Про це пише DW.

Як відомо, Російський культурний центр заселився у будинок на вулиці Короленка у Львові ще на початку 1990-их. Багато років там проводили зустрічі, концерти, виставки та літературні читання російськомовні львів'яни. Для прикладу, за останні два роки там відбулись понад 60 культурних заходів. І хоча учасників товариства небагато (близько 400 осіб), усі вони підтримують центр невеликими членськими внесками. Приміщення для них ще понад 25 років тому виділила тодішня міська влада.

«Це колишній кінотеатр, який передали нам на баланс. У нас є відповідні документи», – каже голова міської організації «Російське товариство ім. А. Пушкіна» Альберт Астахов.

В 1999 році їм встановили символічну плату за оренду: 5 гривень на місяць. Саме відсутність адекватної плати за оренду приміщення в центрі міста стало одним із зауважень тимчасової контрольної комісії Львівської облради, яка понад півроку вивчала це питання. Ще в березні депутатів обурило, що за приміщенням належним чином не стежать, а за оренду нічого не платять. Втім, у Львові діє до 40 громадських організацій, які також платять орендну плату на пільгових умовах: наприклад, у розмірі 1 гривні за квадратний метр на місяць. Серед таких – товариства польської та чеської культур. 

Та щодо Російського культурного центру депутати Львівської облради ухвалили однозначне рішення.

«Повернути будівлю та передати її на баланс комунального підприємства», –  йдеться у їхньому рішенні.

Приміщення планують відремонтувати, а відтак віддати громадським організаціям, які здійснюють діяльність, пов'язану з АТО. Місцеві активісти російської громади вважають постанову політичною.

«Це абсолютно русофобське рішення. Щоб показати: бачите, як ми цих росіян… Але ми є власниками цього приміщення, утримуємо його на своєму балансі. Депутати не мають права його забирати», – коментує Альберт Астахов. 

Львівський політолог Руслан Демчишак теж вбачає у рішенні львівської влади політичне підґрунтя.

«Це неоднозначно буде сприйматись на Заході. Там не будуть вникати в господарські питання. В контексті українсько-російської війни це якраз не зіграє на нашу користь, якщо зважити, як в Європі пильнують за дотриманням прав нацменшин», – коментує він.

Водночас голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин такі закиди відхиляє.

«Мова йде про повернення приміщення, яке належить Львівській обласній раді. В 1990-их роках його передали на баланс одному з культурних товариств. Пізніше інше товариство рейдерством захопило це приміщення. В нас було на це чимало скарг. Тобто, насправді це – рядове рішення, яке наводить порядок з обласним комунальним майном», – сказав він.

Між російськими організаціями у Львові справді 11 років тому виник конфлікт, унаслідок якого утворились дві організації: Російське товариство ім. О. Пушкіна на чолі з Олегом Лютіковим і міська організація «Російське товариство ім. А. Пушкіна» на чолі з Астаховим. Першій організації дісталась печатка і оригінальна назва товариства. А другій – приміщення у центрі Львова. Товариства і досі між собою конфліктують і закидають одне одному рейдерство.

Альберт Астахов каже, що останні 11 років доглядає за приміщенням і сплачує комунальні послуги саме його міська організація. Та зсередини приміщення виглядає не дуже доглянутим. На стінах і стелі – тріщини і потьоки. Але на видному місці – Георгіївська стрічка і портрети російського царя Миколи ІІ. На полицях розкладені газети, які видає російська община Львова. На її сторінці в інтернеті – тексти в дусі кремлівської риторики про «Крим наш».

Ще у 1990-і перші особи у колишньому керівництві Центру не раз спричиняли скандали своїми заявами, які у Львові трактували як відверто українофобські. У минулому Російський культурний центр у Львові неодноразово ставав об’єктом вандалізму – фасад обливали фарбою, били вікна й навіть спалили бюст Пушкіна.

І все ж у Львівській обласній раді запевняють, що не виганятимуть Російський культурний центр просто на вулицю, тим більше, що росіяни – найбільша національна меншина в місті.

У Львові проживає приблизно від 65 до 100 тисяч росіян. Центру обіцяють надати інше приміщення. Щоправда, поки невідомо яке і на яких умовах. Активісти ж готові через суди відвоювати приміщення на вулиці Короленка. Передовсім, подадуть в український суд. Якщо ж їх не почують, то дійдуть і до Європейського суду, кажуть вони. Водночас об’єднувати зусилля у юридичній боротьбі обидві конфліктуючі російські громади не збираються.