Журналістка Вголосу спробувала дослідити, скільки коштує україночка – тобто, чи легко іноземцю домогтися від українки не лише усмішки, але й значно тісніших стосунків.

Погляд з України

Отже, ідемо в один з найпопулярніших нічних клубів міста.

– Зазвичай у нас іноземців багато, – розповідає Андрій, працівник клубу, – наш клуб вважають найлояльнішим до іноземців розважальним закладом Львова. Але все рівно мінімальне упередження до неукраїнців є. Тому вони поводяться хоч і вільніше ніж деінде, але все ж обережно.

Андрій розповідає, що іноземці приходять групами (двоє мінімум), зазвичай сидять у VIP-зонах. Гроші витрачають, у порівнянні з українцями, немалі: лише замовлення столика починається від 200 гривень. Але в середньому залишають у клубі десь 400 гривень за вечір.

Коли запитую про те, як же вони «чіпляють» українок, Андрій серйозно відповідає:

– Розумієш, це стереотип такий, що іноземці – араби, африканці, азіати, будь-хто – приходять у клуб лише за сексом. Звичайно і такі є. Але і наші не кращі. Просто дівчата самі не проти. Я навіть так скажу: доки будуть існувати українки, які вперто нав’язуватимуть секс, доти будуть іноземці, які відмовлятимуть.

Існує наче три типи дівчат: перші не погодяться на секс ні в якому разі. Вони можуть присісти за столик до іноземців, можуть разом випити чи потанцювати, але одразу попереджають, що «нічого більше». Другі приходять саме для того, щоб когось із „ненаших” розкрутити: випити за їхній рахунок ну і в перспективі переспати, звичайно. Третій тип – це ті, які б певно і хотіли, але самі не наважуються: може, соромляться перші підійти, може, бояться, що люди скажуть. Але в принципі, якщо на них натиснути, вони теж не відмовляються.

Але, як виявилося, українки не такі легкодоступні і наївні:

– Знаєш, – сміючись продовжує Андрій, – наші дівчата можуть цілий вечір пити-їсти за чужий рахунок, а зранку, коли їх запрошують продовжити знайомство в іншому місці – почати відмовлятися. Найчастіше вигадують, що кудись-там поспішають, або навіть обурюються, мовляв, ви що, «я нє такая, я жду трамвая».

Таке буває дуже часто. Щоправда не пам’ятаю жодного випадку, щоб після такого були якісь грубощі з чоловічої сторони. Хлопці вмовляють українок залишитися, можуть злитися. Пригадую, одного разу навіть «шлюхами» дівчат назвали. Але далі цього не заходить. Я ж казав, вони все рівно поводяться обережно: а раптом у цієї дівчини тут є знайомі. Інший момент: іноземці платять за спільно проведений час.

Тобто, дівчина п’є за його рахунок, сидить у нього за столиком, курить його кальян. Він за це вимагає уваги. Вона ніби перетворюється на його супутницю на вечір, а тому має з ним танцювати, не загравати до інших чоловіків. Своєрідний взаємовигідний обмін.

Погляд з Єгипту

Андрій знайомить мене із барменом Джозефом, який приїхав в Україну з Єгипту.

– Розумієш, – розповідає Джозеф, – у нас із вами різні традиції. Тобто я б таку дівчину, як тут, додому, в Єгипет не привіз. У нас так вдягатися взагалі не можна.

– А чи розуміють це наші дівчата – те, що одружитися, наприклад, шансів мало?

– Чесно? Не всі і не все. Тобто вони наче усвідомлюють, що ми різні, але все рівно ставляться до цього несерйозно.

– Тобто українки більш розпущені?

– Ні, не в тому суть. Просто українки вільніші, вони можуть собі більше дозволити.

Розпитую у Джозефа, як же відбувається сам процес зваблювання:

– Думаю, 65 % дівчат у цьому клубі погодяться на секс. Як відбувається? Універсального сценарію нема. Звичайно, разом вип’ють, потанцюють, але далі все від випадку залежить. Хоча, дівчина під ранок може і втекти – «розвести» супутника. Тоді хлопець буде дуже злий. Силувати не буде, але обов’язково знайде собі іншу, щоб продовжити.

Практика

Стою біля поручнів на балкончику. Музика в стилі R&B. Світло тьмяне, але достатнє, щоб розгледіти обличчя. Спостерігаю.

Один афроамериканець підходить до дівчини в джинсах-бедрівках. Вона одразу широко усміхається. Він нахиляється дуже близько і щось запитує, вона у відповідь тільки сміється. Не проходить і п’яти хвилин – вони вже танцюють разом. Його руки – у неї на стегнах.

Кадр другий: інша україночка іде з іноземцем до його столику. Вже за мить сидить на ньому в позі „вершниці”.

Раптом відчуваю, як хтось узяв мене за руку. «Опа!» – перепрошую, але так і подумала, коли побачила перед собою усміхнено-улесливе лице іноземця. І одразу руку висмикнула. Механічно. Він з тією ж усмішечкою і відійшов. Кілька секунд пішло на те, щоб зрозуміти, що насправді, щоб тебе отак "підчепили", робити нічого не треба.

Достатньо стояти і чекати, а підійдуть і запропонують самі. На підтвердження такої теорії вже за мить з’явився ще один кавалер-неукраїнець, який уже не за руку мене хапав, а нагло обійняв за талію, від чого мене всередині аж підкинуло. Відійшла вбік.

Далі стою в тому залі. Розумію, що мушу знати, за що наші дівчата дають себе отак мацати. До мене підходить третій. Теж бере за руку, яку я цього разу не забираю. Обіймає мене і хоче почати танцювати, але я вдаю, що не чую його імені і тягну його в коридор. Він тішиться, думає, що я така нетерпляча.

Знайомимося. Він – Марат, закінчив підготовчі курси у «Львівській політехніці». Українською говорить кострубато, але вже звідкись знає, як повторити мені, що «очі гарний, дуже-дуже! Дуже красивий очі, знаєш!». Намагається притиснути мене до себе, але я не даюся. Питаю, чи він часто в клубі буває, чи він тут сам – марно. Хлопець вперто простягає до мене руки і повторює оте тупе «дуже-дуже гарний очі».

І усміхається, тією м’якою, як масло, посмішечкою. Видно, йому вже обридло чекати – насильно хоче мене поцілувати. Я відходжу від нього і кажу, що в нього зі мною нічого не буде. А хлопцеві – хоч би й що. Далі суне до мене. Далі хоче обіймати. Я випалюю, що я зараз на роботі, що працюю журналістом. Тут вже завмирає він. Таки правду – обережний, притих одразу, як Андрій і казав. Лише почав швидко-швидко повторювати: «Я бачив, що ти цікавий, дуже цікавий»…

Перш ніж піти, задаю єдине питання:

– А що, якби я була не «цікавий», а – як усі? Як би вечір закінчився? Ми б переспали?

Марат метушливо відповідає:

– Та ні, ти що? Який секс? Я тут не для секс. Це не головне. Головне дівчина. Секс в перший вечір – ні.

Не знаю чому, але я йому не повірила…

Мораль

Поведінка іноземця зі мною свідчить про одне – для нього є нормою обіймати, цілувати, мацати українських дівчат. Там, звідки я родом, люди кажуть: «Сучка не схоче, кобель не скочить». А народ, як відомо, рідко помиляється.