За словами міністра, Положення Конвенції дозволяють вирішувати комплекс питань пов’язаних з реалізацією права на контакт. Фактично, врегульовуються питання здійснення права дитини на спілкування з одним із батьків, який проживає окремо, з іншими родичами (дідом, бабою, повнолітніми братами і сестрами).

Крім того, за словами Міністра юстиції, важливість Конвенції полягає в тому, що вона є юридичною підставою для забезпечення визнання та виконання іноземних рішень про контакт, ухвалених в інших Договірних Державах. Якщо дитину не повернуто після закінчення періоду транскордонного контакту, то компетентні органи забезпечують негайне повернення дитини, застосовуючи, де це є можливим, відповідні положення міжнародних документів, внутрішнього законодавства та, де це є доцільним, запобіжні заходи й гарантії.

Проте, повідомив Міністр юстиції, через те, що Конвенція поки не набула широкого розповсюдження, запитів на підставі Конвенції до Мін‘юсту не надходило ані він громадян України, ані від компетентних органів країн – сторін Конвенції.

Олександр Лавринович нагадав, що на сьогодні державами-учасницями Конвенції є Албанія, Хорватія, Чеська Республіка, Румунія, Сан-Марино та Туреччина.

Як відомо, в Україні Центральним органом для виконання функцій, передбачених цією Конвенцією, визначено Міністерство юстиції.

Нагадаємо, 20 вересня 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про ратифікацію Конвенції про контакт з дітьми». Конвенція набула чинності для України 1 квітня 2007 року.

У зазначеній Конвенції вживається термін «контакт» замість «доступ до дитини». Вжиття терміну «контакт» відповідає сучасним концепціям, які склалися у світі, і стосуються «батьківської відповідальності».