Леонід Слуцький, голова комітету Держдуми з питань євразійської інтеграції, про події в Єревані заявив: «Лідери опозиції покликали людей на вулиці, і, на жаль, можна чітко побачити слід, що веде до іноземних інструкторів».

А прокремлівський аналітик Сергій Марков сказав таке: «Ймовірно, там багато бойовиків з України, якими керують із якоїсь зовнішньої штаб-квартири. Тепер головне завдання організаторів протесту – спричинити кровопролиття».

Однак самі демонстранти наголошують, що протестують не проти кремлівської гегемонії у Кавказькому регіоні, а всього лишень проти непомірного економічного визиску в новоствореному політико-економічному Євроазійському союзі. Один з організаторів єреванських протестів, Егія Нерсесян, переконує: «Ніхто нас не контролює ні із Заходу, ні зі Сходу. Ми самі дбаємо про себе». А щоби дистанціонуватися від асоціації з українським Майданом, вказав на плакат демонстрантів: «Це – не Майдан, це – Маршал Баграмян».

Передумови вірменського повстання 

Економічна криза РФ, зумовлена західними санкціями за агресивну політику Кремля проти України, не могла не позначитися на партнерах ЄврАзЕС (Євроазійського економічного союзу), а на Вірменії зокрема. Міжнародне агентство «Fitch» повідомило, що в першому кварталі 2015 року торговий оборот між Росією і Вірменією знизився на 23%. Відповідно, і грошові перекази з РФ, які раніше сягали до 10-12% ВВП Вірменії, зменшилися на 40%.

Можливо, вірменське невдоволення не набуло б таких масштабів, якби в останні місяці економічна ситуація в ЄврАзЕС не погіршилася, через що Москва вирішила поліпшити своє фінансове становище коштом економічних васалів. З огляду на нові тарифи на російську електроенергію, на кожну вірменську сім'ю додатково наклали річний енергетичний оброк обсягом $90-105. Це вже третє підвищення цін на електроенергію за останні два роки. Компанія «Електричні мережі Вірменії», яка на 100% належить російському ЗАТ «Інтер РАО», пояснює таке рішення «фінансовими труднощами» і закупівлею «дорогої електроенергії».

Концептуальність євразійського суверена

У прокремлівських ЗМІ протестні вірменські акції названо спробою повторення антиросійського українського Майдану, а винятково економічну вимогу протестувальників переглянути рішення щодо зміни тарифів на електроенергію потрактували як формальний привід для вияву русофобії. Вірменські незалежні ЗМІ вважають, що російські інформаційні ресурси коментують єреванські події крізь призму імперських інтересів Кремля. Тобто будь-яку спробу змінити легітимізований у Росії громадсько-політичний устрій Вірменії, яка перебуває в зоні кремлівського інтересу, в Москві трактують як повторення українського Майдану. Інші мотивації, що зумовили загострення ситуації в Єревані, нікого в Росії не цікавлять. Наприклад, той факт, що передумови для виникнення Електромайдану створило керівництво російської компанії.

Як у випадку з українським Майданом, так і з вірменським, Росія намагається приховати власну відповідальність і провину за виникнення локальних соціальних потрясінь у пострадянському просторі. Кремлеві нагально потрібні гроші й будь-якою ціною, це є той єдиний інтерес у його відносинах із підконтрольними йому республіками.

Вірменський шахіст, пітерський чекіст і США

Не минуло й року після офіційного приєднання Вірменії до ЄврАзЕС, як у Єревані збагнули, у що вступили. Почалися пошуки альтернативи, у результаті яких 7 травня 2015 року президент Вірменії підписав у Вашингтоні з урядом США рамкову угоду про торгівлю та інвестиції (РУТІ). Серж Саргсян висловив сподівання, що ця угода «відкриє нові двері для успіхів і співпраці» зі США у сфері торгівлі. Він заявив, що у Вірменії працюють фірми з американським капіталом, особливо наголосивши на нью-йоркській компанії «Contour Global», яка придбала три вірменські гідроелектростанції за $250 мільйонів. Для Вірменії ця інвестиція стала найбільшим американським проектом.

Водночас президент Саргсян, радіючи за потенціал майбутнього зростання вірменсько-американської торгівлі, стримано повідомив, що Єреван не може позбутися відносин із Москвою. В інтерв'ю для видання «Washington Post» президент Вірменії намагався обґрунтувати ухвалене рішення відмовитися від договору про асоціацію з Євросоюзом на користь вступу в ЄврАзЕС, назвавши його «вимушеним прагматизмом». Вірменія межує з чотирма країнами, межі двох із яких для неї закрито (Азербайджан, Туреччина), проти третьої (Іран) застосовують міжнародні санкції, а через Грузію не дуже економічно розвинешся, там є свої грузинсько-вірменські нюанси. Проте з початку цього року уряд Вірменії зробив уже низку практичних заходів для відновлення економічних відносин із Європейським Союзом.

Економіст Ашот Єгіазарян, який працює у Вірменському державному економічному університеті, наголосив, що підписання РУТІ стало наступним кроком, щоби вибратися з новоімперської кабали Москви. Він зазначив: «Вірменії вкрай необхідна альтернатива, щоби вільно дихати». Вочевидь, що до вступу в ЄврАзЕС в Єревані вільним диханням не переймалися.

Й ось, 17 червня нью-йоркська компанія «Contour Global» отримала ліцензію на 25 років для експлуатації Воротанського каскаду ГЕС, узявши при цьому на себе зобов'язання виплатити німецькому банку KfW кредит на суму 51 млн євро, який уряд Вірменії отримав ще 2009 року. Американці мають плани ще цього року завершити реструктуризацію і реконструкцію отриманого об'єкта й запропонувати на енергетичному ринку Закавказзя дешеві тарифи, оскільки рельєф Воротанського каскаду дозволяє виробляти електроенергію, найдешевшу в Кавказькому регіоні.

Що відбулося далі? Несподівано компанія «Електричні мережі Вірменії», яка належить російській «Інтер-РАО», відчуваючи, що не зможе конкурувати з американською енергетичною альтернативою, запровадила драконівські енерготарифи, щоб економічно виснажити Вірменію, а водночас створити вогнище соціальної нестабільності задля подальшого витіснення американців із Закавказзя.

Фактично Путін запустив у Вірменії болгарський секонд-хенд. На початку 2013 року в Болгарії відбувся схожий електробунт, який завершився відставкою кремлівського сателіта, а за сумісництвом болгарського прем'єр-міністра Бойка Борисова. Суть путінської спецоперації полягала у створенні в Болгарії штучної соціальної дестабілізації й проведення антиєвропейської агітації, щоби болгари вступили в ЄврАзЕС. Проте не так сталося, як у Кремлі гадалося.

2014 року болгарський уряд заблокував будівництво «Південного потоку» і відмовився від російського проекту добудови АЕС «Белене». Путін, наче захланна стариця із казки омосковленного ефіопа Пушкіна, залишився біля розбитих політичних ночв: ні «Південного потоку», ні посилення на Балканах кремлівського впливу.

Клеврети Кремля

За всю свою історію вірмени завжди проводили політику угодовства щодо Росії, навіть у відстоюванні її неправомірних інтересів, які стосувались інших народів чи країн. Останній такий ганебний приклад трапився у травні 2015 року, коли на догоду Москві Вірменія відмовилася визнати окупацію Криму міжнародним злочином. Цим рішенням вірмени стали в один ряд з агресором, від якого нині й самі потерпають.

У Вірменії ніколи не було аналога українських козаків, петлюрівців чи бандерівців як антимосковського руху з ідеологією звільнення від імперського рабства себе й інших поневолених народів. Не було у Вірменії короля Данила Галицького, гетьманів Сагайдачного чи Мазепи, отамана Петлюри, патріотів-самостійників: Коновальця, Шухевича, Мельника, Бандери. Вірмени ніколи не воювали проти Росії, а навпаки – з Росією проти інших народів. Немає у Вірменії й своєї Галичини, яка була б ініціатором відстоювання політичної самодостатності. Зате є Нагірний Карабах або Арцах. Без російських військ Вірменія втратить цю територію за лічені дні. Тим паче, що 25 червня азербайджанський президент Ільхам Алієв заявив, що його країна вже має на озброєнні високоточну військову техніку, яка здатна знищити будь-яку вірменську ціль на території Нагірного Карабаху. І нагадав, що не тільки Карабах є азербайджанською історичною територією, а й сама Вірменія також.

За таких геополітичних обставин складно передбачити, як поводимуться вірмени, наскільки вони будуть готовими вирішувати своє майбутнє без традиційної кремлівської опіки. Радше за все, з огляду на заяву від 23 червня 2015 року, що відтепер територія Північного Кавказу (Чечня, Інгушетія, Дагестан, Кабардино-Балкарія) стала провінцією (вілаятом) Ісламської держави (ІДІЛ), Москва і Єреван шукатимуть шляхи економічного вирішення питання, бо це в інтересах обох суб'єктів енергетичного конфлікту.

А поки це питання вирішуватимуть, Вірменія платитиме Росії за електроенергію з державного бюджету, тобто з податків тих же вірмен-протестувальників. Економічний сателітизм клевретів ЄврАзЕС ще не скасовано, як і завуальовану політичну підлеглість Кремлеві, на єреванській площі Свободи.

Ярослав Левків, спеціально для «Вголосу»