Сенсаційну новину поширив на початку тижня кореспондент BBC News: на базі сирійських повстанців в Алеппо він бачив ящики, які, згідно з маркуванням, містили боєприпаси, виготовлені українською фірмою «Dastan» та були призначені для армії Саудівської Аравії. Щоправда, показати журналістові вміст ящиків повстанці відмовилися.

Джерела в сирійській опозиції підтвердили BBC News факт отримання допомоги від Саудівської Аравії, а також від Катару. За даними The New York Times, обидві країни дійсно постачають зброю сирійським повстанцям. Водночас, у київському офісі компанії «Dastan» заявили, що не мають контрактів зі Саудівською Аравією, пише ВВС Україна. Крім того, варто зауважити, що транснаціональну корпорацію «Dastan» зареєстровано в Киргизстані, де й розташовані її виробничі потужності. Причому головна продукція заводу – швидкісні підводні торпеди ВА-111 «Шквал», погодьтеся, мало придатні для громадянської війни в сирійських містах.

Водночас на фотографіях BBC News добре видно абревіатуру LCW – це Луганський патронний завод (Luhansk Cartridge Works), найбільший в Україні виробник боєприпасів. Один із ключових експортних товарів заводу – патрони калібру 7,62 мм та 5,45 мм для автоматів Калашникова, якими користуються і сирійські повстанці, й урядові підрозділи. В який саме спосіб ящики з українським маркуванням потрапили в Алеппо, невідомо.

Проте позиція українського Міністерства закордонних справ категорична: Україна не постачала товари військового призначення до Сирії. «Україна суворо дотримується своїх міжнародних зобов’язань у сфері передачі товарів військового призначення та подвійного використання та не здійснює поставок таких товарів до Сирії», – заявив речник МЗС України Олександр Дикусаров, інформує УНІАН. Він повідомив, що, за даними міністерства, 2010 року в повній відповідності до чинних міжнародних вимог і національних процедур було укладено контракт на постачання товарів військового призначення для потреб міноборони Саудівської Аравії. Якщо остання передала боєприпаси чи зброю сирійським повстанцям, уся відповідальність лягає на Ер-Ріяд.

Ласий кусень хліба з автоматною змазкою

В усі часи в усіх країнах торгівля зброєю вважалася надзвичайно прибутковим бізнесом. Слід сказати, що Україна є одним з лідерів у цій галузі. Отримавши у спадок від СРСР близько третини усього радянського військово-промислового комплексу та чималі арсенали зброї, Україна активно збуває її надлишки. Звичайно, більшість озброєння було розроблено та виготовлено ще за радянських часів. Однак у багатьох країнах Африки та Азії всі ті «раритети» користуються чималим попитом, адже бюджети більшості африканських та азійських країн занадто скромні, щоб купувати надсучасну західну зброю, водночас туземний особовий склад звик до систем озброєння саме радянського взірця.

За даними на грудень 2011 року, наша держава посідала 12-те місце в світі за обсягами експорту зброї та товарів військового призначення (її частка в світовому експорті складала 1,7%). Такі дані поширив Стокгольмський міжнародний інститут досліджень проблем миру. Відповідно до його даних, Україна в 2009-2010 роках найбільше експортувала зброї до Пакистану, Єгипту, Конго, Камбоджі, Росії, Чаду.

Причому втрачати завойовані позиції Київ, судячи з усього, не збирається. Щойно 4 жовтня 2012 року президент України Віктор Янукович заявив, що Україна залишатиметься активним гравцем на світовому ринку зброї. За словами Віктора Януковича, українська військова техніка користується попитом на світовому ринку, тим не менше Україна постійно працює над її удосконаленням. Як наголосив глава держави, це стосується широкого спектру озброєнь, починаючи зі стрілецької зброї та закінчуючи бойовими літаками та ракетними комплексами.

Однак, збройова активність України подобається далеко не всім. Конкуренція в цій галузі надзвичайно жорстка, і суперники можуть вдаватися до різноманітних брудних методів. У тому числі й провокуючи гучні скандали щодо нібито порушення міжнародних ембарго на поставки озброєння в зони бойових конфліктів чи диктаторським режимам.

Сомалійські пірати та нігерійські повстанці

«Вголос» у статті під назвою «Пірати проти українців» докладно розповідав про захоплення 25 вересня 2008 року судна «Фаїна», що виконувало рейс з Миколаєва до Момбаси (Кенія). Нагадаємо, що хоча корабель належав компанії «Waterlux AG» (Панама), оператором була фірма «SC Tomex of Tomex Team Inc», що базується в Одесі. Скандал вибухнув, коли пірати розповіли, що саме перевозила «Фаїна». В її трюмах виявили вантаж танків Т-72, пересувних ракетних установок BM-1 GRAD, стрілецької зброї та іншого військового обладнання, офіційно призначеного для Кенії, а неофіційно – для на той момент сепаратистського уряду Південного Судану, на який поширювалися міжнародні санкції щодо заборони продажу товарів військового призначення.

Історія «Фаїни» оповита низкою підозр та здогадок. Зокрема, фахівці Агентства Євро-Атлантичного Співробітництва (AEAC) зауважили кілька дивних моментів: чому пірати, якщо вони були сомалійцями, не захопили «Фаїну» поблизу узбережжя Сомалі, а зробили це південніше, ближче до Кенії; чому російський сторожовий корабель «Неустрашимый», який у цей час, за словами представників прес-служби ВМФ Росії, перебував у тому регіоні, щоб боротись з моpським тероризмом, не проконтролював вихід українського судна із сомалійських територіальних вод; чому Кенія, якщо очікувала такий коштовний вантаж, не відправила назустріч «Фаїні» свою охорону, аби забезпечити їй безперешкодний перехід до порту Момбаса?

Ще одна цікава історія трапилася в червні 2009 року. На летовищі нігерійського міста Кано був затриманий український літак, що здійснив тут планову посадку для дозаправки. Нігерійці перед численними телекамерами, які оперативно з’явилися на місці події, витягли з літака 18 контейнерів з мінометними мінами калібру 60 і 82 мм. Екіпаж (семеро громадян України) узяли під варту. Крім того, заарештували співробітника митниці аеропорту, який нібито був спільником контрабандистів.

Директор українсько-американської авіакомпанії «Меридіан», якій належав літак, пояснював, що зброя була зовсім не українською. Українська компанія – лише перевізник, що мав доставити вантаж замовникові із Загребу (Хорватія) в столицю Екваторіальної Гвінеї – Малабо. Контракт на поставку був укладений між кіпрською компанією «Infora Ltd» і міністерством оборони Республіки Екваторіальна Гвінея. Остання не входить до числа країн, в які ООН забороняє експортувати зброю. Літак вилетів із Загреба з усіма необхідними дозволами, а в Нігерії здійснив планову посадку на кілька годин – щоб заправитися.

Але світом пішла гуляти інша версія: про український літак, який перевозив українські боєприпаси, щоб передати їх в аеропорту Кано… повстанцям з Руху за звільнення дельти Нігеру. Як на замовлення, буквально напередодні нігерійський спецназ розгромив один із таборів повстанців і знайшов там документи, що нібито підтверджують той факт, що саме Україна є основним постачальником зброї для бойовиків. Звістку миттєво підхопили російські мас-медіа, які наввипередки цитували переклад статті в нігерійському часописі This Day, де стверджується, нібито посадка українського літака зі зброєю в місті Кано не була викликана технічною несправністю чи необхідністю дозаправки. Мовляв, за даними місцевих спецслужб, пілоти свідомо хотіли одержати дозвіл на короткострокову посадку, щоб швидко розвантажити літак і передати контейнери спільникам в аеропорту.

Рука Москви

Настільки жвавий інтерес росіян до творчості газетярів у далекій Нігерії дає підстави припустити, що нігерійський інцидент був заздалегідь організованою інформаційною провокацією. Так, за словами тодішнього заступника секретаря української РНБО Степана Гавриша, дуже дивно, що першим про арешт українського літака повідомило ИТАР-ТАСС – найбільше інформаційне агентство Росії. Степан Гавриш також звертав увагу на той факт, що Росія – один з головних конкурентів України не лише в сфері озброєнь, але й на ринку міжнародних вантажних авіаперевезень, зокрема на Африканському континенті.

До речі, буквально наступного дня після повідомлення про знахідку в Сирії ящиків з-під боєприпасів з українським маркуванням стало відомо про те, що Росія підписала з Іраком договір на поставку озброєнь загальною вартістю 4,2 мільярда доларів. За деякими даними, йдеться про 30 бойових гелікоптерів Мі-28НЕ і 42 зенітно-ракетних гарматних комплекси «Панцир-С1». Щоправда, представник російського державного експортера зброї «Росвооружение» заявив, що відомство ніколи не коментує конкретний зміст експортних замовлень.

Цей крок перетворив Росію на найбільшого після США постачальника зброї в Ірак. Він також дозволив Москві певним чином компенсувати втрати, спричинені революцією в Лівії та громадянською війною в Сирії, адже обидві ці країни донедавна були одними з головних клієнтів російського військово-промислового комплексу. Ірак перебував за межами досяжності російської оборонної індустрії з моменту вторгнення США в цю країну і повалення Саддама Хусейна.

Хтозна, можливо, історія з нібито українськими патронами в Сирії теж якимось чином пов’язана з планами Росії збільшити свій збройовий експорт у регіон Близького Сходу. Якщо Башар Асад таки вистоїть, купувати зброю в українців, які «допомагали» повстанцям, він, очевидно, в жодному разі не буде.

За матеріалами: BBCRussian.com, inosmi.ru, unian.ua,

Фото: photobucket.com