Ввечері 20 березня на вул. Банковій акція на підтримку ув'язненого Сергія Стерненка переросла у вандалізм та мало не дійшла до насильства. Так, мітингувальники розбили вікна Офісу Президента, залили стіни фарбою та навіть пробували підпалити будівлю. Таким чином вони вимагали відпустити Стерненка на волю. Мітингувальники закидали будівлю ОП димовими шашками, використовували піротехніку та вигукували гасла «Аваков чорт!», «Свободу політв'язням» та «Зелю геть!»

Такі події сколихнули всю Україну. Хтось схвалює такі дії протестувальників, бо це, мовляв, рішучий крок для привернення уваги. Інші вважають неприпустимим глумитися над державними символами, оскільки саме герб біля дверей ОП було залито фарбою. Треті ж кажуть, що це все було чітко сплановано окремими політиками.

То як можна оцінити ці події та якими будуть наслідки? Про це журналісту ІА «Вголос» роповіли експерти.

Петро Олещук, політолог:

Це питання є доволі складним, оскільки тут вакжо дати якусь однозначну оцінку. Проте я думаю, що це точно не мало жодного стосунку до задекларованих цілей про звільнення Стерненка. Як на мене, тут важко найти якийсь зв'язок. Вони сьогодні розмалюють двері в Офісі Президента, а завтра президент випустить Стерненка? Він не може цього просто так зробити, все має відбуватись згідно із нормами законодавства через суд чи якісь апеляції.

Вагалі, тут доволі дивну позицію зайняли провідні опозиційні патрії на кшталт «Європейської солідарності». Вони дуже  активно спочатку нагнітали настрої, що потрібен рішучий протест проти чинної влади, а коли цей процес почався, вони стали засуджувати учасників акції. Як на мене, це покаує лише те, що вони усі грають у свою гру. Нібито і підтримують протести, але самі не хочуть до них приєднуватись, аби не видатись широкому загалу небезпечними радикалами. А прив’зка до судової реформи, яку декларують деякі учасники - це намагання використати незадоволення суспільства для досягнення своїх цілей. Та й навряд чи протести дозволять залучити до цього нових людей. Як покаує досвід, при протестах головне — це не радикалізм, а масовість, яка обмежить дії влади.

Олександр Кочетков, політичний аналітик:

Є дуже багато версій, які пояснюють, що це було за явище. Подейкують навіть, що це спланована акція, яку запустив сам Офіс Президента, щоб тепер використати собі на користь. Особисто я в таку версію не вірю: з якого це дива наша влада раптом стала такою розумною, щоб проводити такі складні операції?

Протести на підтримку Стерненка є інспірованими

Другий варіант полягає у тому, що у будь-якій компанії завжди знаходяться божевільні люди, які не можуть стримувати чи контролювати свої емоції. Ця версія мені виглядає дуже реалістично. Молодь завжди хоче щось розтрощити, руйнувати і таке інше. Тому, на моє переконання, протести на підтримку пана Стерненка є інспірованими. Це роблять ті, кому не подобається президент, а таких багато. Це може бути Коломойський, Порошенко чи ще хтось, хто має достатньо грошей, аби це профінансувати. Проте ситуація склалась так, що всі ці події ідуть винятково на користь сучасної влади. Українське суспільство не підтримує невмотивованої агресії.

Денис Богуш:

Це маркер, який дає нам зрозуміти про стосунки влади і народу та самого ставлення суспільства до своєї влади. Коли на вул. Грушевського відбувались дуже активні бойові дії, то скло у вітринах було ціле. А тут є два аспекти: у першу чергу все відбулось саме під вікнами Офісу Президента, бо всі розуміють, що це його вина. Всі ці акції робили виборці Володимира Зеленського, бо виборці Порошенка робили зовсім інше, це не їхній стиль, так би мовити. Тому я думаю, вся ця історія навколо Стерненка, який сьогодні сидить у в’язниці, вже просто дістала людей, які злі на себе за свій вибір і на президента як на керівника. Це рівень їхньої культури та виховання.

А другий аспект — це поліція, яка не пускала людей і тримала усіх по периметру. Тобто, все це дуже серйозно контролювалось. Тут поліція тільки споглядала і я думаю, що у них була команда втихомирювати тільки найактивніших.

Виборці злі на себе і президента, тому вони так виражають свої емоції

Тому є дві причини: виборці злі на себе і президента, тому вони так виражають свої емоції, а поліція та Аваков дали цьому «спуск».

Олександр Солонтай:

Я чітко побачив, що частина людей була готовою до такого розвитку подій і форми, як все відбувалось. Ці люди вважають, що саме так їм вдасться привернути увагу президента до цього питання і не дати забути тему Стерненка. Проте інша частина учасників була не готова до такого і їм просто пощастило. Я так кажу, бо силовики не застосували сили, хоча підстави для цього були. Тому люди спокійно могли потрапити під удар правохоронних органів, бо вони ще не навчились акуратно проводити операції. Це була б масова бійка, тому дуже добре, що все завершилось саме так і тут треба відзначити хорошу роботу поліції.

З іншого боку ми побачили, що правоохоронці не підготувались належно, оскільки не могли оперативно відреагувати і визначити, яка частина людей має радикальні наміри. Вийшло так, що під прикриттям протестувальників, які просто прийшли підтримати Стерненка, були люди з наміром бити вікна в Офісі Президента і  вони могли спокійно заховатись у натовпі. Якщо люди роблять такі речі, то якщо не кримінальну, то хоча б адміністративну відповідальність вони мали б нести. Як мінімум мають бути штрафи.

А третій момент дуже сумний. Для того, щоб привернути увагу правоохоронців чи преидента, люди вимушені робити такі протести. Сама наявність таких  протестів свідчить про те, що люди, народ розчаровується у правовій системі та владі.

Роман Гурський, ІА «Вголос»