Днями українців шокувало повідомлення про те, що новим прем’єр-міністром країни може стати одіозний ексрегіонал Сергій Тігіпко.

Бо вже ні для кого у нашій державі не секрет, що під чинним очільником Уряду Гончаруком та його підлеглими захиталися міністерські крісла. А соціологічні дослідження, які демонструють падіння довіри до Уряду та влади, ще більше додають масла у кабмінівський вогонь.

І хоча у середовищі «Слуг народу» стверджують, що  на даний час відклали питання про відставку Гончарука та «зробили паузу», у ЗМІ продовжують точитися дискусії щодо ймовірних претендентів на посаду очільника Кабміну. Мовляв, пауза паузою, а радикальні зміни в уряді – лише питання часу.

Відтак і «Вголос» поцікавився, яка ж насправді доля чекає на Уряд Гончарука та його самого, а також, хто може стати новим очільником Кабміну? Про це ми запитали у політтехнолога Тараса Загороднього та політологів Владислава Дзівідзінського і Олександра Мусієнка.

Попри заяви «слуг», Уряд Гончарука все ж піде у відставку?

Тарас Загородній:

Це очевидні речі, які вже зрозумілі і Зеленському: грантажерська тусовка проявилася з негативного боку і абсолютно не спроможна нічим керувати. Ця команда абсолютно не розуміє масштабів економіки, не розуміє взагалі, що відбувається у країні. Їхнє завдання – це просто дерибанити гранти і «пиляти» бюджет. Це ті ж самі корупціонери, тільки роблять все «красиво».

Власне, доля цього Уряду була зрозуміла вже після публікації «плівок Гончарука», які стали доказом того, що Зеленський вже запитував у чинного прем’єра про стан економіки та бюджету. Адже Президент слухає своїх економічних радників, які у нього достатньо потужні. Тому такий порядок денний очевидний після провалу бюджету і провалу 4-го кварталу 2020 року в економіці (а 4-ий квартал у нашій країні завжди відзначається економічним піком, а тут Уряд примудрився зробити так, що цього кварталу було сильне зниження зростання ВВП).

Зеленський їх взяв до влади тому, що коли прийшов на порожнє місце, йому привели якихось хлопців, які вміли робити красиві слайди

І мені та більшості українців вже абсолютно не цікаво, що Гончарук, Милованов і вся ця гоп-компанія робитиме далі, адже це абсолютно недієздатна тусовка, люди, яких вирощували для обслуговування інтересів спекулянтів та транснаціональних корпорацій, а не національних інтересів своєї країни.  Зеленський же їх взяв до влади тому, що коли прийшов, умовно кажучи, на порожнє місце, йому привели якихось хлопців, які вміли робити красиві слайди і говорити красивими словами. І вже після провалу їхньої роботи зрозумів, що це просто порожнє місце, тому доведеться їх позбавлятися. І взагалі: в Україні,  як мінімум,  має бути більш притомний міністр економіки, бо цей – космонавт,  також має бути притомний прем’єр-міністр. Тому нехай залишиться у нас в.о. очільника Уряду, але це якщо Гончарук нарешті піде у відставку. Хоча людина він, може й добра, але тут йдеться про керівництво на серйозній посаді.

Олександр Мусієнко:

Все ж поки остаточно питання про відставку Гончарука ще не вирішено, хоча його і обговорюють вже протягом кількох тижнів. Та ми бачимо, що відбувається так званий «кастинг» – триває підбір можливих кандидатів на посади прем’єра та членів Кабміну. Тому зараз крісло під прем’єр-міністром захиталося ще більше. З одного боку, це прогнозована історія, оскільки з’явилися соціологічні дослідження, зокрема Центру Разумкова, які продемонстрували, що зростає антирейтинг Президента Зеленського та недовіра до його політичної сили. Рейтинги влади падають і, незважаючи на те, що глава Української держави під час інавгураційної промови казав, що ті його мало цікавлять, замість того, щоб справді здійснювати реформи для зміцнення держави, бачимо, що триває гонитва за рейтингами і «лайкозалежність» – бажання всім подобатись, що для державного діяча є не дуже реальним.

І як вже склалося в українській політичній традиції, цапом-відбувайлом є Уряд, який відповідає за будь-які прорахунки влади у країні і отримує атаки зараз  навіть від депутатів з провладної більшості – з фракції «Слуга народу», які критикують Гончарука і міністрів, але практично ніколи – Президента. Таким чином зміщують акценти, вигороджуючи Зеленського. Тому Президент зараз і намагатиметься змінити Уряд, мовляв, думку вашу, громадяни почув, тому  змінюю прем’єра, оскільки були прорахунки. Хоча повнота влади – таки у руках Президента.

Владислав Дзівідзінський:

Експерти прогнозували відставку цього Уряду вже давно. А зараз соціологічні дослідження та сукупність проблем у країні демонструють, що саме Уряд є найслабшою ланкою у всій владі і саме вони тягнуть рейтинг влади та довіри до Президента у цілому вниз – так, як Президента роблять відповідальним за кадровий склад.

Гончарук може піти лише за власним бажання, бо має річний імунітет

За моєю інформацією з достатньо компетентних джерел, у США, які так чи по-іншому впливають на українську економіку та політику, Трамп дає чітку вказівку українській владі про повну заміну кадрового складу Уряду. Відповідно це ледь не вимога Штатів стосовно того, хто і коли має бути замінений. І це пришвидшує ймовірність відставки частини Уряду. А от щодо повної його заміни – по-перше, сама законна процедура передбачає, що Гончарук зараз може піти лише за власним бажанням, адже він та його Уряд мають рік імунітету. По-друге, зі ще інших джерел – як мінімум, 5 нардепів зі «Слуги народу» стверджують, що на відставку Уряду голосів не знайдеться. Якщо це не буде домовленості про заміну влади між Гончаруком і Зеленським – тоді навряд чи відставка Уряду раніше року їхнього правління.

А така домовленість швидше за все буде, але не про повну кадрову заміну всього Уряду, а про часткову. Але залишається відкритим  питання про нових міністрів, адже у Президента Зеленського та «Слуги народу» немає достатнього кадрового складу.

Хто може стати новим прем’єр-міністром України?

Тарас Загородній:

Зараз тестують реакцію українців, підсовуючи у ЗМІ посади чотирьох кандидатів на нового прем’єра – Авакова, Тігіпка, Вітренка і Хорошковського. Але, чесно кажучи, Вітренка я взагалі не бачу на цій посаді – це спекулянт і дерибанщик нафтогазових грошей, його призначення викличе лише хвилю негативу і критику Президента. Тому я особисто не виключаю, що з’явиться ще одна людина на цей пост – а це Олег Дубина – він очолював свого часу «Криворіжсталь».  (Олег  Дубина — український політик і бізнесмен, голова правління НАК «Нафтогаз України». Був генеральним директором ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського». У 2001-2002 роках віце-прем’єр України.) І це більш нейтральна фігура, бо Тігіпко та всі ніші вищезгадані токсичні. І той же Дубина буде однозначно кращим прем’єром, ніж Гончарук, бо він керував підприємством, був у «Нафтогазі», був віце-прем’єром. Він ще з тієї когорти людей, що розуміють реальні економічні процеси, а не сидять і вдають, що щось відбувається. Бо українці вже переконалися, що ці нові грантажери взагалі ні на що не спроможні.

Владислав Дзівідзінський:

Влада зараз оцінює ризики залучення до влади спеціалістів, які мають, наприклад, невисокий рівень довіри до себе як спеціалістів, але можуть похитнути окрему позицію самої монобільшості. Тому й тривають перемовини з Хорошковським, Тігіпком, про яких ми вже почули.

Проте у більш професійних колах говорять про економіста Олега Устенка як кандидата на посаду очільника Уряду (Устенко зараз є позаштатним радником Зеленського). Проте, тут варто наголосити: кандидатури на посаду прем’єра немає, тим більше немає цієї кандидатури зі складу фракції «Слуга народу» чи найближчого оточення Президента.

Уряд очікують великі кадрові зміни – і чим швидше Зеленський визначиться з тими, на кого можна змінювати чинних міністрів, тим швидше це відбудеться

Також зараз у владних колах тривають перемовини, що пора долучити до роботи влади, якщо її представники бажають зміцнити свою команду або принаймні зупинити падіння рейтингів, професіоналів. Мова йде про найбільш важливі для життя населення міністерства – наприклад, замість очільника МОЗу Скалецької можуть бути запропоновані такі кандидатури як Тодоров або Комаровський; на посаду очільника міністерства молоді та спорту – Бубка. До речі, Генпрокурора Рябошапку теж, ймовірно, відправлять у відставку разом з Гончаруком. А от Аваков, швидше за все, збереже за собою імунітет. І хоча його також розглядають як кандидата на посаду прем’єра, сам Зеленський такого призначення не бажає. Тому Уряд очікують великі кадрові зміни. І це лише питання часу: чим швидше Зеленський визначиться з тими, на кого можна змінювати чинних міністрів, тим швидше це відбудеться. Але тут потрібна згода міністрів і Гончарука, і я передбачаю, що вони таки на це погодяться.

І ще що цікаво: ймовірно, навіть розглядатимуть на посаду Генпрокурора Портнова (Андрій Портнов – юрист та заступник голови АП часів президента втікача Януковича, – ред.). Але таке призначення може викликати протести українців, проте протести найбільш радикальних опонентів чинної влади. А це в основному прихильники Порошенка. Проте у цій ситуації що ще цікаво: запит на справедливість і на притягнення до відповідальності колишніх очільників у суспільстві досить високий. Тому, якщо користь від перебування Портнова на вищезгаданій посаді і майбутні реальні посадки, які на всіх очікуватимуть, буде поставлено вище, ніж його репутаційні наслідки для Зе-команди, то його таки можуть призначити. Він при цьому може навіть мститися представникам минулої влади, проте ця помста буде підкріплена доказовою базою. Та й будьмо відвертими: запит на посадку Порошенка у суспільстві достатньо високий. І я передбачаю,  аналізуючи результати соціологічних досліджень, цілком можливо, що, навіть якщо Портнова звинуватять у політичному переслідуванні колишніх опонентів, якщо він таки стане Генпрокурором, все одно такі його дії підтримуватиме значна частина суспільства. Бо в Україні влада понад 25 років бореться з корупцією, але нікого не можуть посадити.

Але вірогідність призначення на цю посаду того ж Портнова залежить від кількох факторів: від рішення американців, рішення Зеленського, рішення самого Рябошапки, рішення інших альтернативних кандидатур, соціології, яка показує чи не показує запит суспільства на посадки, від виміру токсичності цієї фігури для влади. Але те, що ймовірність такого призначення зростає, це очевидно. Очевидно й те, що лава запасних у Зе-команди достатньо коротка.  Хоча кадрові зміни в Уряді будуть – і частина міністрів піде у відставку.

Олександр Мусієнко:

Але тут, що ще цікаво: якщо Президент декларує себе політиком нової генерації, виникає логічне питання: «Чому на пост прем’єра не обговорюють кандидатів з нової генерації?» Чому ми чуємо прізвище Хорошковського, Тігіпка, чому ми витягаємо з нафталіну цих людей, які непогано збагатилися, починаючи з 90-хх рр, адже займаючи вигідні посади при різних владах, починаючи з часів Кучми?». А зараз ці люди воскресають із політичного небуття і входять у довіру до чинного Президента. Тому й виходить: Президент – новий, а підходи – старі. Невже немає нікого з нової генерації, хто міг би стати альтернативою Гончаруку?

Але з тих кандидатур, які зараз озвучують у ЗМІ, на мою думку, найбільш компромісною для влади була би фігура Вітренка – виконавчого директора «Нафтогазу». Адже, незважаючи на негативні історії, пов’язані з преміями у цій структурі, він не має такого сильного антирейтингу, як попередні і є компромісним для влади: влаштовує всі групи впливу у «Слузі народу» – і тих, що орієнтуються на Президента, і тих, що на Коломойського. Але тоді всі українські олігархи  намагатимуться встановити з ним певні зв’язки. Також Вітренко – кандидатура, яка вигідна нашим західним партнерам – і МВФ, і Світовому банку, бо співпрацював з ними.

А те, що обговорюють на посаду прем’єра Тігіпка та Хорошковського – свідчить, що олігарх Коломойський намагається проштовхнути своїх, бо не секрет, що між ними є бізнес-звязки. Але для Зеленського таке рішення може обернутися дискредитацією як в Україні, так і за її межами. Адже виходитиме, що люди, котрі працювали у часи Януковича і не цуралися своєї проросійської позиції, втираються у довіру до нової влади. Хоча кандидатуру Тігіпка могли б використати для привернення уваги електорату на Сході на місцевих виборах.  А ці всі чинники вдарять по іміджу Президента. Хоча й у те, що новим прем’єром буде невідома українцям людина, я мало вірю.

Марія Волошин, ІА «Вголос»