Лікарі, а точніше їхня компетентність у цій галузі, є другим чинником належної вакцинації. При цьому мають на увазі не тільки професійні знання й навики їх застосування, а й психологічну підготовку.
Останнім у списку, але не за значенням, чинником успішної вакцинації виступає сам пацієнт, тобто його обізнаність. Спеціалісти з вакцин наполегливо рекомендують повідомляти лікаря про найменші проблеми із самопочуттям після вакцинації. У разі дискомфорту категорично протипоказане самолікування, що, до речі, чітко прописано в добровільному договорі.

Необов’язкова медична страховка

У європейській медичній практиці кожна доза вакцини обов’язково застраховується. Тому в разі появи ускладнень після прийому вакцини пацієнт може розраховувати на грошову компенсацію в розмірі до 30 тис. євро. Оскільки при дотримані стандартів такі випадки трапляються в 1%, максимум у 2% усієї кількості вакцинованих громадян, виробники вакцин готові компенсувати заподіяну шкоду незалежно від причин виникнення ускладнень.

В Україні, на жаль, страхування вакцини не передбачено законом, а позиція влади в цьому питанні обмежується рекомендаційними приписами, які не підлягають обов’язковому виконанню. На думку експертів, зміна підходу до обов’язкового страхування вакцини на державному рівні допоможе значно стабілізувати ситуацію і збільшити кількість вакцинованих українців.

Колізія

Нестабільність на ринку призводить до масової відмови українців від проходження вакцинації. Здавалось би, ненав’язливий український сервіс у галузі медицини є справою абсолютно добровільною, що, власне, прописано в Конституції України. Такого висновку можна дійти, аналізуючи «основи законодавства України про охорону здоров’я», де прописані принципи добровільності прийняття медичної допомоги, за винятком випадків обов’язкового надання медичної допомоги.

Водночас у законі про освіту вакцинацію подають як необхідну умову для вступу в навчальний заклад. Таким чином конституційний принцип добровільності діє до моменту вступу у виш. Якщо родичі з тих чи інших причин не бажають, щоб їхня дитина приймала вакцину, в кращому випадку їх чекає відмова навчального закладу від прийому їхнього чада на навчання, а в гіршому – кримінальна відповідальність за неналежне піклування про здоров’я дитини.

Тендерна проблема

На думку медиків-спеціалістів у сфері вакцинації населення, процедура тендерних закупівель занадто затягнута, що призводить до значного скорочення терміну придатності препаратів – куплену вакцину необхідно використати в рекордно короткі строки або ж утилізувати, крім цього в силу відсутності належного матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров’я з’являються суттєві проблеми з їхнім зберіганням. Саму ж вакцину доставляють у контейнерах, які розраховані на 20 доз, після відкриття її необхідно використати або ж утилізувати. Тому, коли йдеться про народження дітей у невеличких містечках, скажімо, лише 2-3 дитини, із контейнера використовують, відповідно, 2-3 дози – решту ж потрібно утилізувати, що економічно невигідно для держави.

Насправді проблема вакцинації в Україні стоїть значно гостріше і полягає передовсім у правовому ігноруванні. За більш ніж два десятиліття незалежності нашої держави представники влади так і не змогли закрити болючі питання, які виникають навколо вакцинації. З кожним роком потреба в законодавчому регулюванні цієї сфери медицини зростає, і хоча у стінах парламенту перебувають потрібні законопроекти, говорити про їхню життєздатність поки що рано.