Старовинний європейський  храм, який тепер більше відвідують туристи, аніж віруючі, уже давно не бачив такої великої кількості людей (а він вміщає понад три тисячі осіб!). Вперше в історії у католицькому Нотр-Дамі правилась візантійська літургія з такою численною участю українців, які прибули у Париж з різних куточків світу.

Це було справжнє українське свято у Парижі. Ще зранку   гурти українців і поодинокі особи з  синьо-жовтою символікою зустрічались у різних куточках Парижу: на площі Конкорд, біля  Ейфелевої веж (і ці прапори розвивались на її вершині), у Луврі, у Версалі, на Монмарті… Ближче до обіду громади українців, які прибули з різних куточків цього екзархату, наші  заробітчани з Італії, Іспанії, які  теж  масово приїхали, наші  земляки з  різних куточків Галичини і  гості з-за океану  прибули до українського  кафедрального храму святого Володимира, який  знаходиться майже  в центрі  французької столиці, неподалік від Лувру,  і звідти розпочалась величава процесійна хода українців на чолі з єпископами, священиками, монахами і монахинями  по  одній  з центральних вулиць Парижу до Собору Паризької Богоматері. Колону супроводжувала  французька поліція на мотоциклах. Попри  велику кількість людей, усе було організовано так, що рух автомобілів не зупинявся (для європейців  це – боронь Боже!). На нас дивилися здивовані  французи і численні туристи, усміхалися  і запитували одні в одних: «Що ж відбувається?» У відповідь чулося:  «Юкрейн, Юкрейн…».

У самому соборі відправилась візантійська літургія, яку очолив Глава Греко-Католицької Церкви Блаженнійший Святослав Шевчук, і йому співслужили  українські  єпископи та священики. Це було справді величаве дійство!  Не боюсь цього слова, бо візантійська літургія  донині  зберегла свою пишноту  із давніх імператорських часів:  величавість, блиск священичих шатів, урочистість і  чудовий  літургічний спів, який ми, українці, явили цього дня Європі. А вона, ця секуляризована Європа, дивилася і дивувалася.

Річ у тім, що в Нотр-Дамі все  було організоване так, аби й під час літургії могли заходити туристи, які приїхали в Париж з різних куточків світу. Для них спеціальною стрічкою були відведені місця вздовж стін собору. Я бачила, як заходи «діти різних народів», представники різних рас, зупинялись, слухали і дивувались. Також на літургію  були запрошені численні французькі гості: представник влади, мерії, не обійшлося  й без наших володарів владного Олімпу, але не про них мова. Вони псують імідж України Європі й у світі, а тут, у Соборі Паризької Богоматері наш імідж суттєво підвищився.

Тут звучала багатоголоса молитва українською мовою, владика Борис  звертався до присутніх французькою,  англійською, німецькою, італійською, польською, російською мовами. Добре, що маленька катедральна церква святого Володимира, яку мають українці Парижі, не змогла  умістити такої великої кількості прочан. Цілком обґрунтованим було звернення нашого єпископату до  кардинала Парижу провести цю літургію у Соборі Паризької Богоматері.

Але тут є глибший підтекст: візантійська літургія містить такий цікавий елемент возсідання владики на трон (звідси й походить слово інтронізація). І цей трон у соборі, де не раз коронували французьких королів, цього разу посів  українець, представник  візантійського, східного обряду. Можливо, у цій події Бог бачить  сенс: перший крок до об’єднання Церков.

Під час проповіді Патріарх Святослав (Шевчук) наголосив на історичній важливості цього моменту, який переживає Українська греко-католицька церква. Глава УГКЦ зазначив, що перед екзархатом сьогодні стоять великі виклики і завдання: «Ми повинні ділитися скарбом віри нашої Церкви-мучениці із сучасною людиною, яка живе у секуляризованому світі. Ми маємо показати світові молоде обличчя нашої Церкви із більш як тисячолітньої історією. У цьому екзархаті твориться особливий простір спілкування між Богом і людиною, в якому наша Церква покликана служити. Важливо, щоб цей простір перетворився на європейський інтелектуальний осередок нашої Церкви, де ми повинні ділитися вірою та надією з усіма людьми доброї волі».

Екзарх Борис (Ґудзяк) подякував Патріархові та Синодові Єпископів УГКЦ за довіру, благословення та підтримку, також дипломатам, підприємцям, спільноті Українського католицького університету та Львівської духовної семінарії, усім паломникам, які приїхали до Парижу з нагоди інтронізації: «Ми маємо велику відповідальність ділитися благодатями, якими Бог нас наділив, тому виходьмо зі своїх зон комфорту і відкриваймося ближнім».

… У ці дні Україна  вдруге  була у центрі уваги  парижан. Недавно у Луврі  відкрилась виставка  скульптур Георга Пінзеля, і її рекламу ми бачили чи не на кожному кроці, навіть у метро. Бачили її численних  відвідувачів у Луврі,  як вона справляє враження на парижан і гостей. І попри всі   внутрішні негаразди, Україна цими дня постає перед європейцями у позитиві, ділиться з ними своїми мистецькими скарбами і скарбами віри.