13 листопада 1918 року галицько-буковинський парламент, - Українська Національна Рада, - прийняла «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким нова держава отримала назву Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР).


Закон, яким проголошувалась ЗУНР

Президентом проголошеної держави (головою УНРади) був Євген Петрушевич, прем'єр-міністром (головою Державного секретаріату) - Кость Левицький.

Зазначимо, що українці встановили владу у Львові 1 листопада 1918 р. Польща не погодилась з цим і розпочала війну проти українців, яка зосереджувалась передусім у місті Лева. 21 листопада 1918 р. українські війська відійшли зі своєї столиці і взяли її в облогу та продовжували контролювати практично всю територію ЗУНР, окрім Львова та території прилеглої до залізничного шляху Львів-Перемишль. У кінці 1918 р. - на початку 1919 р. збройні сили ЗУНР два рази штурмом брали місто Лева, однак так і його не повернули.

22 січня 1919 р. було проголошено Акт злуки ЗУНР та Української Народної Республіки.

У лютому 1919 р. Галицька Армія провела Вовчухівську операцію з метою перервати залізничне сполучення Львів-Перемишль. Весною під натиском Польського війська та Армії Галерра збройні сили галичан та буковинців почали відступ. У червні 1919 р. Галицька Армія провела успішну воєнну операцію, однак, за браком зброї, змушена була відступити і в середині липня перейти р. Збруч та воювати вже пліч-о-пліч з наддніпрянською армією проти росіян.