Антимонопольний комітет 14 березня почав розгляд питання щодо дозволу білоруській компанії «Нафтобітумний завод» на придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Прикарпатзахідтранс» (Рівне).

Про це повідомляється на сайті АМКУ, передають Наші гроші.

За даними народного депутата Сергія Лещенка, рішення наразі не винесено і розгляд перенесено на наступне засідання Комітету.

Депутат вказує, що білоруська компанія може допомогти нинішнім власникам «Прикарпатзахідтрансу» зберегти контроль над трубопроводом, яким з Росії і Білорусі в Україну постачають дизельне паливо для подальшого продажу в країні та транзиту в Угорщину.

«Раніше труба належала російській державі, а при Порошенко рівненська суддя (призначена Порошенко в кінці минулого року довічно) провернула схематоз і трубопровід опинився у пов’язаної з кланом Медведчука швейцарської фірми-прокладки. Ну і ось тепер, за 17 днів до виборів, Антимонопольний комітет повинен узгодити перепродаж труби білоруській компанії… Тій самій, що пару місяців назад заявилась технічним конкурентом для клану Порошенко на конкурс з приватизації Центренерго! А цей конкурс скасували, тому що у одного з претендентів виявилися російські корені. Ми дуже раді, що білоруське унітарне підприємство готове скуповувати українські промислові активи. Але тут скоріше мова йде не про деградацію української економіки при Порошенко в порівнянні з білоруською, а про те, що білоруси фронтують Медведчука. А сенс в тому, щоб після поразки Порошенко було складно відкрутити всю цю історію назад – і у труби з’явився «добросовісний набувач» з сусідньої країни-союзника», – вважає Лещенко.

«Нафтобітумний завод» наприкінці 2018 року намагався взяти участь в приватизації ПАТ «Центренерго», склавши конкуренцію компанії ТОВ «Укрдонінвест» українського бізнесмена Віталія Кропачева. Однак той конкурс не відбувся.

«Нам повідомили, що у нас немає виписки з держреєстру юросіб і не підтверджено джерело походження грошей для покупки акцій (6 млрд гривень )», – сказав Кропачев.

За даними видання, «Нафтобітумний завод» зараз веде незначний бізнес з Україною. У 2018 році білоруська компанія продала українським контрагентам бітуму приблизно на $2 млн, здебільшого кіровоградській компанії «Промсервіс». Це незначна частина всього імпорту бітуму в Україну, який за даними джерела «Наших грошей» у Державній фіскальній службі, торік лише з Білорусі становив  $161,89 млн.

За даними російських ЗМІ, «Інтерсервіс» у 2016 році під час введеного Кремлем ембарго на поставку дизельного палива в Україну був посередником у «транзитній» схемі. Після введення заборони на вироблене на російських НПЗ паливо почало сертифікуватися в Білорусі як ТДЕ (паливо дизельне експортне) і відвантажуватися в Україну як білоруський продукт через білоруські компанії. У числі посередників українські та білоруські джерела називають «Інтерсервіс» (власники Олександр Шакутін і Микола Воробей) і «Енерго-ойл» (Олексій Олексин).

За даними білоруських ЗМІ, «Нефтебитумный завод» є одним з найбільших платників податків Мінської області. Завод до 2011 року був у комунальній власності. В кінці 2011 року його викупила російська компанія «Нафта-строй». Однак покупець не перерахував гроші і у 2012 році було оголошено, що завод викупив білоруський нафтотрейдер «Інтерсервіс» місцевих бізнесменів Олександра Шакутіна та Миколі Вороб’я за $4,5 млн.

У 2015 році суддя Господарського суду Рівненської області Ярослава Гудзенко за одне засідання віддала дизельний трубопровід «Прикарпатзахідтрансу». Згодом стосовно судді НАБУ почало кримінальне провадження, однак президент Петро Порошенко призначив Гудзенко на довічну суддівську роботу.

«Прикарпатзахідтранс» належить швейцарській фірмі «ITC Industry Trading Company SA» німця Анатолія Шефера, який пов’язаний з угрупуванням Віктора Медведчука.

У свою чергу Міністерство оборони України допомогло запустити нафтопровід в роботу, викупивши звідти старе дизельне паливо аби власники трубопроводу змогли качати по ньому нове з Росії .

У «ITC» десятирічний контракт на поставку дизеля від «Роснєфті» на суму до $50 млрд., який за даними «ЗМІ» не передбачає поставок палива в Україну від когось іншого, аніж російської держкомпанії Ігоря Сєчіна. Останній – давній товариш Володимира Путіна, кума згаданого Медведчука.

Продажі палива з труби вже в самій Україні контролює група «Proton Energy» Ніссана Моісєєва, який також пов’язаний з Медведчуком. Його компанія ТОВ «Глуско Україна» стала одним з найбільших імпортерів скрапленого газу щз Росії та розвиваї на місці АЗС «ТНК» власну мережу заправок під ТМ «Глуско». Моісєєв стверджує, що з Медведчуком у нього не ділові, а дружні стосунки.