal
3. Vendedor De Gloria
4. La Cuenta Atrás
5. Somos Más
6. Su Indiferencia
7. Sol Y Pladrillo
8. Marchitada Flor
9. Por La Razón O La Fuerza
10. ¿En Qué Nos Convertimos?
11. Tus Ilusiones

Glasvegas "Glasvegas" (2008)

З вершин британських хіт-парадів спускається шотландська банда Glasvegas, щоб втерти носа своїм зьомам Тревісам і голосом фронмена Джеймса Аллана проспівати про всі радості молодецького життя. Хтось й справді розумний порівняв їх з ще одною шотландською бандою Jesus and Mary Chain.

Порівняння виправдані і перший ж трек "Flowers and Football Tops" орієнтується у своїй нойзо-попності на легендарну "Darklands", тільки підняту руладами Аллана ("Daddy's Gone") на вершини щастя усіх безсмертних горців. Також не забувати про моду на 80-ті. Куди ж без шугейзерів My Bloody Valentine, які тут згадуються чи не в кожній рецензії.

Оспіваний штампами і традиціями юнацький максималізм пробивається в треках Glasvegas на олімпи радості, повертаючись звідти прозорою річкою божественного амброзію (стьоб). Але й справді, треки без жодних коплексів, депресії та інших антибіотиків (хіба що "Stabbed" з місячною сонатою Бетховена і монументальої "Ice Cream Van"). Можна вловити ноти ще однієї культової банди – The Smiths ("Go Square Go"). Можна відшукати і New Order.

З таким підбором хітів й не дивно, що Glasvegas сиділи на хіт-парадах. Не слухати ж останній альбом Oasis, колдплєй-соплєй, чи соплі якоїсь Duffy, якій до обкуреної та п'яної Емі Вайнхаус, як до моря рачки. Правда їх звідти змела нова Metallica, але в британців заскоки, самтаймс, нормальна річ.

Виділяти якийсь трек, було б якось капс-локово. Альбом тягне на один з найкращих в 2008 році, а Glasvegas – на найяскравіше відкриття. Деколи звичайні коледж-рокові треки витягнені еверести з таким стьобом, що стягнути їх звідти – небезпечно для здоров'я.

1. Flowers and Football Tops
2. Geraldine
3. It's My Own Cheating Heart That Makes Me Cry
4. Lonesome Swan
5. Go Square Go
6. Polmont on My Mind
7. Daddy's Gone
8. Stabbed
9. S.A.D. Light
10. Ice Cream Van