Мова йде про вироки заочно винесені ще у 2009 році італійським судом нижчої інстанції 26 громадянам США, у тому числі 25 співробітникам Центрального розвідувального управління та полковнику військово-повітряних сил армії США. Американців судили за звинуваченням у викраденні в 2003 році в Мілані єгипетського богослова Осами Мустафи Хасана Насра, також відомого як Абу Омар. За версією слідства, спочатку його тримали на військовій базі США в Італії, пізніше перевезли на базу в Німеччині, а потім вислали до Єгипту. Після свого звільнення богослов стверджував, що його піддавали тортурам.

Трьох підсудних тоді виправдали у зв’язку з їх дипломатичною недоторканністю. 22 агентів ЦРУ, в тому числі, колишнього начальника відділення ЦРУ в Мілані Роберта Селдона Леді, а також пілота засудили до п’яти років в’язниці. Крім того, їх усіх зобов’язали виплатити сім’ї потерпілого півтора мільйона євро.

Щоправда, ніхто з американців італійської тюремної баланди не сьорбає. Всі вони залишаються на волі в США: незважаючи на клопотання прокуратури італійський уряд досі так і не зважився звернутися з вимогою їх екстрадиції. Тим більше, що у Вашингтоні вже давно дали зрозуміти, що відповідь в будь-якому разі буде негативною.

Крім того Верховний суд Італії вимагав відновити справу стосовно п’ятьох колишніх співробітників італійських спецслужб (на чолі з колишнім главою італійської військової розвідки SISMI генералом Ніколо Полларі), процес над якими раніше був закритий через побоювання, що розголосу набудуть секретні відомості. До речі, про секретність…

Секретні тюрми ЦРУ

2 листопада 2005 року американський часопис The Washington Post опублікував статтю, в якій стверджувалося, що ЦРУ створило мережу таємних в’язниць за межами США, в яких тримає громадян різних країн, яких підозрюють у причетності до міжнародного тероризму.

Зокрема в статті повідомлялося, що подібні в’язниці функціонують на території декількох країн Східної Європи. Про які саме країни йдеться, часопис не вказав, але цей пробіл швидко заповнила правозахисна організація «Human Rights Watch», яка заявила, що підозрюваних тримають у Польщі та Румунії.

Правозахисникам стало відомо, що 23 вересня 2003 року американські літаки з полоненими високопоставленими функціонерами «Аль-Каїди» на борту, вилетіли з Афганістана до Польщі та Румунії. «Польотні карти свідчать, що один з цих літаків приземлився в Шиманові – невеликому закритому летовищі в Польщі, призначеному для військових цілей, інший – у військовому аеропорту імені Міхая Когалнічану на півдні Румунії», – стверджували представники «Human Rights Watch».

Крім того, за їхніми даними, секретні в’язниці ЦРУ були створені в Афганістані, Єгипті та Таїланді та, можливо, низці інших країн. Власне, викраденого в Мілані Абу Омара допитували в такій тюрмі в рідному Єгипті. Тоді, нагадаємо, там при владі перебував відданий союзник США Хосні Мубарак, який позбувся влади в результаті так званої «Арабської весни».

«Чорні майданчики»

Поступово сенсація від The Washington Post почала набувати реальних обрисів. Після публікації колишній високопоставлений співробітник контртерористичного центру при ЦРУ, який побажав залишитися невідомим, розповів журналістам, що до 11 вересня 2001 року перед його підлеглими ставилося завдання захопити найвищих осіб з числа функціонерів «Аль-Каїди», доставити їх у США і судити відкритим судом. Однак після терористичних атак у Нью-Йорку і Вашингтоні ситуація змінилася – треба було діяти швидко, до того ж в руки американських розвідників стали потрапляти не ключові фігури, а маловідомі особи, які, проте, могли дати цінну інформацію. Дотримуватися юридичних процедур у такій ситуації було просто ніколи.

Тож було запропоновано створити команду диверсантів, здатних проникати через будь-які кордони – на Близькому Сході, в Африці, навіть у Європі, щоб з їх допомогою вбити всіх підозрюваних за списком, одного за іншим. Однак цей план був відхилений – в ЦРУ вирішили, що живі терористи будуть кориснішими, та до того ж керівники агентства не були впевнені в тому, що їхні підлеглі впораються з роботою таємних вбивць. «Ми боялися, що вони перестріляють один одного», – розповів колишній високопоставлений співробітник контртерористичного центру при ЦРУ.

З огляду на це було прийнято рішення – заховати захоплених терористів там, де про них ніхто нічого не знатиме, щоб «попрацювати» з ними не поспішаючи, не відволікаючись на юридичні тонкощі. Оскільки незаконно тримати ув’язнених на території США – кримінальний злочин, було вирішено заснувати мережу секретних в’язниць на території інших країн, які в таємних документах фігурували, як «чорні майданчики» (з англійської – black sites). Їх існування та точне розташування було відоме лише обмеженій кількості осіб, як правило, керівникові країни, де вони розташовані і вищим чинам ЦРУ.

Існування «black sites» підтвердив і колишній директор ЦРУ адмірал Стенсфілд Тернер (очолював американську розвідку з 1977-го по 1981-й рік). За його даними, одна із секретних в’язниць могла перебувати на американській військовій авіабазі в Румунії. Адмірал Тернер також припустив, що при допитах у цих в’язницях можуть використовуватися тортури.

До розслідування долучилися й британський часопис The Guardian і американська газета The New York Times, які опублікували статті, в яких стверджувалося, що за період з 2001-го по 2005-й рік літаки ЦРУ здійснили більше 300 приземлень в країнах Європи. Повідомлялося, що літаки, що використовувалися ЦРУ, перетинали повітряний простір або здійснювали посадки в таких країнах, як Німеччина, Франція, Португалія, Іспанія, Фінляндія, Швеція, Ісландія, Польща, Румунія, Литва.

Урешті-решт майже через рік після сенсаційної публікації The Washington Post тодішній президент США Джордж Буш був змушений офіційно визнати наявність секретних в’язниць ЦРУ по всьому світу.

В’язні ЦРУ на Київщині?

У листопаді 2007 року депутат Європарламенту Джованні Фава виступив із заявою, нібито літаки ЦРУ здійснювали посадки на одній з українських авіабаз поблизу Києва. Після цього про таємну в’язницю ЦРУ в Україні (на території гарнізону «Макаров-11» в Київській області) у випуску програми «Спеціальний кореспондент» телеканалу «Росія» розповів журналіст Аркадій Мамонтов. Як стверджував Мамонтов, в Україну були перевезені в’язні ЦРУ з Польщі.

Офіційний Київ цю інформацію спростував. Тодішній міністр оборони України Анатолій Гриценко назвав заяву «нісенітницею». А керівник прес-служби Міноборони України Андрій Лисенко заявив: «На території українського гарнізону ніколи не було і немає в’язниць, особливо для ув’язнених з Афганістану й Іраку. Я розцінюю це повідомлення як дешевий і популістський трюк і спробу російського журналіста набути дешевого авторитету».

26 тисяч бранців

Нарешті в квітні 2009 року Центральне розвідувальне управління США поширило заяву, в якій підтвердило припинення використання за кордоном секретних в’язниць, що застосовувалися для утримання підозрюваних у тероризмі. Таким чином ЦРУ виконало розпорядження новообраного президента Барака Обами про ліквідацію секретних в’язниць, яке він віддав через день після своєї інавгурації.

За даними правозахисних організацій, через таємні тюрми ЦРУ пройшло близько 26 тисяч осіб з багатьох країн.

До теми

У січні 2007 року Німеччина видала ордер на арешт 13 осіб, які в рамках операції ЦРУ викрали німецького громадянина ліванського походження Халеда аль-Масрі. Чоловік зхоплений в Македонії в 2003 році і перевезений в секретну в’язницю в Афганістані, де утримувалися підозрювані в тероризмі. За словами самого Халеда аль-Масрі, його схопили під час відпустки, побили, вкололи наркотик, після чого доставили в одну з тюрем неподалік афганського Баграму, де протримали п’ять місяців. Коли з’ясувалося, що чоловік був схоплений помилково, його відпустили.
Ліванець з німецьким паспортом досі вимагає від влади США відшкодування моральних збитків в розмірі 75 тисяч доларів США і публічних вибачень.

За матеріалами: bbc.co.uk, lenta.ru, inosmi.ru

Фото: theepochtimes.com