У зіткненнях між військами Демократичної Республіки Конго (колишній Заїр, не плутати з Республікою Конго) і бойовиками повстанського руху M23 лише за один день загинули більше сотні людей. А в операції Місії ООН з виявлення та витіснення незаконних збройних формувань взяли участь українські вертолітники зі складу 18-го окремого вертолітного загону Збройних сил України.

Бої розгорілися в околицях конголезького міста Гома, розташованого на сході країни на кордоні з Руандою. Кілька тисяч мирних мешканців були змушені рятуватися втечею із зони бойових дій. Атаку повстанців відбили, але бойовики M23 пообіцяли влаштувати контратаку проти урядових військ.

Хутсі проти туту

Учасниками угруповання М23 є переважно колишні солдати регулярної армії Демократичної Республіки Конго, що влаштували заколот під керівництвом генерала Боско Нтаганду в квітні 2012 року. Нині повстанцями, чиї загони базуються на території сусідньої Руанди, командує полковник Султан Макенгі.

Згідно опублікованого 14 листопада звіту ООН, з квітня по вересень 2012 повстанці вбили 264 людини, в тому числі 83 дітей. Бойовиків М23 звинувачують в порушенні прав людини, вбивствах мирного населення, згвалтуваннях і вербуванні в солдати дітей. За даними ООН, повстанців підтримують Руанда і Уганда, надаючи свою території для розташування баз заколотників та виділяючи їм зброю і боєприпаси.

Збройний конфлікт у цьому регіоні розпочався ще кілька десятиліть тому. Причиною є запекла ворожнеча між центральноафриканськими народами хуту і тутсі, що сягає сивої давнини. Первісно в цій частині Африки домінувало плем’я тутсі, однак усе зруйнувала колонізація – європейці поділили між собою контрольовані тутсі землі, позбавивши їх влади. З іншого боку, колонізатори припинили старі конфлікти, жорстко придушуючи будь-які прояви насильства.

Однак після деколонізації Африки в 1960-х роках у незалежній Руанді владу захопили хуту, які не забули давніх образ і заходилися винищувати колишніх господарів життя тутсі. Ті розпочали різанину у відповідь. Пік протистояння припав на 1994 рік, коли внаслідок геноциду загинуло близько 5,5 мільйона осіб з одного та іншого боку.

Протистояння тутсі та хуту призвело до кривавих громадянських воєн в Уганді, Руанді та Бурунді, а також до так званої Другої конголезької війни (1998-2002) на сході Демократичної Республіки Конго, в якій брали участь більше 20 різноманітних збройних угруповань з дев’яти держав. Під час усіх цих конфліктів коїлися страхітливі злочини, а точної кількості загиблих не спромігся підрахувати ніхто.

У листопаді 1994 року в Танзанії навіть створили спеціальний Міжнародний трибунал (за аналогією до того, що переслідував воєнних злочинців з колишньої Югославії) для покарання винних у геноциді в Руанді. Серед підсудних – організатори і натхненники масового знищення тутсі, в основному, колишні чиновники руандійського правлячого режиму. Зокрема, були ухвалені довічні вироки колишньому прем’єр-міністру Жану Камбанді та кільком екс-міністрам.

Щоправда, роль Міжнародного трибуналу оцінюється неоднозначно, оскільки судові розгляди в ньому дуже тривалі, а підсудні не можуть бути покарані смертною карою. Крім того багато безпосередніх учасників геноциду через юридичні тонкощі не потрапили до сфери юрисдикції трибуналу.

Значно більшого розголосу набув процес, що завершився навесні 2012 року в Гаазі першим в історії Міжнародного кримінального суду вердиктом. До довічного ув’язнення був засуджений один з головних воєнних злочинців Африки.

Анджеліна Джолі проти «Союзу патріотів Конго»

Том Лубангу Діло очолював збройні загони «Союзу патріотів Конго» під час Другої конголезької війни. Колишнього польового командира заарештували в березні 2006 року в столиці Конго Кіншасі й майже відразу допровадили до Гааги, де він залишався під арештом до початку процесу в січні 2009 року.

На суді було доведено, що колишній командир «Союзу патріотів Конго» регулярно і масово залучав до воєнних дій дітей, молодших за 15 років. Його підлеглі силоміць забирали підлітків з їхніх будинків, шкіл і з навіть футбольних площадок, після чого переправляли їх до тренувальних таборів у джунглях, де ті проходили військовий вишкіл, а потім були змушені брати участь у бойових діях. У разі дезертирства на підлітків очікував розстріл на місці без суду і слідства. Також Тома Лубангу Діло обвинувачували у викраденні неповнолітніх дівчаток, яких пізніше ґвалтували його солдати та й він сам особисто,

До речі, на історичне засідання у Гаазі приїхала голлівудська суперзірка Анджеліна Джолі, яка, як посол доброї волі ООН, регулярно відвідує «гарячі» точки в Африці та інших регіонах світу. Вона дуже переймалася справою Лубанги – до того тричі була на засіданнях Міжнародного кримінального суду. А ще Джолі фінансує блог «Хроніки Лубанги», де викладалися матеріали стосовно процесу.

Українські гелікоптери над конголезькими джунглями

22 грудня 2011 року Верховна Рада прийняла закон про скерування до Демократичної Республіки Конго українського миротворчого контингенту (до того там перебувало лише 13 наших військових спостерігачів). У березні 2012-го Міноборони завершило введення до Конго 18-го вертолітного загону. Зараз у цій країні перебувають 157 українських миротворців, чотири вертольоти Мі-24, автомобільна й спеціальна техніка.

14 листопада Департамент преси та зв’язків із засобами масової інформації Міністерства оборони України повідомив, що українські миротворці взяли участь в операції Місії ООН з виявлення та витіснення з території Конго незаконних збройних формувань. Протягом двох тижнів екіпажі українських вертольотів забезпечували авіаційний супровід та прикриття гелікоптерів Мі-17 з Бангладеш, які перевозили гватемальський спецназ (справжній інтернаціонал). Підбиваючи підсумки, командир українського миротворчого підрозділу військовий льотчик-снайпер полковник Ігор Яременко підкреслив, що екіпажі успішно виконали усі поставлені перед ними завдання.

До речі, на кінець листопада запланована ротація складу нашого контингенту в Конго. Причому так би мовити останній іспит відібрані для відрядження в Центральну Африку льотчики проходили на Яворівському полігоні в Львівській області. Слід наголосити, що під час виконання навчально-бойових завдань українські вертолітники вперше за роки незалежності виконали пуски керованих ракет «Штурм-В», вартість кожної з яких становить 60 тисяч доларів США. Зауважимо, що ці затрати відшкодовуються ООН..

32 тисячі кілограмів золота

На жаль, вміння влучно вражати цілі ракетами українським пілотам знадобиться ще довго. І справа не лише в міжнаціональній ворожнечі тутсі та хуту. Ще в листопаді 2009 року в спеціальній доповіді ООН стверджувалося, що в східній частині Демократичної Республіки Конго сформувалася одна з найбільших у світі злочинних мереж, у якій задіяне вище політичне і військове керівництво країни. Злочинний синдикат займається видобутком і продажем за кордон корисних копалин.

За даними експертів ООН, щорічно з країни контрабандою вивозять 32 тисячі кілограмів золота на суму 1,3 мільярда доларів США. Крім золота, Конго володіє половиною запасів світового кобальту, 30% світових алмазів і, що дуже важливо, тут зосереджені три чверті світових ресурсів колумбітутанталіту або «колтану» – основного компонента комп’ютерних мікросхем і плат, необхідних для мобільних телефонів, комп’ютерів та інших електронних пристроїв. Усе це багатство видобувається на підпільних копальнях, які контролюють польові командири, що сплачують регулярну данину верхівці країни за можливість вивозити копалини за кордон.

Причому, за даними ООН, до цієї мережі «мають стосунок іспанські благодійні організації, українські постачальники зброї та корумповані чиновники з багатьох африканських держав». Конкретну роль перерахованих фігурантів у злочинному синдикаті ООН не уточнює. Але на Україну, погодьтеся, хлюпнули чергову порцію бруду. І ніхто не поспішає з’ясовувати, що то за анонімні «українські постачальники зброї» і чи вони взагалі мають бодай якийсь стосунок до нашої держави.

Зрозуміло, що на тлі мільярдних тіньових прибутків африканські політики (що в Конго, що в Руанді) мало уваги звертають на загибель і страждання мирного населення. Якщо війна припиниться – обміліє й доларовий потічок. Давно відомо, що найкраще «брудний» бізнес робити в умовах бойових дій, коли закони встановлює той, в кого більше автоматів.

Довідка
Місія ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго заснована відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН від 30.11.99 №1279 (1999).
Чисельність – 18995 військовослужбовців, а саме:
• 17009 військовослужбовців у складі миротворчих контингентів;
• 731 військовий спостерігач;
• 1255 представників поліції.

Крім цього до складу Місії входять:
• 986 осіб міжнародного цивільного персоналу;
• 2781 особа місцевого персоналу;
• 616 волонтерів.

Основні завдання Місії:
• контроль за виконанням Угоди про припинення вогню та розслідування порушень домовленостей про припинення вогню;
• встановлення та підтримання постійного зв’язку зі штабами сторін конфлікту;
• збір та перевірка інформації про збройні сили сторін;
• проведення роззброєння, демобілізації усіх озброєних угруповань;
• сприяння в наданні гуманітарної допомоги та нагляду за станом справ з питань прав людини.
Командувач сил Місії – генерал-лейтенант Чандер Пракаш (Індія).

Джерело: mil.gov.ua

За матеріалами: comments.ua, lenta.ru, newsru.com.ua, unian.ua

Фото: alissaeverett.com