Так, у партії «Голос» Вакарчука делегувати у президію Ради свого депутата відмовились, заявивши, що «їм потрібні професійні посади», у «Батьківщині» та «Європейській солідарності» теж поки нікого не запропонували, тоді як у «Опозиційній платформі - За життя» заявили, що задля цієї посади вони готові відмовитись від комітетів.

Чому проукраїнські партії не поспішають делегувати своїх депутатів у президію Верховної Ради? Про це ІА «Вголос» запитав у голови Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка, директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка та керівника Українських студій стратегічних досліджень Юрія Сиротюка.

Чому проукраїнські партії не поспішають делегувати своїх представників на пост віцеспікера Ради?

Юрій Сиротюк:

Згідно з традицією, яка існувала у Верховній Раді досі, посада віцеспікера рівняється до трьох посадових квот у комітетах. А тому якщо якась політична сила отримує посаду віцеспікера, значить, вона втрачає можливість мати керівництво у якихось парламентських комітетах. До того ж багато хто розглядає посаду віцеспікера як порожню. Оскільки жодного впливу на діяльність Парламенту цей посадовець не має. Він лише сидить у президії Верховної Ради та іноді представляє Парламент на деяких міжнародних заходах. Усі розуміють, що у Парламенті, де «Слуга народу» матиме монобільшість, віцеспікер не буде допущеним ні до ведення сесій, ні до керівництва у міжнародних делегаціях. На мою думку, голова та його заступник виконуватиме усю представницьку функцію. А тому, вочевидь, проукраїнські опозиційні фракції розцінюють цю посаду як неважливу та не хочуть таким способом втрачати можливості мати керівні посади у цікавих для них парламентських комітетах, зокрема: банківської діяльності, податків, бюджету.

Володимир Фесенко:

Партія «Голос» - це маленька фракція. Потрібно розуміти, що вони через відмову від посади віцеспікера, котрий мало на що впливає і, як правило, не веде засідань Верховної Ради, можуть претендувати на керівні посади в комітетах.

 

 

Віктор Небоженко:

І справді посади голови Верховної Ради та його заступників завжди пов’язувались із торгом за комітети. Інші фракції, котрі не ввійшли в однопартійну більшість, мають право претендувати на посади керівників комітетів. А тому у ставленні до себе вони чинять дуже правильно. Бо навіщо тій же Тимошенко замість того, щоб керувати серйозними комітетами, сидіти і дивитись у зал.

Але таким способом розчищається дорога для проросійських політиків?

Юрій Сиротюк:

Це вкрай погано, що дійсно, діючи за меркантильною логікою, проукраїнські політичні сили відмовляються від посади віцеспікера та розчищають дорогу для «Опозиційної платформи-За життя». Бо якщо у кріслі віцеспікера не буде політика від «Європейської солідарності», «Батьківщини» чи «Голосу», значить цю посаду обійме людина з ОПЗЖ. Тобто фактично через дріб’язковість та егоїзм проукраїнські партії розчищають дорогу для проросійського кандидата.

Це свідчить про недалекоглядність та захланність так званих проукраїнських сил. Своїми руками ці люди роблять злочин.

Тобто Медведчук може бути у президії ВР?

Володимир Фесенко:

На жаль, дійсно може вийти так, що посада віцеспікера може дістатись «Опозиційній платформі-За життя». Добра новина у тому, що, за моїми даними, це не буде Медведчук. І тут важливо, щоб віцеспікером була людина, котра не викликає суспільного роздратування.

Юрій Сиротюк:

Найгірший варіант – це кум Путіна Медведчук у президії Верховної Ради. Але навіть якщо на цій посаді буде Шуфрич - це негатив. Це показуватиме, що в Україні є дві влади – офіційна «Слуга народу» та опозиція – ОПЗЖ. І Медведчук та компанія дуже вдало скористаються цією посадою.

Віктор Небоженко:

Медведчук у президії Верховної Ради не сидітиме. Таку роль він вважає нижчою своєї гідності. Мультимільярдер, кращий друг президента Путіна не потребує такої дрібної посади, як віцеспікер Верховної Ради України.

За таких умов хто може отримати посаду віцеспікера?

Віктор Небоженко:

Це місце в «Опозиційній платформі - За життя» готують персонально для Вадима Рабіновича. Він буде дуже серйозно тероризувати сентиментального голову Верховної Ради Дмитра Разумкова. Уже все продумано.

А хіба Рабінович не токсичний політик?

Віктор Небоженко:

Рабінович дуже скандальний і токсичний. Його завдання у новій Верховній Раді – це дискредитація Парламенту та більшості. Можуть бути, наприклад, мовні провокації. Тим більше, що ми бачили, як Рабінович заявляв, що він спілкуватиметься лише російською мовою.

Якщо ця посада настільки не важлива, чому ОПЗЖ не відмовилась від неї?

Проукраїнські сили через жадібність пропускають у керівництво Ради троянського коня

Юрій Сиротюк:

Це символічне місце у президії Верховної Ради. В «Опозиційній платформі - За життя» розуміють, що їм не дадуть вести засідання Ради, їм не дозволять керувати міжпарламентськими делегаціями. Але російський агент, сидячи у кріслі віцеспікера, щоразу робитиме антиукраїнські заяви від імені опозиції. Його возитиме Медведчук по Європі та Росії, щоб показати, що «офіційна влада» хоче миру ціною капітуляції та хоче дружити з Росією. ОПЗЖ матимуть колосальні переваги і проукраїнські сили через жадібність пропускають у керівництво Ради троянського коня.

Були такі випадки, коли віцеспікер Ради відігравав якусь ключову роль в українській історії?

Юрій Сиротюк:

Були. Я хочу нагадати, як з крісла віцеспікера у Верховній Раді 3-го скликання Віктор Медведчук шляхом парламентського перевороту пересів у крісло першого віцеспікера.

Був ще один приклад. От у Верховній Раді 7-го скликання ВО «Свобода» відмовилась від керівних посад у парламентських комітетах, а взяла посаду віцеспікера, призначивши на неї Руслана Кошулинського. І під час Революції гідності це відіграло ключову роль для України. Бо коли спікер і перший віцеспікер втекли, у країні було безвладдя, то саме Кошулиський взявся керувати Радою та зробив усе, щоб Революція гідності переросла не у хаос, а у збереження Української держави.

Марія Бойко, «Вголос»