Як інформує прес-служба Львівської облради, урочистості на честь видатного українського композитора розпочалися Богослужінням у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, де Вербицький був парохом. Панахиду за творцем Гімну України відслужили священнослужителі різних конфесій на чолі з місцевим греко-католицьким священиком Богданом Степаном.

У каплиці-пантеоні, де похований отець Михайло Вербицький, відбулись поминальна молитва та покладання квітів до його могили. Від Львівської обласної ради квіти до могили творця Державного Гімну України поклав депутат Ігор Криськів.

У заходах на честь Михайла Вербицького також взяли участь представники районної влади Яворівщини та громадських організацій, зокрема Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння», очільником якого є Володимир Середа.

Довідка.

Отець Михайло Вербицький – видатний композитор, громадський діяч, автор гімну України «Ще не вмерла Україна» – народився 4 березня 1815 року у селі Явірник-Руський, ща на Надсянні, де його батько Михайло був священиком.
У 1828 році при перемишльській катедрі владика Іван Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло. Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор з великим успіхом дебютував в урочистому Богослужінні, де Вербицький, разом з Іваном Лаврівським, виступили як солісти. Побачивши такий блискучий результат, Іван Снігурський запрошує з Чехії кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке, у якого Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту. Безперечно, важливе значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В. А. Моцарта, так і музика композиторів «золотої доби» української музики – М. Березовського та Д. Бортнянського.
Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. У другій половині сорокових років він пише музику повної Літургії для змішаного хору, яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України.

Складні життєві обставини відтягнули Вербицького від висвячення на священика і щойно 1850 року він отримує ієрейські свячення. Кілька років йому доводилося переїжджати з однієї сільської парафії на іншу, аж поки 1856 року він не осів у селі Млинах на Яворівщині, де прожив решту свого життя. Тут він був парохом у церкві Покрови Пресвятої Богородиці.