Те, чого боявся Леонід Кучма, сталося. В Україні розпочалися протести. Підписані Мінські угоди по «формулі Штайнмаєра» не задовольняють частину українців. І на це є список цілком реальних причин. Розбираємося у складній темі – ми отримали троянського коня у вигляді Донбасу, де вибори пройдуть під прицілами російських гармат, чи все ж таки британське гасло брекзиту «поверни контроль» можна буде використати стосовно українського кордону?

Що таке «Формула Штайнмаєра» і хто взагалі цей Штайнмаєр?

Франк-Вальтер – Штайнмаєр – це президент Німеччини. Другий за впливовістю політик Німеччини після канцлера Ангели Меркель.

От він і придумав формулу, яка дасть Україні мир та врегулює війну на Донбасі. Якщо коротко і по суті, то ця формула має працювати так:

  1. В окупованих районах Донецької та Луганської областей проходять вибори до міських, районних та обласних рад. Простіше кажучи, оберуть мера Донецька, депутатів донецької міськради й так далі.
  2. Ці вибори відбуватимуться за українськими законами.
  3. Організація безпеки та співробітництва Європи (ОБСЄ) контролюватиме ці вибори та має потім дати вердикт: вибори пройшли демократично, чесно та прозоро, або ні.
  4. Якщо ОБСЄ дає вердикт і каже – «гуд, хороші вибори», все – на Донбасі починає діяти закон про особливий статус цих територій. Саме цих, які зараз контролюють бойовики “ДНР-ЛНР” та їхні російські куратори.

Але у тексті формули Штайнмаєра нічого не сказано про присутність військ Росії та “ДНР” під час виборів. Зеленський на брифінгу сказав, що ці вибори почнуться тільки тоді, коли окупаційні війська підуть з України. Але в ДНР та ЛНР тільки посміялися з такої заяви.

На думку політичного експерта Ярослава Божка безпосередньо реальне врегулювання конфлікту може відбуватися лише за участі представників західних країн, які виступатимуть гарантами та слідкуватимуть за дотриманням сторонами норм угоди.

Проблема формули Штайнмайєра у тому що реально ми не розуміємо що за нею криється — оприлюднених даних про підписані у Мінську документи мало, аби точно сказати як буде відбуватися деескалація конфлікту, куди подінуться сепаратистські формування — якщо угода підписується з тієї позиції що ці формування ніяк не відносяться до РФ, то і говорити про вивід цих військ у РФ теж не доводиться. Загалом, реальне врегулювання конфлікту це дійсно про Нормандський формат, а не про Мінськ. На жаль, Україна перестала підіймати питання введення миротворчих підрозділів на Донбас під егідою ООН, яке активно підтримував і Курт Волкер. При цьому, ще минулого тижня президент Білорусі Лукашенко заявив про готовність взяти участь у такій операції, однак Україна чомусь перестала розглядати миротворчий сценарій останні місяці, – каже Ярослав Божко.

Хто перший?

Питання – хто перший: Росія виводить свої війська й Україна йде робити чесні вибори на Донбас, чи навпаки – Україна робить вибори, а лиш потім Росія виводить війська. От на це питання «Формула Штайнмаєра» не дає відповіді. Тут вихід один – розв’язувати це питання на зустрічі в «Нормандському форматі». Це зустріч представників 4 країн – України, Франції, Німеччини, Росії, де й, за логікою речей, мають врегулювати це питання.

Варіанти тут такі:

  1. Росія забирає свої війська. Бойовики “ДНР-ЛНР” роззброюються. На окуповані території приходить українська ЦВК і починає організовувати там вибори. ОБСЄ спостерігає за безпекою.
  2. Російські війська йдуть. Бойовики “ДНР-ЛНР” лишаються. На окуповані території приходить українська ЦВК і починає організовувати там вибори. ОБСЄ спостерігає за безпекою.
  3. Бойовики “ДНР-ЛНР” роззброюються. Російські війська лишаються аби гарантувати, що бойовиків “ДНР-ЛНР” ніхто не каратиме та не переслідуватиме, приходить українська влада та робить вибори. ОБСЄ спостерігає.
  4. Російські війська та бойовики лишаються. Українська влада приходить робити вибори. ОБСЄ спостерігає.

З цього всього ясно лиш одне – який би варіант не стався, ОБСЄ буде спостерігати.

Троянський кінь

Переговори пройшли, підпис уже стоїть. Вибори на Донбасі вже точно будуть. Питання тільки – який із попередніх 4 варіантів станеться в реальності. Судячи з реакції ватажків бойовиків — вони хочуть свій сценарій виборів. А їхній сценарій зрозумілий і до ворожки не ходи: вибори проходять, а російські війська та бойовики контролюють ці території. Але це вже будуть не вибори. Вірніше, це будуть вибори, але без вибору. Бо уявіть собі проукраїнського кандидата, від «Свободи» чи «Європейської Солідарності», який висувається на цих виборах. Та це ж просто камікадзе якийсь. Навіть якщо такий камікадзе знайдеться, то за нього банально не проголосують. Як він робитиме агітацію? Хто пустить його на окупаційні канали чи на шпальти “ДНР”-ЗМІ?

Отже, уявімо, що вибори відбулися саме за сценарієм Росії. І ОБСЄ їх визнало. Що це означає? Це означає, що Донбас отримує особливий статус. Цей особливий статус дає регіонам Донбасу конкретні привілеї, а саме:

  1. Російська мова стає як регіональна;
  2. “ДНР” отримує право формувати свої війська, міліцію;
  3. Терористи “ДНР” та “ЛНР” отримують амністію, їх ніхто не переслідуватиме, за грати не саджатиме й вони собі можуть далі іти в бізнес, політику, обиратися до Верховної Ради України;
  4. Україна першочергово надаватиме економічну підтримку регіонам Донбасу. Вони матимуть спеціальний режим, за яким залучатимуть інвестиції, відновлюватимуть зруйновану житлову та промислову інфраструктуру. І це все за кошти державного бюджету України, тобто за наші з вами гроші – ресурси платників податків;
  5. Прикордонні регіони Донбасу отримають право на ведення співробітництва з Росією, економічну співпрацю, тощо.
  6. Суддів, прокурорів та чиновників різних рангів призначатимуть за згодою влади цих регіонів Донбасу. Київ фактично не зможе впливати на цю кадрову політику.

Фактично “ДНР” та “ЛНР” будуть автономними та майже незалежними від України.

І при цьому є одна важлива деталь: обстріли, військові дії можуть припинитися. Це буде мир, але мир ціною втрати частини українських територій, які юридично входитимуть до складу України, але фактично – будуть і далі контролюватися Росією.

На думку Юрія Шуліпи, директора “Інституту національної політики” 1 жовтня 2019 року може увійти в історію як дата початку добровільної капітуляції України перед Росією.

“Події, що відбуваються, мабуть, один з найбільш рідкісних у світовій історії випадків, коли без необхідних на те причин країна, що перебуває у вимушеній обороні, в оточенні своїх країн-членів, добровільно капітулює перед агресором та ще й на умовах агресора”, — говорить політичний експерт.

Експерт вважає, що реалізація так званої формули Штайнмайєра, так само як політика безальтернативності Мінських угод, є тяжким і тривалим у часі злочином в інтересах країни-агресора.

“Який буде результат? Так званий закон про особливий статус почне діяти в день виборів. При цьому навіть якщо спостерігачі побачать порушення, то ніхто вже не скасовуватиме закон, який тимчасово вступив у дію. У Росії є на цей випадок можливості та інструменти. Якщо новоспечена влада України заперечуватиме, Кремль покаже їм свою силу. Після виконання мінських домовленостей і формули Штайнмайєра, тимчасово окуповані території продовжать залишатися у військовому, правоохоронному, гуманітарному, інформаційному та економічному просторі Росії при їх формальній приналежності Україні”, – каже Юрій Шуліпа.

Чому Зеленський пішов на це?

Припиниться війна, але Україна втратить свої території. Чому Зеленський погодився підписувати ці невигідні умови. Причини такі:

  1. Це передвиборчі обіцянки Зеленського — повернути мир і Донбас.
  2. Франція та Німеччина хочуть як можна швидше врегулювати конфлікт. Бо так можна буде зняти санкції з Росії, торгувати, багатіти, веселитися.
  3. Зеленський завинив перед Європою. У скандальній розмові з Трампом він сказав, що Європа мало робить для України, Європа образилася, от він тепер і повертає собі імідж, нашвидкуруч погоджуючи мінські угоди.

Протести у Києві, Одесі, Львові та Харкові. Бо «формула Штайнмаєра» небезпечна

Люди у різних містах України виходять на протести під гаслами «Ні капітуляції».

Бо така угода несе реальну загрозу: Україна бере на себе великі зобов’язання, а Росія не дає ніяких гарантій.

Ще раз повторюся: Росія може дати якісь гарантії під час зустрічі в «Нормандському форматі». А може й не дати. Цілком.

І ми вже взяли на себе зобов’язання – проводити вибори по українських законах. І цілком вони можуть пройти по українських законах, але під прицілом окупаційних гармат, танків і кулеметів.

Загалом, головна проблема та небезпека не у самій формулі Штайнмаєра. Небезпеку несе її виконання та впровадження. Якщо ми її впроваджуємо, то фактично виконуємо Мінські угоди, а регіони Донбасу отримують вищеописаний особливий статус. А це небезпечно для України, вважає політичний експерт Григорій Луговський:

“Ця формула не прописана у деталях. А саме у дрібницях криється диявол. Скоріше за все, на етапі погодження кроків ця формула буде відкинута. Небезпека є в тому, що ми можемо отримати повністю проросійський Донбас під українськими прапорами. Всі сепаратисти там залишаться на своїх місцях. Це фактична поразка України”, – говорить експерт.

На думку Луговського, прийняття формули фактично автоматично означає прийняття особливого статусу Донбасу:

“Означає, хоча і на обмежений термін. Але ми не можемо знати, яким буде подальший перебіг подій. Тимчасове може стати постійним під тиском Росії та після потрапляння депутатів від Донбасу у Верховну Раду”, – говорить аналітик.

Маючи такий статус із такими законами, Донбас почне розкладати Україну зсередини. Чому? Бо Україна — унітарна держава. Раніше певний особливий статус мала тільки Автономна Республіка “Крим”. Вона отримувала свою конституцію, але її мала затвердити Верховна Рада України. Офіційний Київ міг зупинити будь-який закон парламенту АРК, якщо він суперечив законам України.

Схоже, окремі регіони Донбасу можуть отримати ширшу автономію.

І це може стати “скринькою Пандори”, котру намагатимуться відкрити проросійські сили в Харкові, Одесі, Миколаєві, Херсоні. Вони цілком логічно апелюватимуть тезами “А чому це Донбасу можна, а нам — ні”. Їх не цікавитиме, що реформа децентралізації дає українським містам, містечкам та селам більше економічних ресурсів та можливостей, ніж раніше. Бо завдання проросійських сил — роздробити Україну зсередини, зробити її маріонеткою в руках Кремля.

І в цьому контексті зовсім не важливо, що частина українських законів діятиме на Донбасі.

Бо толку з наших законів, коли вони просто формат, інструмент у руках ворога. Наші закони повинні впроваджуватися нами ж самими, нашою ЦВК, нашою поліцією, нашою армією. Без присутності російських військ, без автоматів у руках бойовиків “ДНР”.

Роман Коржик, “Вголос”