Львівська УНП донедавна виглядала острівцем стабільності в морі нужди і розпачу українських націонал-демократичних партій. Попри поразку партії на парламентських виборах 2006 року, її львівська організація зуміла створити власні фракції як в міській раді Львова, так і обласній раді.

На дострокових парламентських виборах 2007 року партія влилася у БНУНС, позаяк київське керівництво УНП не мислило себе поза «великою політикою» і за будь-яку ціну хотіло потрапити в парламент. Львівська УНП з певної дистанції спостерігала за тим, як цей блок терпить поразку на Львівщині. Очевидно вони просто забули мудрі рядки Донна: «не питай по кому подзвін – він по тобі…». Отож обвал рейтингу БНУНС і Ющенка призвели до падіння авторитету і Львівської УНП. Тому попри достатньо високу активність львівських депутатів, попри постійні згадки про УНП (здебільшого позитивні) у львівських ЗМІ та непогано налагоджену роботу з виборцями, якби вибори до місцевих рад відбулися сьогодні, то ми вже не побачили б представників цієї партії ні в міськраді, ні в облраді.

На такому безрадісному тлі Львівська обласна організація УНП підійшла до своєї звітно-виборчої конференції. Зрозуміло, що питання лідера в кризових ситуаціях є для організації вкрай важливим. Адже позиція та дії політика, який очолює найбільшу обласну партійну організацію УНП, можуть стати визначальними не лише для самої організації, але й для всієї партії.

Визначальними ж для Львівської УНП сьогодні є три політики: Богдан Козак, Михайло Коваль та Юрій Кужелюк. Три «К» львівської УНП.

Козак і Коваль

Після виходу з УНП Олекси Гудими, Львівську обласну організацію УНП очолив депутат Львівської облради Богдан Козак. Він, як і його колега по облраді Михайло Коваль, впливи якого на обласну парторганізацію і на облраду не варто недооцінювати, у політику прийшли з бізнесу і сьогодні уособлюють бізнес-крило у львівській УНП. Попередній життєвий і професійний досвід спонукає їх ставитися до політичної роботи як до бізнес-проекту, який повинен приносити зиски, в тому числі і особисті.

Крім того, Козак і Коваль непогані менеджери, але не дуже впевнено почувають себе у ролі громадських діячів, а тому воліють залишатися непублічними політиками. Вірогідно ні Козак, ані Коваль не мають власного бачення перспективи партійного розвитку та виводу УНП з кризи і не готові сьогодні до самостійної політичної кар’єри. Їх девізом міг би бути вислів відомого літературного персонажа: «Залишімо небо птахам, а самі займімося стільцями!». Відтак у питаннях політичної стратегії вони воліють покладатися на думку альпініста Юрія Костенка та ілюзіоніста Бориса Тарасюка.

Кужелюк

На противагу вищезгаданим двом «К» частина львівських УНПістів, в тому числі й із середовища бізнесменів, висунула на лідера обласної організації кандидатуру екс-керівника Львівської міської організації УНП та голову фракції УНП у Львівській міськраді Юрія Кужелюка.

Сьогодні Кужелюк є безумовно найдосвідченішим політиком у лавах львівської УНП. Це дає підстави сподіватися, що, на відміну від своїх опонентів, він, опинившись перед загрозою остаточного занепаду парторганізації, не побоїться вдатися до рішучих заходів.

Обласна конференція УНП

На обласній конференції УНП голосування за кандидатуру нового лідера партії показало, що в організації існує розкол. Причому розкол має глибше значення, ніж суперечка про те, хто очолить обласну організацію. Конференція продемонструвала, що значна частина членства львівської обласної УНП вважають, що партія повинна перестати плентатися в хвості свого старшого брата НСНУ і задекларувати чітку позицію як у питаннях розвитку Львівщини, так і стосовно загальноукраїнських проблем.

Майбутнє УНП як на Львівщині, так і в Україні, залежатиме від того, наскільки цій партії вдасться до наступних виборів повернути собі авторитет виборців. Але невизначеність зі строками виборів до ВРУ та місцевих рад примушує партійців поспішати з прийняттям рішень. Це раз нагадаємо, якби вибори були сьогодні – УНП суттєво зменшила б свою присутність у місцевих радах, а її київські лідери не думають про піднесення авторитету партії, а про своє особисте працевлаштування – виїжджають на старих заслугах УНП і насправді торгують повітрям.

Львівські партійці, які прагнули оновлення, підтримали Юрія Кужелюка. Останній, хоч і не набрав необхідної більшості голосів (143), але на два голоси випередив діючого голову УНП Богдана Козака (141 проти 139). Таким чином питання вибору нового керівника Львівської обласної організації УНП відкладено до осені. Зрозуміло, що всі головні фігуранти використають цей час для посилення своїх позицій у партійній організації. Але важливіше те, що половина членів львівської УНП показали, що вони виступають за зміни як в обласній партійній організації, так і у всій партії.