Вадим Васютинський – д-р псих. наук, провідний науковий співробітник Інституту соціальних та політичних досліджень АПН.

Що чекає українську політику у 2007 році?

Я не політик і не політолог. Я психолог. Я думаю, що кардинально масові настрої не зміняться. Маю на увазі, масові симпатії щодо політичних партій. Зараз мусолиться питання про дострокові вибори. Я думаю, що це досить безглуздо, тому що дострокові вибори дадуть приблизно той самий розподіл сил. На кілька відсотків менше отримає Партія регіонів. Менше, безумовно, отримає „Наша Україна”. Інші учасники отримають приблизно те, що мають зараз.

Тобто, якби вибори відбулися сьогодні, то учасниками парламенту стали б ті самі 5 політичних сил. Можливо, ще додалась би Вітренко. А фактично, золота акція залишиться в руках соціалістів і тих, до кого вони примкнуть. Єдине, що після цих виборів може БЮТ і НУ трохи порозумнішали б і відразу віддали би посаду спікера Морозу і тоді була б помаранчева коаліція. Але, знову ж таки, вона була б нестійкою, ненадійною і у певному розумінні – несерйозною. Тому я вважаю, що ні НУ, ні БЮТу не варто прагнути цих виборів. Може злегка виграти кілька відсотків БЮТ, а НУ безумовно програє сьогодні.

Соцопитування на Львівщині показує, що БЮТ зараз є лідером політичних симпатій. А в особистому заліку у Львівській області лідирують Тимошенко і Луценко.

Справа в тому, що БЮТ набирає голови за рахунок НУ. Здається, що сам Луценко заявив, що на Сході є свої «праві-ліві», на Заході – свої. Ми вже кілька років спостерігаємо (ще до виборів президента – 2004) таке явище, яке я називаю „масова свідомість затялася”. Тобто, принципових змін фактично, не відбуається. І наступного року ще не буде змін симпатій електорату.

Не варто сподіватися, що велика частина прибічників Партії регіонів проголосує за БЮТ чи НУ. Це майже виключено. Невеличка частина може проголосувати за БЮТ. Якщо вибори будуть у наступному році, то БЮТ забере ще голоси і у НУ. Але реально помаранчеві сили додаткових голосів не здобудуть. Партія регіонів трошечки втратить через шоковий стан через підвищення цін і т.д.

Я не симпатик Партії регіонів, але на їхній захист можу сказати таке: кожна нормальна політична сила, яка отримала владу, мала би починати з підвищення цін. Я не кажу, що саме у комунальній сфері, але можливо й так. Тому що із соціалізмом треба закінчувати. Власне, маємо зараз якусь химерну суміш капіталізму і соціалізму. Нібито вже приватна власність, нібито конкуренція з одного боку, а з другого боку – штучно підтримуються якісь ціни. Причому, не окремим категоріям – інвалідам, знедоленим... Це зрозуміло.

Зате в Україні мільйони людей мають право на якісь там пільги. Це абсурдна ситуація. Це вже питання не до психолога, а до економіста. Цілком очевидно, що жодна економіка не може витримати такого навантаження. Ціни, навіть не те, що треба підвищувати, ціни треба відпускати. Фактично, в усіх сферах ціни повинні бути ринковими. А держава повинна регулювати не ціни, а допомогу певним сферам.

Пільги повинні бути, але їх повинні мати лише ті люди, які їх явно потребують. А в тому, що ми не можемо дійти до таких, здавалось би, очевидних речей – є кілька причин. Одна, шо масова свідомість на це не налаштована. А друга – до цього не готова влада, бо там де пільги, там великий простір для зловживання, для корупції, причому майже відкритої.

Ми бачимо, що конфлікт між прем’єр-міністром і президентом напевно буде зберігатися і в наступному році. Президент і його Секретаріат пробують вживати якихось заходів для підсилення президентської вертикалі. Янукович і Кабмін на це не зважають. Роблять своє. Як буде розвиватися ситуація?

Ви добре сказали: Президент і Балога. Наш президент – людина несамостійна. Насамперед психологично. Він – людина нерішуча, для якої тяжко прийняти будь-яке рішення. Проблема Ющенка (і нас усіх через нього) в тому, що він, мабуть, чи зовсім не усвідомлює, чи погано усвідомлює цю свою особливість. Йому суб’єктивно здається, що все гаразд, що він все робить правильно. Проблема в тому, що він любить вагатися, сумніватися. Це звичний для нього стан. І головне, що він від цього отримує навіть певне задоволення. Натомість прийняти рішення і сказати, що буде саме так – це для нього дискомфортно. А проблема в тому, що головна функція керівника будь-якої ланки, тим паче найвищої, полягає в тому, щоб приймати остаточне рішення. А цього якраз Ющенко дуже не любить і не вміє.

В психології така особистість називається психастенічною. Проблема в тому, що вони виробляють всякі способи психологічного захисту від такої своєї особливості, навіть не розуміючи її. Зокрема, Ющенко, як мені здається, пішов шляхом перекладання всієї відповідальності на тих осіб, яким він довіряє. Свого часу був «період кумів». Ми знаємо, чим цей період закінчився. Це був найбільш невдалий період президентства Ющенка. Зараз прийшли трохи свіжіші сили. Здається, Ющенко спромігся нарешті трохи відсунути від себе найодіозніших кумів. І зараз там трохи енергійніші, молодші, можливо, порядніші з’явилися.

Щодо Балоги, то на мене він не справляє враження дуже компетентної, а головне, достатньо розумної людини. Хоча я можу й помилятися, я не настільки добре його знаю... Можливо, він має риси характеру, яких не має Ющенко, можливо, він може приймати рішення і бути наполегливим та рішучим. І відразу, бачите, ситуація змінилася, тобто, Ющенко почав ніби проявляти характер. Дуже сумніваюся, що це Ющенко почав проявляти характер... 

Але це створює певні загрози, додаткову напруженість у стосунках між гілками влади... 

Я думаю так: оскільки Ющенко почав їм показувати зуби, то, врешті-решт, Янукович, який в принципі є недурною людиною, його команда, дійшовши до певної межі, призупиняться. В наступному році ми будемо мати продовження теперішнього конфлікту. Але я думаю, коли цей розподіл повноважень більш-менш відбудеться, тобто коли вони вже з’ясують між собою на що може претендувати прем’єр, на що може претендувати президент, то цей конфлікт буде врегульовано.

Я думаю, що близько півроку піде на це остаточне притирання, якщо не буде інших чинників, наприклад, якщо не буде надто великих змін вносити Конституційний суд, який, мені здається, буде більше схильний стати на бік президента. А тут можуть бути якісь додаткові чинники з боку Партії регіонів. І тоді вже не відомо, як буде далі розвиватися ситуація. Але і в цьому разі кілька більш-менш скандальних ситуацій приведуть до того, що обидві сторони поділять сферу впливу і стабілізуються.

«Вголос» і ІА «Прес Тайм» проводили експертне опитування. Багато експертів із жалем відзначили, що 2006 рік, незважаючи на вибори, привніс в політику дуже мало нових облич. У 2007 році можна очікувати приходу нових облич в політику?

У нас склалася досить парадоксальна ситуація. З одного боку, усім відомі лідери себе скомпрометували. Практично всі. Бо, наприклад, свіже опитування Центру ім. Разумкова показало, що на першому місці є Янукович, на другому – Тимошенко, на третьому – Ющенко. Але в усіх трьох лідерів рівень недовіри є вищим від рівня довіри. Парадоксальна ситуація. .. Нібито народ налаштований на те, щоб більше недовіряти. Значить, можуть зявитися нові політики, які викликатимуть довіру. Але тут є такий парадокс, що у нових політиків практично немає шансів здобути великі симпатії електорату.

Чому?

Тому що, як я вже казав, масова свідомість «затялася». Масова свідомість зараз дуже стабілізувалася і є велика частина людей, які сумніваються, вагаються, не розуміють, не довіряють. Це ті люди, які не будуть довіряти. Тобто, вони просто не підуть на вибори. Є частина громадян, відсотків 10, які би хотіли проголосувати, але не знають, за кого. От ці 10% справді можуть прихилитися до нових лідерів. Але це безумовно буде не один лідер. Наприклад, Луценко. Молодий, енергійний¸ по-своєму цікавий лідер. Проте він має шанси тільки у «помаранчевого електорату». Він не має шансів на Південному Сході, хоча і апелює до них. Він надто засвічений саме як помаранчевий лідер.

А Литвин?

Ну яке ж він нове обличчя? Я думаю, що ця його поразка на цьогорічних парламентських виборах – надто сильний удар по його репутації. Справа в тому, що люди, які зазнають такої поразки, мають дуже мало шансів знову підвестися. Свого часу Янукович, який програв президентські вибори, мав дуже мало шансів підвестися.

В нього практично не було шансів, йому руку допомоги простягнув Ющенко. Якби Ющенко цього не зробив, уклавши з ним меморандум перед третім туром президентських виборів 2004 року, він навряд чи зміг би підвестися.. Є дуже сильний психологічний феномен: той, хто програв втрачає велику частину свого електорату.

Але якщо людина залишилася лідером у своєму політичному угрупованні і змусила Ющенка з собою рахуватися....

Змусив не Янукович. Змусила політична сила. Тоді ми говоримо про вплив не Януковича як постаті, а про вплив політичної сили. А те, що Партія регіонів зберігала свій потенціал не так фінансовий, як соціально-психологічний.... Тому що Південний Схід, який пережив поразку і зазнав тоді великої психологічної травми, абсолютно не був готовий перейти на бік Ющенка. Вони сприймали це як образу, як обман. Вони були переконані в тому, що в них вкрали перемогу. Інша річ, що на той час рейтинг Януковича особисто впав десь втричі на помаранчевих територіях.

Якби тоді Ющенко не підписав меморандум і не простягнув руку допомоги Януковису, то я думаю, у ПР сьогодні був би зовсім інший лідер. Адже не можна сказати, що в Париії регіонів немає трьох-чотирьох-пяти яскравих лідерів. Яскравіших навіть від Януковича.

Зараз говорять, що Партія регіонів дуже неоднорідна. Там є тренди суто олігархічні, є тренди суто проросійські і місцеві тренди. Але оскільки вона при владі, то у них немає зараз сенсу особливо ділитися, їм це не потрібно, і навпаки, ці тренди обєдналися. І те, що вони похерили меморандум національної єдності (Меморандум 2006 року).

Що стосується статусу російської мови. Це дуже показаво, як вони експлуатували це питання перед тим, як мали поставити Януковича. Поставили Януковича, підписали меморандум – і все. Вони ніби не відмовлялися від цієї ідеї, бо відмовитися означає втратити велику частину прихильників. Але вони не педалюють цього питання, не наполягають на ньому. Якби вони програли вибори і не створили своєї сили, їм би було важко. Вони би почали розпадатися. А оскільки вони при владі, то мають більше шансів зберегти єдність, яка їм дуже потрібна.

Що стосується помаранчевої сторони, то є лідер Луценко, який забирає трохи голосів у Тимошенко. Але небагато. Бо він все ж не є настільки яскравим, настільки харизматичним, як Тимошенко, не є настільки переконливим у своїх діях. Він забере трошки голосів у Мороза, і мабуть, частину голосів Литвина і трошки НУ. Але поряд з Луценком будуть створюватися національно-демократичні проекти.

Є 3-4 сили і проблема їх в тому, що вони нездатні лоб єднатися. Причому ще рік-два тому ситуація в цьому плані була оптимістичнішою. А тепер зрозуміло, що вони не об’єднаються. В цьому проблема і біда національно-демократичних сил: вони не обєднаються і тих 7-8% національно-демократично налаштованого електорату будуть безнадійно втрачені для цих сил. Він буде розділений між трьома-чотирма силами, які по два додаткових відсотки наберуть.

Можна сказати, що 2007 рік буде роком стабілізації?

Я думаю, що виборів у 2007 році не буде. По-перше, вони не потрібні уряду і владній партії. По друге, вони не потрібні й помаранчевій коаліції з дуже простої причини, як я вже сказав, вони нічого принципово нового не привнесуть. І тому ця ідея зійде нанівець. Всі заспокояться і будуть працювати на наступні президентські вибори. Тут свідомість може трошки збурити референдум. Але референдум є справою безглуздою з кількох причин.

По-перше, з нашим законом референдум має бути затверджений ВРУ. Як відомо, практично жодний референдум не може бути інплементований ВРУ, тому що немає конституційної більшості і т.д. Відтак будь-який референдум у нас перетвориться у щось на зразок опитування. Причому, його навіть не можна буде сприйняти як серйозне опитування, бо серйозне опитування дало би інший результат. А якщо цікавить думка громадян, то для цього достатньо зробити замовлення трьом соціологічним установам, які проведуть опитування і зробити порівняння.

Які питання можна виносити на референдум? Наприклад, питання про мову, яке є дуже показовим. Якщо ставити питання про двомовність, то ми, прихильники української мови, програємо цей референдум. Але ця переважна більшість, яка виступає за двомовність, поділяється на дві частини. Менша частина ратує за двомовність по усій території України, менша – тільки на території Східної України і Криму. Якщо так, то який сенс проводити референдум, якщо такі речі повинні затверджуватися ВР? Чомусь у нас це питання складається таким чином, що у нас має бути або україномовна, або російськомовна Україна. І немає середнього варіанту. А він повинен бути: має бути дві мови в певних регіонах. Проблема тільки в тому, де і яку мову начальство має використовувати, де яка мова має звучати по радіо і телебаченню. Бо що стосується приватної сфери, то це питання, звичайно ж,  не регулюється.

- Ну, і повернемося до новорічної тематики. Кажуть, за Східним календарем 2007 рік є роком Свині – тотемної тварини українців...

- Я не вірю в гороскопи та іншу магію, чи як раще сказати? – квазінауку! Але якщо вже зайшла про це мова, то я десь читав, що тотемною твариною українців є не свиня, а коза.

- Що Ви кажете!? Але ж в українському фольклорі коза має не дуже привабливий вигляд. Згадайте, хоча б як вона своїми інтригами примусила Діда вигнати з дому Бабу і Внучку, тобто вносила чвари в родину. А Коза-Дереза, яка  вигнала Зайчика з його хатинки...

- Ось такі ми є, українці, не варто себе ідеалізувати... Тобто, і такими ми також буваємо... Але, якщо серйозно, то я впевнений, що у 2007 році все у нас буде добре. Незалежно від тотемів і прикмет. Просто треба робити правильні висновки з пройденого шляху і вчитися на своїх помилках. Ставати трохи розумнішими, трохи наполегливішими, трохи працьовитішими – і все буде гаразд.