Саме під таким гаслом починалися й проходили революції в інших арабських країнах, включаючи Туніс, Єгипет, Лівію та Сирію.

Приводом для початку демонстрацій в Хартумі стали недавно введені урядом заходи зі скорочення бюджетних витрат, що призвели до різкого зростання цін на товари повсякденного попиту і погіршення становища бідних верств населення.

Однією з основних рушійних сил протестів стали місцеві студенти, що залежать від виплачуються урядом стипендій та інших соціальних допомог.

Поліцейські оточили район місцевого університету і почали розганяти протестувальників за допомогою гумових кийків і сльозогінного газу. Студенти відповіли градом з каміння і палиць. На вулицях, що примикають до університету, почалися затримання.

Декількома днями раніше президент Судану Омар аль-Башир, який перебуває при владі з 1989 року, оголосив, що уряд припинить субсидіювати ціни на бензин, звільнить кілька тисяч бюджетників, підвищить податки і ввізні мита на продовольство.

За роки правління Башира Судан пережив кілька кривавих громадянських воєн і геноцид у Дарфурі, втратив значну частину території внаслідок відділення Південного Судану і став однією з найбідніших країн Африки. Незважаючи на все це в 2010 році було оголошено про його чергову перемогу на виборах глави держави: за даними місцевого ЦВК, він набрав 68 відсотків голосів.

Джерело: Lenta.ru