Пане Василю, в одному з інтерв’ю Ви говорили, що ВО  „Свобода” у міській раді буде ініціювати вирішення питання сміттєпереробного заводу. Які кроки вже зроблено у цьому напрямку?

Фракція ВО „Свобода” у Львівській міській раді з перших днів роботи у своїй передвиборчій програмі задекларувала, що у Львові повинен бути сміттєпереробний завод. Для вирішення цього питання депутатським корпусом спільно з виконавчими органами була створена комісія, в яку від нашої сили включили Степана Павлюка. Він працював у комісії і вже багато матеріалів було напрацьовано, було три інвестори, які хотіли збудувати такий завод у Львові. Але, з невідомих нам причин, міськими виконавчими органами робота комісії була призупинена. Жоден з інвесторів не був визнаний як такий, що переміг у конкурсі – конкурс був зупинений.

Були певні вимоги до конкурсантів, що  стосувалися екології, щоб сміття перероблялося, а не спалювалося тощо. Згідно з тими вимогами у європейській практиці це міг би бути один з найкращих заводів у Центральній Європі. Але, на жаль, нічого не вийшло і з того часу виник вакуум. Ніхто над цим питанням більше не працював.

Десь місяць тому комісія знову відновила свою роботу, фактично з подачі нашої фракції і фракції БЮТ. Ми ініціювали відродження роботи з пошуку інвестора.

Сьогодні ми викидаємо сотні тисяч бюджетних грошей „в пісок” – на ті села, які прилягають до сміттєзвалища, у їх дороги, школи тощо. З однієї сторони, це добра справа для покращення побуту, умов проживання людей, але  з іншої сторони, це повинна робити область або район, а не мешканці Львова.

Ми поставили перед міським головою питання у найкоротший термін почати роботу з пошуків інвестора. Інвестори є, навіть у час кризи. Як буде далі – не знаю, але ми цього питання не залишимо. Ми будемо інформувати громадськість та засоби масової інформації як просуваються справи.

Також одним з пунктів вашої програми був перехід теплових підприємств Львова на альтернативне паливо. Яка зараз ситуація в цій галузі?

Тут ситуація аналогічна. Ми ставили питання перед міським головою, „Теплокомуненерго” і Департаментом житлового господарства, щоб крок за кроком наші теплові станції переходили на альтернативне паливо. Газ не дешевшає, а дорожчає, Російська Федерація не збирається здешевлювати його ані в Європі, ані у світі блакитне паливо не впаде у ціні.

Європейська практика показує, що там ніхто не використовує газ для опалення, його використовують виключно для приготування їжі. Помешкання обігрівають іншими шляхами – електроенергією, сонячними батареями, мазутом, вугіллям тощо. А у нас залишились пережитки Радянського союзу, за якого газ був дешевим.

Зараз ми повинні рахувати кожну копійку і підходити до цього з економічної точки зору. Обігрівати помешкання газом сьогодні невигідно і не потрібно. Ми з перших днів пропонували альтернативне паливо: наприклад, частково перейти на вугілля, на пресовану тирсу, на торф, ставити сонячні батареї, електричні теплові дахові станції, які використовує Європа.

Також ми запропонували переходити на індивідуальне опалення і, між іншим, на наступну сесію ми вже маємо проект ухвали і будемо вимагати від міського голови і виконавчих органів влади дозволити нашим мешканцям переходити на індивідуальне опалення, якщо це технічно можливо. Ми будемо переконувати своїх колег депутатів, щоб вони нас підтримали. Кожна людина має сама вирішувати скільки їй опалювати своє помешкання і відповідно скільки платити за це.

У Львові розпочався опалювальний сезон. Яким він буде для мешканців Львова? Яка ситуація з лімітами газу та боргами „Теплокомуненерго”?

У „Теплокомуненерго” борги завжди були, є і будуть. Це вічне.

Ми були з офіційною делегацією в Естонії, в Талінні, вони передали своє Теплокомуненерго в концесію французькій фірмі. Вони не лише не мають боргів, а ще й заробляють. Ми пропонували зробити те ж львівській міській владі, але, на жаль, не були почуті. Можемо тільки здогадуватися про причини цього.

Чи буде ВО „Свобода” знову піднімати питання концесії львівських теплових підприємств?

Зараз концесія вже не є панацеєю. Ми пропонуємо різні підходи до вирішення цього питання. Одним з них є індивідуальне опалення. А якщо мешканці окремих будинків чи кварталів за результатами опитування хочуть мати центральне опалення, то районні ТЕЦ можна здавати в концесію окремим фірмам. У кожному районі тоді будуть свої тарифи і той, хто несе відповідальність за тепло у будинках.

Але це має бути альтернативою, тому що зараз львів’ян загнали в глухий кут і змушують купувати тепло, яке невигідне. Є втрати на тепломагістралях, а нараховують до сплати середнє арифметичне. Кожен має платити тільки за тепло в своїй квартирі, а не за втрати по дорозі до помешкання. Сьогодні це є монополією міста на тепло і антимонопольний комітет мав би з цим розібратися. Місто не може примусово диктувати свої умови.

Чи встановлюють у Львові лічильники на тепло?

Такі лічильники є в природі, я особисто собі встановив такий в квартирі. Він дуже вигідний, тому що ви платите не середнє арифметичне, а за фактично спожите тепло.

Але не публічно є команда не дозволяти ставити такі лічильники, тому що за втрату тоді буде платити місто. Сьогодні є опір, людям кажуть, що такі лічильники встановити не можливо.

Чи буде тепло зимою у львівських оселях?

Звичайно, тепло буде. Міський голова розумний грамотний чоловік. Він не допустить, щоб місто замерзало, тому що він хоче йти на другий термін. Він буде гріти місто всіма силами, але це не означає, що це буде вигідно для міста. Шалені кошти викидаються на те, щоб втримати на плаву „Теплокомуненерго”.

Як подібні питання вирішують сусіди Львова?

 В Івано-Франківську дозволили ставити парапетні котли, які не потребують таких технічних умов, як наприклад, комини. Таким чином вони вирішили питання. Вони встановили індивідуальне опалення, а хто не хоче, той платить за центральне. У Тернополі буквально місяць тому прийняли ухвалу, якою так само дозволили ставити індивідуальне опалення. Таким чином зняли напругу.
У нас це можна вирішити і ми будемо цього добиватися на сесії.

На попередньому засіданні сесії міськради розглядали бюджетну резолюцію. Чи буде, на Вашу думку, бюджет наступного року відповідати потребам міста і чи зможе він виконуватися?

Моя відповідь буде короткою – ні. І це все. Якщо би я був міським головою, то я вніс би свої пропозиції, а на сьогоднішній день наші зауваження не враховуються. Коли ми будемо в більшості і у нас буде свій міський голова, тоді ми озвучимо свої пропозиції, покажемо львів’янам інший підхід, інший шлях вирішення бюджетного питання.

Як ВО „Свобода” готується до виборів? Якого результату очікуєте від виборчої кампанії?

Ми як завжди готові до виборів. У „Свободи” є лозунг „Вибори закінчились. Вибори починаються”. Ми абсолютно не зупинялися, коли закінчилися вибори, ми далі продовжували працювати, вже в новому амплуа, оскільки здобули депутатські мандати на місцях. Ми маємо можливість виходити на трибуни і заглибитись у проблеми господарки, тобто ми почали свою кампанію ще три роки тому і сьогодні готові до неї.

Якщо говорити тільки про президентські вибори, то нашим кандидатом, безперечно, є Олег Тягнибок. У нас є Центральний штаб, сформовані штаби у всіх виборчих округах. І ми готові представити у всіх виборчих комісіях на всій території України спостерігачів та членів комісій.
 
Фактично передвиборча президентська кампанія стартувала набагато раніше офіційних термінів її початку. Рекламні плакати Олега Тягнибока також можна було побачити до 19 жовтня. Як Ви можете це пояснити?

Лозунги на наших плакатах не закликають до виборів. А коли кажуть що вона працює, а ніхто нічого не робить або, коли написано, що тільки Яценюк врятує країну – це вже заклик до виборів. А у нас бігборди три роки були по всій країні, вони не закликали до виборчого процесу. Ми просто нагадуємо українцям, що ми у своїй державі, що у нас своя нація, але ми не керуємо у своїй державі. Із 450-ти народних депутатів  понад 300 – не етнічні українці.

Які плани ВО „Свобода” щодо виборів міського голови? Чи будете ви мати свого кандидата?

Безперечно „Свобода” матиме свого кандидата. Не може така політична сила як „Свобода”, яка має широку підтримку, зокрема в нашому регіоні, не мати свого кандидата  на посаду міського голови. Але повинна залишитись інтрига. Кандидатом на посаду міського голови може бути будь-хто. Чому ні? Хіба мерами, президентами чи прем’єрами народжуються? Будь-яка людина, якщо вона має бажання, має певну програму, працьовита і об’єднує навколо себе людей, може стати чи то міським головою, чи президентом. У „Свободі” 200 претендентів можуть стати міським головою Львова. Є багато достойних, грамотних, фахових людей.

Чи очікуєте ви збільшення місць для своєї фракції у міській раді після виборів до місцевих рад?

Безперечно. Ми радилися між собою і дійшли висновку, що якби ми мали 35%, то були би задоволені. Буде більше – прекрасно, менше – буде сумно.

Я хочу звернутись до своїх колег депутатів, до міського голови Андрія Садового, до виконавчих органів влади.

Не забуваймо про той народ, який нас обирав. Чим більше ми будемо з людьми спілкуватися, тим більше нас будуть розуміти. Чим більше ми будемо говорити їм правду, тим легше нам буде спільно виживати в ситуації економічної кризи, в тому хаосі.

Ми повинні показувати людям у якій галузі і скільки місто заробляє, скільки витрачає і куди, на що не вистачає коштів, який стан господарки міста. Звичайно, не кожен з мешканців Львова захоче заглиблюватись у ті питання, дрібниці, але хтось може і захоче, щось підкаже міському голові.

Я не зневажаю органи влади, це просто побажання – більше спілкуйтеся з людьми, говоріть їм правду.

Сьогодні, на жаль, цього не робиться. Все завуальовано, все підкилимно, все тихо. Тільки потім викидають на гору те, що потрібно. І тому, коли „Свобода” прийде в міську раду в більшості, а ми в цьому не сумніваємось, робота буде вестися прозоро. Якщо навіть львів’яни не оберуть нашого голову, ми іншого змусимо так працювати.

Звітувати з роботи в місті можна кожного місяця або хоча б раз у квартал, для цього є ЗМІ, круглі столи, можна вивішувати інформацію біля входу в міську раду, щоб кожен охочий міг дізнатись те, що його цікавить.

Зараз гроші тихо перекидаються, понабирали боргів і тишина. А я хочу знати, що чекає моїх синів у Львові через 5-10 років, чи у нас будуть мільярдні борги, чи місто буде процвітати.

Я, як голова фракції у міській раді, робив запит щодо комунального майна Львова, щоб мені надали інформацію про те, скільки майна приватизували, за якою ціною і кому. Але відповіді я до сьогоднішнього дня не отримав, тому буду звертатись до прокуратури. Всі плюють та ігнорують те, що депутат звертається. Так само темно з орендою комунального майна. А це все бюджетні гроші, наші з вами гроші. Я нічого не можу як депутат, закон дає нам замало повноважень. Ми можемо тільки кудись звертатися, може нас почують, а може й не почують, тому треба змінювати законодавство. Недаремно в народі кажуть „риба гниє з голови”.