Тиждень актуального мистецтва подія далеко непересічна у мистецькому житті нашого міста. Здобувши неймовірного розголосу минулоріч, 28 серпня він знову стартував, аби пропагувати та розвивати сучасне мистецтво.

Розпочався Тиждень оптимістичною нотою, а саме виставкою живопису Андрія Сагайдаковського "Щасливе життя". Ім’я художника, як це традиційно склалось відоме далеко за межами України, натомість львівська публіка мало знайома із творчістю митця.

"Структура фестивалю збудована так, що великий пріоритет надається молодим художникам, радикалам, маргіналам, маловідомим, скандалістам. Це так має бути. Але треба пригадати класиків. Андрій Сагайдаковський уже класик з ім’ям. Ми вирішили, що в форматі тижня має бути обов’язково кілька дуже гучних імен, котрі мають бути дороговказами для молоді, яка повинна робити для себе висновки. Цими гучними іменами стали: Андрій Сагайдаковський та Ігор Янович" – зазначив на відкритті виставки один із творців Тижня Влодко Кауфман. В рамках Тижня актуального мистецтва Сагайдаковського та Янович презентує київська "Я галерея".

"Щасливе життя" – це особисті розповіді живописця: іноді відверті, іноді сентиментальні. Проте художник вбачає щастя (і найважливіше, що вчить цього глядача!) у найпростіших проявах життя та банальних на перший погляд речах: "Сонечко світить", "Прогулянка", "Дитина бавиться", "Сніданок на траві" – назви полотен представлених на виставці. Мазки нанесені на старі килими, некаліграфічний почерк, використання техніки аплікації – знаряддя, за допомогою котрих, художник на повен голос заявляє: "Життя прекрасне!". "Щастя в його чистому вигляді" – ціль яку ставив перед собою зобразити автор. А ще: "Наскільки різним може бути щастя у кожного, хто коли-небудь відчував це почуття на смак".

Наступним пунктом призначення стала інсталяція львівського митця Олексія Коношенка "Відсутність належності". Проте, як коментує автор: "Належність насправді існує, тільки не до всіх це розуміння приходить. Належність до культури, до народу, до мови, до соціуму". Непришвартовані човни, власне, і являють собою – "відсутність належності".

Харків’янин Артем Волокін представив львівській аудиторії у стінах Дзиги свою виставку під назвою "Герой" "Герой" Волокіна – "Це маленький хлопчина, який нещодавно скорив вершину кухонної табуретки. Тепер у нього є впевненість у власних силах в той час, як він отримує підтримку від уявних п’єдесталів" – зазначає у своїй анотації до виставки Олена Мартинюк. – "Проект є авторським зануренням у відмінність між чоловіком і жінкою". Від неповнолітніх очей , оголених персонажів Волокіна, покликана захищати вивіска на вході до галереї – "Застереження! Деякі роботи представлені на виставці містять відверті зображення статевих органів".

Відверту тематику продовжив Анатолій Белов, котрий презентував публіці street art . "Моє порно-моє право»" таку назву отримала низка робіт автора. "Сама історія як продовження моєї попередньої роботи: "По чому мораль?". У Києві я робив проекти, де піднімав питання моралізації. Чому закривають порнографічні сайти, і чого коштуватиме це українському суспільству, якщо ця історія і надалі розвиватиметься такими темпами?" – розповідає Анатолій. "Я розробив тему втручання суспільства в приватні самодослідження людей і в приватні уподобання – веде далі мову автор – Оголені чоловіки, які фотографують себе у дзеркалі начебто досліджуючи, натомість ми дивимось на них з-за дзеркала. Своєрідний ефект поліцейського нагляду". 

Ввечері арт-кав`ярня "Квартира 35" стала осередком презентації часопису про сучасне мистецтво "Кінець кінцем". Цей журнал є одним з небагатьох, який має досить тривалу історію існування, адже виходить із 1999 року. Випускається часопис у Івано-Франківську. В рамках Тижня актуального мистецтва шостий випуск альманаху вийшов спільно з мистецьким об’єднанням "Дзиґа". В основу цього номера покладені розмови з знаковими художниками сьогодення. "Це своєрідна підведена риска під тим, що ми називаємо сучасним мистецтвом" – зазначають редактори.

"Сучасне мистецтво в певній мірі залишається терористичним актом стосовно суспільства в якому ми живемо. Тому нам було цікаво дослідити, як художники, які 10-15 років ним займаються самі себе уже на цей час позиціонують і що, власне, зараз у ньому відбувається" – говорить про ідею цього випуску редактор номера Анатолій Звіжинський.

"Кінець кінцем" – це підведена риска, коли людина підводиться до межового стану і може говорити відверто про все. Цікавий калейдоскоп виходить. Ми можемо не чути голосів, ми читаємо, але ми почуємо той внутрішній голос, який стоїть за людиною, яка говорить». В журналі подані також репродукції інтервюйованих митців.

"Кінець кінцем" є достатньо чесним варіантом ситуації. Дякую за спробу об’єктивності" – зробив своєрідний підсумок на завершення презентації часопису Павло Гудімов. І як зазначають самі творці часопису: "Кінець кінцем це єдиний в Західній Україні журнал, який адекватно реагує на теми присвячені сучасному мистецтву" – говорять творці часопису.

Гучною подією став візит в рамках Тижня актуального мистецтва знаменитого Ервіна Редла, котрий презентував проект під назвою Speed Shift "Зсув швидкості". "Ервін Редл творив цю інсталяцію з урахуванням функціонування мозку і стверджує, що вона має гіпнотичний вплив на підсвідомість", – розповідає Юрко Вовкогон.

Завершальною частиною першого дня Тижня актуального мистецтва стала інсталяція Олексія Хорошка та Сергія Петлюка – "Стіна". Глядачі спостерігали відео, яке транслювалось на оборонних мурах Бернардинського монастиря. "В основу відео покладена ідея руйнування стереотипів про знаки і символи" –  зазначив на відкритті інсталяції Володимир Кауфман.