Українська галицька партія оприлюднила відкрите звернення, в якому розповіла про зв’язки директора Радехівського цукрового заводу Володимира Матковського з міським головою Львова Андрієм Садовим, називаючи обох представниками кримінального світу і звинувачуючи їх у масштабних аферах та рейдерстві.

Відповідна заява, опублікована на сайті УГП 20 листопада.

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ ПАРТІЇ

Про власника УГП Володимира Матковського та його бінес-мафіозних партнерів з 90-их і до сьогодні.

Ми, спільнота Української Галицької Партії, активісти та журналісти, яким доводилося говорити про мафію, яка хоче захопити Львів, вирішили з’ясувати, хто ж ті люди, які фінансують нашу політичну силу. І факти, які нам вдалося отримати, нас шокували. Ми не можемо більше мовчати, то ж напередодні виборів хочемо бути максимально відвертими з нашими виборцями, з тими, хто готовий віддати свій голос за УГП.

Цукровий магнат Матковський.

Ви точно чули про бізнесмена Володимира Матковського, якого вважають головним спонсором УГП. Матковський є власником підприємства «Радехівський цукор». За даними асоціації «Укрцукор» ця компанія входить до переліку найпотужніших цукрових виробників України. Закономірно, що гроші, які приносить бізнес, Матковський витрачає у тому числі на утримання політичної партії. Однак, як «Радехівський цукор» опинився у приватній власності? Звідки взялися перші гроші? Пошук відповідей на ці запитання і привів нас до викриття приголомшливих фактів з біографії бізнесмена-мафіозі та схем, в яких не гребують нічим, навіть бізнесом з окупованими територіями ДНР та ЛНР. Але про все по черзі.

У відкритих джерелах є інформація про те, що обставини приватизації ВАТ «Радехівський цукровий завод» за зверненням його акціонерів розслідували у Генеральній прокуратурі України. У ході справи встановили, що державу позбавили права власності на майже 7 мільйонів акцій заводу, які реалізували нижче за їхню номінальну вартість. Набувачем вказаних акцій стали структури, пов’язані з Володимиром Матківським. Це й факт і став зачіпкою ланцюжка, який веде до криміналітету.

Ще одна справа – присвоєння в особливо великих розмірах майна ТОВ «Чортківський цукровий завод» на Тернопільщині, який спершу довели до банкрутства, а потім переоформили на фірми близькі до Володимира Матковського. Потужне цукрове підприємство на території Тернопільської області, майном якого заволоділа компанія Матківського, знищили. За цими фактами відкрили кілька кримінальних проваджень. Займалися ними правоохоронці Львівщини та Тернопільщини. Однак згодом ці справи закрили.

Від «Мотіка» до Матковського.

Зрозуміло, що просто так великі промислові підприємства не опинялися у приватних руках. Для такої приватизації, а далі – ведення бізнесу у величезних масштабах точно потрібні зв’язки у правоохоронних органах, вихід на суддів та «дах» серйозних людей.

У Львові всі добре знають про угрупування «Артура». У 2014-му Вищий спеціалізований суд України виніс вирок організатору та учасникам очолюваної ним злочинної групи з міжрегіональними зв’язками. На рахунку членів угруповання три навмисних вбивства, в тому числі вбивство двох працівників міліції – співробітників львівського УБОЗу. Правоохоронці встановили, що на рахунку злочинної групи, до складу якої входило 16 осіб, три навмисних вбивства, 21 розбійний напад та ряд інших тяжких злочинів скоєних на території трьох областей: Львівської, Рівненської та Тернопільської.

Організатора злочинної групи Вищий спеціалізований суд України засудив до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Інші учасники групи, згідно з рішенням суду позбавлені волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Однак, є й ті, хто залишився на волі і спокійно займається бізнесом та політикою. Після свого розслідування та розмов з очевидцями тих подій, ми вийшли на прізвисько «Мотік». З’ясувалося, що саме так в угрупуванні «Артура» називали Володимира Матківського. В мафіозній структурі він відповідав за фінансові афери, обдурювання банківських установ, перші фінансові оборудки з виведення коштів в офшори зі Львова у середині 90-их та 2000-их років.

Факти з відкритої біографії Володимира Матковського свідчать про те, що його «зірковий» час настав у середині 90-х, коли стартувала ваучерна приватизація. У той період він разом з міським головою Львова Андрієм Садовим, вони заснували фінансову піраміду – компанію «Галицькі інвестиції», яка виманювала у довірливих громадян майнові сертифікати (мовляв, компанія керуватиме державними підприємствами, а люди отримуватимуть з цього свої законні відсотки). Однак, за кілька років фірма оголосила себе банкрутом, залишивши вкладників ні з чим. Водночас Андрій Садовий разом з Володимиром Матківським та іншими партнерами прибрали до рук величезні активи на щонайменше десятки мільйонів доларів.

І саме інформація про бізнес-стосунки з Садовим вивела нас на ще одне ім’я у кримінальних колах – «Батон». Він, за нашою інформацією, організовував дрібну спекуляцію, допомагав «Моті» в організації фінансових афер. І першою великою оборудкою «Батона» і «Моті» були «Галицькі інвестиції». Склавши всі факти до купи стає зрозуміло, що у кримінальних колах «Батон» –  це Андрій Іванович Садовий. Після «Галицьких інвестицій» було рейдерство «Провесні», цукрові підприємства та Південьелектробудмонтаж.

Зараз «Мотік», окрім фінансування Української галицької партії є фінансовим гаманцем всіх афер Садового та політичної сили Самопоміч. У Самопомочі правою рукою «Моті» (Володимира Матковського) є голова Виконавчого комітету політичної партії Самопоміч Олег Лаврик, який теж мав стосунок до «Галицьких інестицій» і є власником багатьох підприємств наближених до Андрія Садового. У Львівській міській раді людьми «Моті» є очільниця керівниця управління комунальної власності ЛМР Інна Свистун та заступник Андрія Садового – Любомир Зубач.

І, хоча 90-ті далеко позаду, та всі колишні мафіозні справи перейшли в офіційні – бізнеси та управління містом, хоча методи для отримання фінансової вигоди залишаються ті самі – незаконні схеми, оборудки та введення в оману львів’ян.

Про бізнес з  ворогом.

А тепер про найсумніше. Низка фірм з ознаками фіктивності, які Володимир Матківський та його бізнес-компаньони використовують для легалізації та збуту необлікованого цукру, для присвоєння коштів, зароблених на цих оборудках, «засвітилися» у незаконній торгівлі з окупованими територіями. При чому дуже показово: як компанії через які фактично організовано постачання цукру для потреб незаконних збройних формувань. Аналіз інформації з відкритих джерел, у тому числі на російських інтернет-ресурсах, дає підстави стверджувати, що з боку ОРДЛО цю незаконну торгівлю контролюють структури, які пов’язані з українським олігархом-втікачем Сергієм Курченком, який перебуває під санкціями. Саме з ним Володимир Матківський мав тісні ділові стосунки ще у часи президентства Віктора Януковича. Тісні стосунки з президентом-втікачем мав і Андрій Садовий.

Ми члени політичної партії Українська Галицька Партія просимо вибачення у тих людей, які готові були підтримувати нас на місцевих виборах. Ми не зможемо більше використовувати фінансування, яке здійснював Володимир Матковський, бо це гроші на крові. А сам Володимир Матковський чи то пак «Мотя» є частиною криміналітету.

Ми розуміємо, що після цього звернення будуть заяви про злам сайту УГП та неправдивість викладених фактів, однак закликаємо журналістів провести власні розслідування і висвітлити публічно всі отримані факти.

Заява УГП, скріншоти з офіційного сайту партії: