Дитяча письменниця та громадська активістка Лариса Ніцой розповіла про цікавий випадок лагідної українізації в одній зі шкіл.

Про інцидент вона написала на своїй сторінці у “Фейсбуці”.

Допис повністю:

Оскільки російська мова фонить в Україні з кожної щілини, то не знати російську в Україні – це розкіш. Не мріяла, що доживу до цієї розкоші ))

Школа. На зустріч з дітьми прийшов художник. Незвичний інклюзивний художник, який майже без рук. Такий собі мотиватор для тих, хто руки має, щоб не опускали їх.

Художник має супровід. Супровід розмовляє російською і почала свою розповідь про художника російською.

Школа українська. Директор, честь і хвала, захоплююся вчинком, ніжно і лагідно просить гостю перейти на українську. Гостя вибачається і пояснює.

– Дєло в том, что я із Хєрсона. У нас в городє всє разговарівают на руском. Даже сьола вокруг – все разговарівают на руском. Я знаю украінскій, но у меня нету практікі общєнія. Я знаю друґіє язикі. Могу на ніх свабодна абщаться.

– Нічого, нічого, ми вам допоможемо, – лагідно наполягає директор (просто кайфую від цієї людини). Разом пошукаємо слова.

Стається чудо. Гостя переходить на гарну українську.

До розмови прислухаються діти.

Першокласничок до першокласнички шепче:

– А що таке язикі?

Першокласничка, не довго думаючи, повертає до нього свою голівку, висолоплює язика, тицяє в нього пальцем і каже:
– Е-е-е-е!

Оскільки російська мова фонить в Україні з кожної щілини, то не знати російську в Україні – це розкіш. Не мріяла, що…

Опубліковано Ларисою Ніцой Понеділок, 28 жовтня 2019 р.

Як писав “Вголос”, «Я українка»: Ніцой написала розгромний пост через небажання обслуговувати її українською.