Аркуш із теплими словами випадково потрапив йому до рук і тепер не дає спокою, повідомляє «ТСН».

"Це як заморожений шматочок часу", – зізнається Даниїл Волошко, котрий знайшов послання у старенькому виданні "Кобзаря". Книгу знайшов батько хлопця, коли приїздив у справах у село Шевченкове. Вона пролежала вдома 20 років, перше ніж звідти випав цей аркуш.
Пожовкла від часу листівка датована 1909 роком. Цей лист Станіслава з Катеринослава до Наталії з Харкова.

"Дорога Наташо, пишу я тобі, що живий і здоровий, чого і тобі бажаю. Цілую тебе тисячу разів. Прошу тебе не ображатися за те, що я не писав і не присилав тобі грошей, бо в мене боліла рука і не працював два тижні. Тепер, дорога Наташа, може, приїду на свято. До побачення, твій Станіслав Скальський", – такий текст цієї знахідки. На звороті автор домалював серце.

Яким чином лист із Харкова опинився в книзі на Полтавщині, дивується колишня бібліотекарка з Шевченкового. Пані Галина й сама не раз знаходила листи та записки в книгах. Зізнається – читала. Але потім намагалася повернути їх власникам. "Знаходила квіти засушені, видно ж, подарунок дівчині і знаю ж, яка це брала в мене книжечку і, знаєте, так красиво ту троянду зберегла", – розповідає колишня бібліотекарка Галина Манько.
Шлях листа від Станіслава до Наталії аналізують фахівці "Укрпошти". Вони по штемпелях визначають, що лист було відправлено з теперішнього Дніпра, і він наступного дня дістався Харкова. Квартири в будинку на вулиці Сумській у Харкові, адреса котрого вказана в листі, у 1909 році здавали в оренду.

"Можна припустити, що жінка, котрі адресовано листа, не була тут жителькою. Можлива, працювала в обслуговуванні. Але листівка дорога. Можливо, така листівка коштувала ціну обіду в пристойному готелі", – розмірковує екскурсовод Валерія Кульшицька.

Власник листа Даниїл вирішив розмістити його світлини в соцмережах і спробувати відшукати нащадків чи родичів Станіслава Скальського та Наталії Галагурової. Він хоче передати їм родинну реліквію. Якщо ж не вдастся, передасть листа в музей.