Чад «руSSкого мира» вони нагнітають у світ не одне століття. Ось російський імператор Микола І. Царював майже тридцять років (1825-1855). Повісив і загнав до Сибіру декабристів. Встановив у Росії військово-поліцейську диктатуру. Був справжнім «відморозком», повторення дій якого, вочевидь, проявляються і сьогодні. Адже він цькував не тільки Тараса Шевченка, розгромив Кирило-Мефодіївське товариство, а й переслідував своїх соплемінників – Олександра Пушкіна з арапів, Михайла Лермонтова з шотландців тощо. У зовнішній політиці відігравав роль «європейського жандарма»:придушив польське визвольне повстання 1830-1831 років і революцію 1848-1849 років в Угорщині.

А десь перед пенсійним віком забажав панувати і на Близькому Сході. «Видатний» російський флотоводець П. Нахимов уночі на мирному рейді у Сінопській бухті (Туреччина) у листопаді 1853 року спалив турецьку ескадру, чим розпочав Кримську війну 1853-1856 років. На допомогу Туркам виступили Англія, Франція, Сардинське королівство. Зрозуміло, що технічна відсталість російської армії, бездарність головного командування призвели до падіння Севастополя – «гордости русских моряков», який боронили українці. Серед них особливо відзначився матрос вінничанин Петро Кішка, пам’ятник якому встановлено в Севастополі.

За невигідним для Росії Паризьким мирним договором 1856 року вона повернула захоплені території, не мала права мати флот на Чорному морі. У Росії відібрали частину Південної Бессарабії і гирло Дунаю. Через віки досягає нас смрад ненаситних російських амбіцій.

Не пощастило у війнах в Європі і на Близькому Сході імператорам Олександрові ІІ (1855-1881) і Олександрові ІІІ (1881-1894).  Після перемог під плевнею , на Шипці російські війська 1878 року підійшли до Стамбула, що і був головною метою загарбників: Росія прагнула запанувати у Вселенському патріархаті, а не визволяти, як бреше російська пропаганда, різних там болгар, сербів тощо. Та Берлінський конгрес 1878 року на шкоду Росії зменшив територію Болгарії, залишив за Туреччиною Албанію, Македонію і Фракію, санкціонував захоплення Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини, повернув Туреччині м. Бая зет у Закавказзі.

Поки ми можемо лише мріяти про наступні паризькі угоди і берлінські конгреси. Але Європа з нами, а не з Росією. Принаймні на словах. От би ще й до діла б дійшло. Бо створені тоді умови змусили Олександра ІІІ взяти курс на досягнення російсько-французького союзу. Щоправда, політика Росії і цього разу була вивернутою навпаки. Вщент програвши російсько-японську війну 1904-1905 років, імператор Микола ІІ (1894-1917) використав угоду з Францією через Антанту як щит для себе, коли наважився на авантюру у зовнішній політиці і втягнув народи у Першу світову війну. Як завжди, на думку істориків, головним призом була Україна.

Пригадаймо таку суспільно-політичну течію на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ століття як «москвофільство». Задовго до початку бойових дій агенти Москви прищеплювали населенню любов до царської влади, до ідеї об’єднання всіх слов’янських народів під владою російського самодержавства. Давно відомо, що «москвофільство» субсидувалося царським урядом, який і сербів натравив на провокаційний постріл у Сараєво в 1914 році. Росіяни для сербів виявилися такими ж «братами», як і для українців. Вони, на жаль, і за сто років цього не зрозуміли. Такий ще один з наслідків тієї гібридної війни, яку веде Росія проти всього світу не одну сотню років.

Воювати воює, а перемагати так і не навчилась. Лише всіх лякає своїми ресурсами, своєю загарбаною територією. Купує «друзів» нафтою, алмазами, хутром. Взялася вести Другу світову війну і здохла. Що було б, якби не країни антигітлерівської коаліції? Не літали б російські літаки над Прибалтикою, не стояла б у Молдові російська армія. Не воювали б нарешті Українці з російськими найманцями – убивцями мирних людей у ХХІ столітті.

МТ розуміємо це і віримо, що в Україні буде мир і спокій. Як сказав член ради Полтавського обласного товариства німців «Відергебурт» Володимир Крафт:

Ми зібралися всією спілкою і засудили дії РФ на території України. Те, що зараз Росія робить в Україні у ХНІ столітті, у нормальної людини в голові не вкладається… Наше товариство молиться за Україну, за незалежність. Господь сильніший Путіна, і він зробить так, що на нашій землі, в Україні буде мир і спокій, і ми будемо процвітати.

Розвіємо ж чад смертоносного «руSSкого мира»!