За час карантину, поки вітчизняні фермери тоннами викидали вирощену продукцію через неможливість збуту, супермаркети працювали і процвітали, накрутивши ціни.

Відтак, наші краяни не стримували обурення, бо похід у супермаркет  змусив багатьох відчути себе жебраками. «Це знущання. Ціни такі, що приготувати обід для однієї особи надто затратно. Щоб українська цибуля була по 20 гривень, а картопля по 15! А та полуниця по 200, то хіба для нас вона там? Діти плакали, бо хотіли, а в мене, щоб через тиждень на хліб було! Знущаються над людьми от і все, хай самі її їдять», – ледь стримує сльози  тернополянка Марія.

При цьому українців обурило ще й засилля на полицях імпортних продуктів, вже не кажучи про їхню вартість.

Кажуть: заходиш у супермаркет — полиці заповнені польською й італійською зелениною, капустою з Албанії і Узбекистану, огірками з Туреччини, а в українських фермерів попропадали тонни редиски, огірків, капусти, зелені. Ціни на імпортні овочі — космічні. У той же час наші селяни готові за копійки віддати свою продукцію, та збувати її не було куди. І наголошують: ринки не потрібно було закривати – натоміть на цьому добре заробили супермаркети.

До слова, в Україні реалізацію плодоовочевої продукції на 80% здійснюють  саме через ринки, на супермаркети ж припадає не більше 20%.

Війна чи бізнес?

«Чому держава не захищає власних виробників? Всі наші ранні овочі у рази дешевші!», – питають розлючені українці.

А тим часом Україна нарощує імпорт російської картоплі. Зокрема, наша країна імпортувала картоплю в січні 2020 року з Росії вагою 33,89 тисяч тонн на суму $6,57 млн (а це 20,03% від загальної кількості).

Також Україна під час карантину подвоїла імпорт свинини. ЗМІ стривожилися ще й через те, що попри загрозу неврожаю з нашої країни шаленими темпами вивозять продовольство: активно відправляють на експорт пшеницю, ячмінь, кукурудзу та борошно.  З початку поточного маркетингового року (МР) станом на 6 травня Україна експортувала 51,358 млн тонн зернових і зернобобових культур, що на 8,461 млн тонн більше, ніж торік на аналогічну дату.

А у світі – навпаки!

У березні в Казахстані, одному з лідерів експорту пшеничного борошна, заборонили вивезення на продаж борошна, гречки, цукру, деяких овочів. Це пояснили тим, що в сусідніх країнах зростає потреба в цих продуктах, тож їх варто зберегти для себе. Сербія припинила експорт соняшникової олії, а Румунія, один з найбільших європейських постачальників круп, ― пшениці, кукурудзи, соняшникового насіння, рису, рослинної олії та цукру. В’єтнам, третій світовий постачальник рису, тимчасово заморозив контракти з експорту цього продукту, щоб мати змогу забезпечити власні потреби. А Китай, що є найбільшим споживачем і виробником рису, буде здійснювати найбільші в історії закупи цієї культури на внутрішньому ринку, незважаючи на значні запаси. Навіть Росія призупинила експорт зерна в II кварталі 2020 року.

Купуй українське!

Тому українці б’ють у всі дзвони і закликають:

Відтак, роз’яснити, чому склалася парадоксальна ситуація із нерівними можливостями збуту продукції, чи справді на нашому ринку – засилля імпорту, і чого очікувати у майбутньому «Вголос» попросив економіста Олега Соскіна, ексміністра економіки України Володимира Ланового та засновника  Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенка.

Чому українські фермери не мали можливості збувати продукцію, а у супермаркетах повно імпорту?

Володимир Лановий:

Поставки мають договірну основу, тому, звичайно, постає питання: «Чому уклали договори не на вітчизняну, а на імпортну продукцію?». Якщо ж говорити про ціну на продукцію, то, якби була альтернатива продавати на ринках, то і у супермаркетах ціни щодня не зростали б.

Олег Соскін:

Вони хочуть, щоб національних виробників, підприємців середнього класу просто не було.

У нас при владі чужинці, які навмисне нищать національне виробництво. Вони ж хочуть, щоб національних виробників, підприємців середнього класу просто не було. А місцеву владу, яка захищає дрібних виробників, пресують, бо  влада обслуговує мародерський транснаціональний капітал. А є ще й свої українські мільярдери.

Ну бо як можна було завозити 12 мільйонів масок та інші медичні речі з Китаю, який породив коронавірус, та ще й продавати по «епіцентрах», які належать мільярдеру Герезі? Українці що, маски пошити не зможуть? Та в нас найкраща була швейна галузь – ми могли все необхідне в Україні виготовляти, всі можливості для цього є. Налагодити швейне виробництво і все це могли б виробляти національні виробники у Житомирі, Черкасах, Полтаві, Львові та інших містах України, а не завозити з комуністичного Китаю.  При цьому ціна була б у рази менша. І продавати це все можна було у мережах маленьких магазинчиків, а не у гіпермаркетах. Але це все просто продуманий геноцид проти української нації – влада домовилася з бандюками-мільярдерами – рука руку миє.

Олексій Дорошенко:

Як би я не захищав українських виробників, але, на жаль, значна частина з них, зокрема представники малого бізнесу, не задовільняють найменші потреби  торгівельних мереж. Усі ж хочуть, аби овочі і фрукти на прилавках оновлювали щодня, а не раз на тиждень. А більшість малих виробників не можуть постачати свою продукцію у торгівельні мережі щодня весь рік. Та й багато-хто не готовий надавати сертифікати походження на ці овочі – і це теж проблема. Також проблемним є те, що іноді українська продукція програє за якістю імпортній. І та ж картопля українська є гіршою, ніж білоруська чи єгипетська.   Тим більше, українці купують дешевшу продукцію, а вітчизняна є часто дорожчою, ніж імпортна, та менш якісною.

Хоча серед продуктів харчування імпорт займає 15%, решта 85% – це українське, проте імпорт навіть у невеликих обсягах не дозволяє вітчизняному виробнику підвищувати ціни необґрунтовано. І хоча я прихильник і захисник українського, все ж імпорт має бути на нашому ринку, аби збалансовувати необґрунтоване підвищення цін на вітчизняну продукцію та не допускати зниження її якості. Бо тим наші вітчизняні виробники грішать протягом останніх 6 років. При цьому попит на дорогі товари зараз знижується. Тому зараз у виграші будуть ті, хто виготовляє більш дешеву продукцію.

Можливо, саме зараз час акцентувати на «економічному націоналізмі»?

Олег Соскін:

Держава мала підтримати національного виробника, взяти за принцип «свій до свого по своє»

Держава однозначно мала би підтримати національного виробника, а не з-за кордону все возити. Взяти за принцип «свій до свого по своє», як на початку ХХ ст. було в Галичині. Підтримувати середній клас, своїх дрібних фермерів, а не мільярдерів. Нашим виробникам треба не під 10% давати кредити на виробництво, а під 2%, та ще й цільові – тим, хто вирощує, зокрема овочі, фрукти – тоді вони просто завалять ринок продукцією. Ми ж можемо виготовляти чисту біологічну продукцію в Україні, є розробки наших вчених, це не проблема. При цьому треба ще й запровадити великі митні збори на увесь непотрібний імпорт. Але ж ні – наші чиновники отримують відкати за цей імпорт і їм це вигідно.

Володимир Лановий:

Зараз усі країни ЄС надають дотації, а також субсидії фермерам на виробництво молока, ягідної продукції, м’яса тощо – там своїм доплачують. (У Великій Британії сотні власників молочних ферм можуть отримати відшкодування від уряду через втрати продукції. У Канаді серед виробників молока та м’яса запустили кампанію, що спонукає замовляти їжу в місцевих ресторанів. Італійський уряд ухвалив закон, що гарантує допомогу сільськогосподарського бізнесу, заморожує виплату боргів малих і середніх підприємств. Також пакет допомоги сільськогосподарському ринку пропонує Польща, – ред.).

Продукція дрібних фермерів буде дорогою, відтак – неконкурентною на ринку

А в Україні натомість у цьому році скасували будь-яку фінансову допомогу фермерам і малим та великим аграріям. Тому продукція дрібних фермерів буде дорогою, відтак – неконкурентною на ринку і вони її просто не зможуть продати. Для фермерства – це дуже серйозний удар з обох боків, тому деякі підприємства через кризу просто закриються.

Натомість у європейських країнах фермери мають власні місця на ринках у містах, де можуть збувати свою продукцію. У них є прямі зв’язки з покупцями, вони забезпечені транспортом, аби довозити продукцію тощо. А в нас селяни змушені продавати продукцію посередникам – немає прямого зв’язку між виробником продукції і її покупцем, тому і на ціні це позначається також.

Олексій Дорошенко:

Тут варто врахувати також те, що за час карантину українці перейшли на більш дешеві продукти – після ажіотажного попиту на продукти харчування, коли витратили значну частину заощаджень і зараз купують лише найнеобхідніше. А це здебільшого соціальні продукти харчування і більшість з них ми виробляємо в Україні – це крупи, цукор, курячі яйця, курятина тощо.

Чи справді є загроза неврожаю?

Олексій Дорошенко:

Неврожаю цьогоріч очікувати не варто, лише зниження рекордних врожаїв, які були протягом останніх двох років. Бо протягом цього часу ми більшість  стратегічних культур, такі, як соняшникова олія, кукурудза, пшениця,  виробляємо у рази більше, ніж потрібно для споживання на внутрішньому ринку. Тому їх і продавали за кордон.

Володимир Лановий:

Врожай таки буде меншим через аномальну зиму. Тому ще й швидше за все зросте вартість м’яса. Та й в Україні дуже мало фермерів – десь близько 30 тисяч – а це дрібниця для такої великої країни, як наша. Тому у нас мало виготовляють продукції і не можуть задовільнити апетити внутрішніх ринків харчовою продукцією, тим більше, частина з цього йде на експорт.

Тому варто бути готовим до того, що фермерство в Україні буде потрохи згортатися, натомість розширятимуться великі господарства, зокрема ті, що займаються фруктами, овочами. Домінуватимуть великі агрохолдинги, витісняючи малі. А все через те, що великі господарства мають доступ до кредитів різного типу, а малі – ні. При цьому продукція їхня буде гіршої якості.

Та й якщо не підтримувати дрібних фермерів, вони просто банкрутуватимуть і виїжджатимуть на заробітки за кордон. Відтак варто готуватися до того, що на ринках буде менше національних товарів і більше імпортних.

Марія Волошин, ІА «Вголос»