Василь Павлюк, голова фракції ВО „Свобода” у Львівській міській раді.

Пане Василю, як Ви, як голова фракції у Львівській міській раді, охарактеризуєте сьогоднішню ситуацію в Україні і у Львові зокрема?

Почнемо з того, що зараз в цілому робиться в енергетичній галузі України, в газовій війні між Україною і Росією, в якій також задіяна Європа.

Всеукраїнське об’єднання „Свобода” вважало і вважає, що ця газова війна є широкомасштабною спрямованою провокацією Росії проти України. В першу чергу, напередодні президентських виборів в Україні і напередодні наближення України до вступу в ЄС і того, що НАТО мало б розглядати надання Україні ПДЧ. Власне, це була провокація, спрямована на те, щоб показати, ніби наша держава не виконує своїх зобов’язань. Наша політична сила однозначно засуджує такі дії, тому що стратегічні партнери і сусіди, які декларують, що ми є друзі і браття, так не роблять – так чинять справжні вороги. „Свобода” завжди наголошувала, що сучасна Росія, її керівництво, а не народ – сьогодні не є дружелюбними до України. Те, що вони не визнають і не хочуть визнавати нашого суверенітету, нашої державності, є доконаним фактом.

Сьогодні прем’єр-міністр Юлія Тимошенко нібито зробила добру справу, нібито погодила всі питання з Росією і газ вже є. Але, на жаль, досі ніхто не може сказати, за якою ціною ми будемо отримувати той газ, скільки він буде коштувати для споживачів. Ми також вважаємо, що Юлія Тимошенко – це один із проектів, які були задумані Росією ще до 2004 року. У декларації Юлії Володимирівни про її відданість і любов до українського народу не дуже віриться. Вона так само працює в російському фарватері. І те, що вона послуговується різними російськими пропозиціями і різними провокативними діями, також доконаний факт. Навіть, якщо подивитися на її роль у цій газовій війні – там нічого не зрозуміло: хтось підписував якісь угоди, хтось – ні, виникають якісь посередники… В результаті вийшло так, що, коли була пропозиція Росії купувати у них газ за 250 доларів за тисячу кубометрів, а наш Президент хотів за 210, ми не домовилися і тепер, коли Юлія Володимирівна все залагодила, ми будемо платити 360, чи цілих 400 доларів. То в чому ми виграли?

Зневага до України, як до держави і відповідно до керівництва України з боку прем’єр-міністра Росії Путіна і президента Медвєдєва очевидна...

Сьогодні у газовій війні керівництво нашої держави ще раз продемонструвало свою недолугість, невміння керувати державою, невміння вести міжнародні переговори, невміння відстоювати стратегічні інтереси нашої країни. І ми вважаємо, що на сьогодні Росія виграла ту війну. І знову Україну опустили через недолугість нашого керівництва. Це наша чітка позиція.

Юлія Володимирівна сама ще два роки тому переводила всі заводи і стратегічні об’єкти на газ, хоча раніше там використовували мазут, вугілля та інші альтернативні види палива. Але тоді Тимошенко принципово всіх перевела на газ, тому що вона була зацікавлена в тому, мала свою частку у газовій схемі, отримувала там прибутки, а тепер, коли ми маємо проблеми, вона нібито почала їх вирішувати – знову вертатися до альтернативного палива. Це, хоч і правильні кроки, але зроблені вони вже запізно.

Потрібно мати стратегію розвитку нашої держави, про що „Свобода” вже не один рік говорить, але жоден Президент, жоден уряд, жодна політична сила з тих, які вже 17 років присутні в парламенті, навіть не заїкаються про стратегію розвитку нашої держави - на 25 років мінімум, а то й на 50. Куди ми йдемо? Навіщо йдемо? Чого ми хочемо? Навколо нас всі мають таку стратегію – і Росія, і поляки, і чехи, і мадяри, і прибалти, і США - всі, окрім України.

Україна не знає, куди вона йде сьогодні, як вона буде жити завтра, з ким вона буде тісно співпрацювати, з ким вона буде відкривати кордони, з ким – закривати. Ми взагалі не знаємо, що ми будемо робити. Які напрямки розвивати у виробництві – скажімо, літакобудування, машинобудування? І так далі. Ніхто нічого не знає. Це на сьогодні є величезною проблемою. Треба чітко задекларувати, що ми, наприклад, 50% виробництва переводимо на електроенергію. Ще частину переводимо на опалювання вугіллям, ще якусь частину – на газ, тому що ми, зрештою, маємо свій газ, можемо його самостійно видобувати - тільки треба провести розробки шельфу Чорного моря, родовищ на Полтавщині, і тут у нас, на Західній Україні. Туди треба вкладати гроші. Ми можемо самі себе забезпечувати і навіть експортувати енергоресурси. Але ніхто про це не думає, всі тільки дивляться де нажитися.

Клани, тому що, наголошую, Україною сьогодні керують клани, не думають про державу, про народ. Багато хто каже, що Америкою керують декілька сімей, але вони чітко певний відсоток заробляють для власних потреб, а величезний відсоток віддають на державу, на соціалку, людям – тому люди там нормально живуть, так само в Європі. А у нас, на жаль, ці клани 90% залишають собі, а 10 – віддають на державу. І це треба категорично, вже і негайно змінювати. „Свобода” це декларує постійно і тут ми не відступатимемо й надалі. 

Повертаючись до області і до Львова, можемо сказати, що ситуація схожа.

Ми вже три роки і міському голові Андрієві Садовому, і його оточенню говоримо, що треба переходити на альтернативне паливо, переводити на нього котельні, шукати варіанти. Три роки ми їм говоримо і як об стіну горохом! І коли зараз смажений когут клюнув в одне місце, вони вирішили швиденько все змінити. А де ж ви були вчора, рік тому, три роки тому? Ми ж говорили, що російський газ дешевшим не буде, тільки дорожчим, нічого не зміниться... А у нас, навколо Львова, є величезні торфовища. Якби був нормальний господар і у нього нормальна команда, які б нормально думали, то вже до цього часу ми могли б створити комунальне підприємство, яке б дало людям робочі місця. Це обладнання не є дорогим і це торфовище треба розробляти, за допомогою нього переводити ТЕЦи на альтернативне опалення. Ми би здешевили тепло - не можу зараз точно сказати на скільки, але, думаю, що на відсотків 50. І люди би зараз не платили такі страшні суми за опалення, за гарячу воду. Ми би мали гарячу воду постійно! Ми би вбили двох зайців – люди з навколишніх сіл мали б роботу, платили би податки – а це надходження до місцевого бюджету, і ми здешевили би теплопостачання.

Ніхто не хоче слухати, тому що на газі проробляють серйозні операції, тому ніхто не хотів переходити з газу на щось інше. І тільки сьогодні, коли вже є проблема, всі нарешті потроху розворушились.

І так у всьому! Візьмемо наприклад сміттєпереробний завод - говорили-говорили, але все заглохло, тихо... „Свобода” буде знову підіймати це питання.

Так само ми маємо величезні проблеми з „Львівводоканалом” – мільйони йдуть, як у суху землю. А зараз кожна копійка на рахунку, тому що панує економічна криза і треба думати, як місто має вижити. А гроші просто так розкидаються наліво і направо!

Тому що стратегії розвитку міста Львова немає. Тільки створили робочу групу, яка, буду відвертий, нічого не зробила. Все тільки на словах - одна декларація... А це треба робити нагально! Слід розробити стратегію розвитку міста Львова у 3-4 етапи. По-перше, стратегічні моменти, на які ми маємо звернути увагу в першу чергу – енергоносії, скажімо, „Львівводоканал” і сміттєпереробний завод. Другий етап – наприклад, дороги, історична архітектурна спадщина міста - треба рятувати наші будинки, тому що ще пару років і вони поскладаються, як картонні. Вони знищені і їх відновлення потребує окремої цільової програми. Третім етапом може бути розбудова меж міста. Яке у нас буде виробництво, що ми будемо виробляти, чи будемо суто туристичним містом?

Роботи не початий край. Але, на жаль, те, що ми сьогодні говоримо, нікого не хвилює, до нас ніхто не дослуховується, вважають, що самі дуже мудрі і знають, як що має бути. Тому нам доводиться боротися за кожну свою пропозицію – нас, «свободівців», тільки 9 чоловік сьогодні в міській раді. Якби ми мали 20-25 депутатів, ми б нікому нічого не доводили, а затверджували наші рішення, тому що Львову треба змінюватися.

Також ми зараз готуємо звернення до Міністерства освіти України, до Президента, Верховної ради про те, що вся освіта в Україні має бути централізованою, тобто фінансуватися з державного бюджету.

А наразі в державі складається приблизно така ситуація - маємо Крим, Донецьк, Чернігів, Центральну Україну і Західну, і в кожному краї місцеві органи влади, місцеві управління освіти проводять свою ідеологічну роботу. Якщо ми говоримо про єдину державу від Донецька до Карпат і від Криму до Чернігова, то має бути одна стратегія, один шлях розвитку. Безперечно, інші національності мають право на розвиток своєї культури, мови, власних театрів і церков – це абсолютно правильно. Але, коли ми говоримо про те, що у нас державною мовою є українська, на всій території ми маємо користуватися українською. Так зрештою живе вся Європа, тут нічого нового немає. Але програма має бути одна і освіта має залежати виключно від державного бюджету, а не від місцевих. Тому що, наприклад, в Донецьку призначили свого керівника управління освіти, і він чинить так, як йому диктує його партія.

Так не повинно бути і „Свобода” буде обов’язково виступати за це, ми будемо вимагати реформування органів місцевого самоврядування, і в реформу треба закладати централізовану освіту. Середня освіта так само, як і вища, має фінансуватися з державного бюджету. Місцеві бюджети розвитку можуть додатково щось доплачувати вчителям, за додаткове навантаження, гуртки і т.п.

Чи не буде тоді середня освіта мати такі ж проблеми, які має сьогодні вища, яка фінансується з державного бюджету, що сьогодні не в змозі забезпечити викладачам ВНЗ зарплату?

Ні, не думаю. Якщо буде прийнята нормальна державна програма освіти, не така, як є сьогодні, то проблем не виникатиме. Зараз у школах величезне навантаження і на дітей, і на вчителів, і справжні вчителі, маючи таку мізерну зарплату, фактично зійшли на нуль. Лишилися одиниці таких вчителів, які дійсно віддані справі, це люди ще старої закалки, вони вимагають знання, намагаються щось донести до дітей. Молодим вчителям абсолютно наплювати на знання дітей – вони відчитали і все, вони нікому нічого не розтлумачують, їм це непотрібно. Я розмовляв з багатьма вчителями і всі кажуть, що за ті гроші, які їм платять, вони не збираються викладатися на сто відсотків. Хто хоче – вчиться, хто не хоче – байдуже.

Сьогодні ми живемо в умовах економічної кризи, але скорочення зарплати – це ще дрібниці, тому що ми маємо хаос в державі. „Свобода” вважає, що керівництво нашої держави абсолютно непатріотичне, воно не опікується державою – ні прем’єр-міністр, ні Президент, ні Верховна рада – все тільки на словах. Вони як рак, лебідь і щука – кожен тягне на себе, а в результаті віз стоїть на місці. Ось така ситуація у нашій державі...

„Свобода”, прийшовши у парламент і маючи там певну кількість голосів, однозначно буде ініціювати зміни. Якщо говорити про навчальний процес, то Україна перейшла на Болонську систему, а я особисто знаю, що викладачі у ВНЗ користуються і старою системою, і Болонською. І студенти просто розриваються, тому що це просто ідіотизм! Вимагають складати заліки за старою системою, а потім ще писати модулі за Болонською. Студент фактично складає одне і те ж двічі.

І так само з оплатою праці. Сьогодні вищих навчальних закладів стільки, що це просто жах! Хтось приїжджає в Київ за дозволом на освітню діяльність, привозить валізку з грошима і має вже вищий навчальний заклад. Це нонсенс! Не може у нашій державі 90% населення мати вищу освіту. Такого немає ніде у світі! Якщо хтось з молоді дійсно хоче вчитися – то буде реально вчитися і матиме вищу освіту. Вища освіта дає певні переваги у майбутньому.

Наприклад, в Америці чи Європі, той, хто має вищу освіту, отримує певну фіксовану плату за годину, і меншу суму він отримати не може, тому що має вищу освіту. Людина, яка закінчила якесь училище чи коледж, отримує іншу годинну ставку, а той, хто взагалі немає освіти отримує ще іншу. Так само треба зробити й у нас! „Свобода” вже давно про це говорила і, прийшовши в парламент, буде цього домагатися. Має враховуватися кваліфікація, освіта і все інше, і тоді у нас не буде проблем, що комусь скорочують зарплати.

Ми хочемо йти до цивілізованих держав у Європейський союз, ми увійшли у ринкову економіку, але залишилися зі старою системою керування – радянською, коли всім керувала одна партія – тоді це було нормально. Але сьогодні це не нормально! Не може людина отримувати сьогодні „ставку”! Що таке ставка? Це нонсенс! Має бути погодинна оплата праці, тарифікація – хто яку посаду займає, яка в кого відповідальність – відповідно, він може мати гарантовану найменшу суму за годину. Якщо йому вистачає працювати 2 години на день, то він працює 2 – це його право! Якщо хоче працювати 10 годин на місяць – це також його право! А якщо людина хоче працювати 24 години на добу – то працює. І отримує відповідні кошти.

Чому наші люди повиїжджали за кордон? Візьмемо, наприклад, Португалію. Португалія має значно менше природних багатств, ніж Україна. Але рівень життя у людей набагато вищий. Наші люди нормально там живуть і працюють, тому що оплата праці там погодинна, є гарантований соціальний захист – пенсійне забезпечення і все інше. Вони захищені! А у нас, на жаль, ні. Я, коли слухаю, як Верховна рада щось приймає, мене аж шляк трафляє! Мінімальний прожитковий мінімум такий-то... мінімальна зарплата така... Що значить мінімальна зарплата? Може бути мінімальна погодинна оплата праці людини без кваліфікації. Оце я розумію. А від того вже треба відштовхуватись далі у нарахуваннях. Тому у нас і проблеми.

Людей можуть взагалі лишити без зарплати, тому що ми живемо у такій державі. Ці речі треба змінювати і, коли ми, сподіваюсь, будемо в парламенті, ми будемо це робити. І владі, і теперішньому парламенту наплювати на людей! Подивіться, наскільки вони збільшили видатки на своє утримання в цьогорічному бюджеті. Шалено збільшили! Нам на місця скинули залишки, а ми тут маємо викручуватися, думати, що нам робити.

Насправді „Свобода” завжди виступала і виступає за те, що бюджет має формуватися від села до центру. Зараз ми всі отримані на місцях податки віддаємо в Київ – 100%, а нам повертають тільки 30%. І то, повертають тоді, коли самі захочуть. А має бути навпаки. Я розумію, якби ми віддавали в центр 50%, а 50 – лишали б собі. І формували б бюджет ми. Наприклад, селу потрібно стільки-то коштів, районному центру – стільки і тоді ми той зведений бюджет посилаємо в Київ, а там вже дивляться – на регіони потрібна така сума, центральній владі потрібна така – ось це і є справжній нормальний бюджет держави. А сьогодні це все надуто, фальшиво, по-злодійськи – ну немає сьогодні влади нормальної. 17 років немає! На жаль...

А коли буде?

Коли „Свобода” прийде до влади. Коли ми будемо представлені в парламенті достатньою кількістю людей. Тоді ми будемо мати доступ до центральної трибуни у Верховній раді, будемо мати доступ до кабміну, до центральних телебачення і радіо – сьогодні нас не пускають, бояться. Тому що ми говоримо людям правду, відкриваємо очі. Ми мусимо все змінити, тому що, якщо ми цього не зробимо, то в якій державі будуть жити наші діти й онуки?

Ми націоналісти, і, я думаю, що пішовши таким шляхом, ми знайдемо прихильників і серед росіян, і серед поляків, і серед євреїв – громадян України. У 1991 році люди голосували за незалежність держави – всі, які проживають на території України, незалежно від національності. Вони хотіли кращого життя.

Візьмемо наприклад Словакію – маленька держава, близько 80% гір, але який рівень життя там, а який в Україні! Ми настільки багаті і, якби у нас був нормальний господар, ми могли б Європу за пояс заткнути. Але господарів немає – одні злодії навкруги. І псевдо еліта – вчорашні злодії стали елітою. Це просто в голові не вкладається. Так що, я все ж таки сподіваюсь, що „Свобода” прийде до влади. Прийде.

Напевно ще зарано говорити про місцевий бюджет розвитку, але може у Вас є якісь плани, пропозиції?

Роль депутатів полягає лише в аналізі і затвердженні пропозицій і напрацювань управлінь міської ради. Практично бюджет формують управління і подають нам на розгляд.

Ми, ВО «Свобода», як політична сила, звичайно бачимо певні пріоритетні напрямки. Ми хочемо, щоб у часи економічної кризи, пріоритетом був соціальний захист населення, наших городян. І ми будемо на цьому наполягати. Можливо, деякі видатки доведеться зменшити цього року – на ремонт доріг, наприклад, тому що це не є нагальною потребою, як допомога інвалідам і малозабезпеченим сім’ям, яким треба виживати. Тому наша партія буде робити акцент на соціальний захист.

Скажіть, будь ласка, декілька слів про муніципальний банк, створення якого було частиною передвиборної програми вашої фракції.

Так, це була наша ідея. Також ми говорили про створення міського БТІ. Але нас жодна фракція не підтримала нічим, окрім слів. Тільки за БТІ, правда, проголосували, а за муніципальний банк – ні. Сьогодні, якби ми мали свій муніципальний банк, економічна криза набагато менше вдарила би по Львову. А зараз ми знаходимось у важкій ситуації.

Так само БТІ. Що таке БТІ? Це повна інвентаризація міста. Ми хотіли цього домогтися, але, виявляється, не всім у місті потрібно знати на чому ми стоїмо, краще у каламутній водичці рибку ловити – коли ніхто нічого не знає, окрім декількох конкретних осіб. Це майно, це земля, це незавершене будівництво і маса інших речей. Ми повинні чітко знати, на що місто може розраховувати, але, видно, не всім вигідно, щоб ми знали, що реально маємо. Тому нас не підтримали – нібито йшлося про створення міського БТІ, але спустили все на гальмах.

Якби ми мали свій муніципальний банк, ми би могли впроваджувати соціальне будівництво, виділяти квартири малозабезпеченим - молоді, студентству – можна було б будувати пільгове житло. Це те, що сьогодні необхідно. Ми могли б будувати дитячі садочки, поліклініки. Завдяки муніципальному банку ми могли б багато чого зробити. Забезпечити, наприклад, медичне страхування львів’ян, страхування автомобілів між іншим. Я говорю впевнено, тому що ми запрошували фахівців з Німеччини і Канади і вони нам це все розказували, ми напрацювали цілу програму. Йдеться не про те страхування, що ми маємо в Україні сьогодні, це все робиться трохи на іншому рівні. І це все легко забезпечити, тому що місто виступає співзасновником банку, маючи 51% акцій. Ми могли б отримувати прибутки, давати кредити під низький відсоток – адже для своїх громадян. Це ціла машина – схема, завдяки якій Львів жив би зовсім інакше, ніж живе зараз.

Всі банки у Львові сьогодні не львівські і вони, як порохотяги, забирають звідси відсотки – взяти таку елементарну річ, як плата за комунальні послуги, штрафи. Це все йде кудись, а могло б залишатися у Львові. За нашими тодішніми підрахунками це могло б становити чистими близько 4 мільйонів гривень щомісячно. Але це нікому не потрібно, а „свободівців” замало. Якщо на наступних виборах до міської ради львів’яни нас підтримають і нас буде більше, то ми обов’язково будемо втілювати цю ідею в життя. У нас ще є багато хороших речей, які б ми хотіли зробити. Таким чином, ми могли б якось виживати, просто потрібен нормальний господар. І нормальні люди, які б його оточували. Але господар у розумінні менеджера! Мер такого міста, як Львів має бути хорошим менеджером.

Як голова фракції, як ви оцінюєте роботу комісій міської ради? І як ви вважаєте, чи виконують вони покладені на них функції?

У нас, на жаль, залишилися обласні, міські та інші ради від Радянського союзу. Якщо в Радянському союзі це було нормально, то сьогодні все треба змінювати. Треба стовідсотково реформувати місцеві органи влади. В першу чергу не потрібні такі формування, як обласна рада.

Якщо ми сьогодні говоримо про самоврядні громади, а «Свобода» завжди заявляє, що в Україні потрібне народовладдя, країною мають керувати люди – від села до верху, має бути громадянське суспільство, то якщо село вибрало собі голову, то він може взяти собі в помічники 3-5 депутатів, вони мають отримувати зарплату, тому що це за Радянського союзу люди нібито працювали депутатами на громадських засадах. І в США, і в Європі – всі депутати отримують зарплату. Повернемося до Естонії, це цікаво, тому що вони жили за такої ж системи, як і ми.

Депутат місцевої ради, якщо він працює в комісії, має компенсацію за комісію – 200-300 доларів. За сесію він отримує тисячу доларів. Якщо він засідає на сесії два рази протягом місяця, значить він отримує дві тисячі плюс компенсацію за роботу в комісії. Це фактично зарплата. Людина тоді віддається роботі повністю і може ефективно працювати.

У нас в країні всі депутати, окрім Верховної Ради, працюють на громадських засадах. А ви уявіть собі, я працюю на громадських засадах зранку до вечора, у вихідні дні, у святкові – треба. Є маса питань, які необхідно вирішувати, люди звертаються. І так майже всі депутати. Тому ця система є вкрай неправильною. На громадських засадах людина не може віддаватися роботі стовідсотково – хтось віддається, а хтось так приходить аби прийти і вважатися депутатом.

Повернемось до Львова. Я, як голова фракції, вважаю, що у Львівській міській раді не потрібно 90 депутатів. Це зайве, тут потрібно від сили 50 депутатів. І, якщо не всім платити зарплату, то принаймні головам комісій, фракцій, секретарю – тим людям, які повинні мати зарплату, працювати на постійній основі. А інші депутати повинні мати компенсації, коли вони приходять на пленарні засідання. Я не буду говорити про конкретні суми, але щось має бути. Тоді люди би більше працювали.

До того ж, рада фактично не має ніяких повноважень. Сьогодні повноваження має міський голова і його команда, виконавчі органи влади – вони все підписують. Рада тільки затверджує їх напрацювання – чи це земля, чи це майно, бюджет чи щось ще. Всю іншу роботу ведуть виконавчі органи, а мало би бути трохи інакше. Тому що сьогодні практично тільки мер і його команда відповідальні за місто. Ми можемо блокувати щось, заперечувати, але це не є вихід із ситуації. Місто мусить жити, а якщо хтось починає сваритися, то функціонування міста страждає. Якщо рада буде сваритися з мером, тоді не буде ніякої роботи. Я вважаю, що сьогодні замало повноважень для ради, щоб ефективно керувати життям міста.

Давайте поговоримо про «Євро», будівництво стадіону і дії міського голови щодо цього.

Що стосується «Євро» взагалі, то із самого початку позиція нашої фракції була такою, що не потрібно будувати новий стадіон. Достатньо було зробити реконструкцію стадіону «Україна», підвести його до норм УЄФА – добудувати ще один поверх, що цілком реально можна було зробити. І якби це все було б зроблено, ми би гарантовано мали чемпіонат у Львові. На той час на це потрібно було витратити всього лише 25 мільйонів і за півтора року це все зробити.

Але, на жаль, і міський голова, і його оточення зіграли інакше, з нами не радилися, вони обговорювали все кулуарно і маємо відповідний результат. Почалося будівництво нового стадіону, звичайно, грошей в бюджеті немає, за що будувати ніхто не знає, в умовах економічної кризи всі потенційні інвестори зникли, ті, які хотіли працювати і яких треба було залучати раніше. Але тоді всі вперлися в одну «Альпіну», а всіх інших дирекція департаменту з проведення „Євро-2012” та деякі чиновники відкидали. В результаті «Альпіна» всіх „кинула”, тепер і всі потенційні інвестори розбіглися і ми лишилися з питанням будівництва сам на сам.

Але будівництво почалося і треба шукати вихід із цієї ситуації. Сьогодні виходом є, безперечно, запозичення. Ще один варіант – це державний бюджет, але чи правда, що в ньому закладені певні кошти на будівництво нашого стадіону і чи є гарантія, що ці кошти будуть виділені, сказати не можу. Тим паче, що, за останніми даними ООН, Україна наблизилися до першого місця по можливості отримати дефол, тобто експерти ООН вважають, що до кінця року Україна оголосить дефолт. А як буде в реальності – побачимо, як спрацює керівництво нашої держави. Сподіватися на ці гроші просто смішно.

«Свобода» вимагає від міського голови представлення схеми, за якою ми будемо віддавати запозичення і куди будуть використані ці гроші. Коли ми будемо мати цю схему, тоді можна буде сказати, за що ми будемо голосувати. Зрештою, за це відповідальний міський голова і його команда. Це була його програма, його ідея, відповідно, він і несе відповідальність.

Як у вашої фракції складається робота з іншими фракціями? Які у вас стосунки, чи приймаєте якісь спільні рішення?

В загальному ми звичайно доходимо консенсусу, в результаті приймаємо спільні рішення, але дуже часто наші погляди розходяться, тому що «Свобода» має своє бачення багатьох питань і приймає свої рішення. Але ще раз наголошую, що нас, «свободівців» всього-навсього 9 чоловік, а для того, щоб прийняти якесь рішення у міській раді, потрібно 46. Тобто решта депутатів можуть між собою прийняти якесь рішення навіть без «Свободи».

Щодо загального бюджету, який приймали на останній сесії, то «Свобода» його підтримувала, тому що інакше багато наших городян лишилися б без зарплати, без різних соціальних виплат і під час кризи ми не мали права робити такі кроки. Тим більше, що цей бюджет популістський, ніякий – від його прийняття істотні речі не змінюються.

Правда, у нас виникла суперечка щодо запозичень у 600 мільйонів. Ми однозначно підтримали це питання, тому що сьогодні добре вже те, що банки ще згідні давати якісь кредити. І, якщо хтось дає нам ці кошти, то треба брати. Доброю була пропозиція одного з депутатів, яку ми підтримали - проголосувати за запозичення, а потім вже контролювати на що ці гроші будуть використовуватися – на соціальні потреби, чи на будівництво і ремонт доріг і т.д. Але, якщо дають гроші, то треба брати!

Розкажіть, будь ласка, про напрацювання тимчасової робочої групи щодо ліквідації комуністичних символів у Львові.

Комісія і далі робить певні напрацювання. Ми зібрали достатньо інформації і думаю, що найближчим часом будемо звітувати – десь через місяць - і висловимо свою думку. Поки що ми не оприлюднюємо результати своєї роботи, тому що треба звести докупи погляди на проблему всіх членів групи, в яку входять представники від різних фракцій. Якщо «Свобода» має одне бачення проблеми, то інші фракції мають своє, тому ми маємо проголосувати на комісії, а потім подати результати на розгляд сесії. «Свобода» чітко виступає за те, що всі символи Радянського союзу на території міста мають бути ліквідовані.

Наприклад, ми проти Монумента Слави на вулиці Стрийській, тому що такі символи мають бути на цвинтарях. Ми також говоримо про впорядкування цвинтарів. Коли ми говоримо про нашу європейськість і християнство, то маємо розуміти, що ті, хто лежить в землі, вже не вороги - це люди, які вже пішли до Бога. Неважливо хто це – чи фашисти, чи російські окупанти, чи польські, чи австрійські – з мертвими не воюють. Ми хочемо, щоб у місцевий бюджет були закладені кошти для впорядкування таких могил і цвинтарів, щоб за ними був постійний догляд, щоб вони не були поруйновані і знищені. А щодо пам’ятника, який стоїть на Стрийській – «Освободитель», то ми категорично проти, тому що ніякими «освободителями» для нас радянські війська не були.

Визволитель це той, хто прийшов, допоміг вигнати ворога і пішов собі додому, лишивши нас господарями на своїй землі. А той, хто вигнав одного ворога, але сам почав винищувати мільйони людей, вивозити їх у табори, це є окупант. Для мене, українця, чим краще радянський окупант від фашистського? Нічим. Ми не проти того, щоб цей пам’ятник перенести на місце захоронення радянських воїнів, якщо таким буде бажання частини громади. Але це не потрібно на вулицях міста.

Нас, націоналістів, не цікавить думка людей, які досі підтримують комуністичну ідеологію. Комуністична ідеологія на території України має бути заборонена, як ідеологія фашистська. Це дві людиноненависницькі ідеології в світі. Але ми говоримо саме про ідеологію, а не про народ. Росіяни так само потерпали від комуністів. Ми будемо добиватися заборони комуністичної ідеології будь-якими силами. Комуністи нічого доброго не принесли, вони винищували народ.

У Німеччині нікого не цікавить думка прихильників фашизму, на них не звертають уваги, так само має бути і у нас стосовно комуністів. Це антилюдські сили.

Ви є членом комісії архітектури і містобудування і вважаєте, що слід приділяти особливу увагу збереженню історичного середовища міста. Яким чином це має відбуватися, на Вашу думку?

В першу чергу сьогодні треба зайнятися історичною зоною, яка входить до спадщини ЮНЕСКО.

Немає цільової програми з цього питання, ніби щось розробляють, щось обіцяють, ніби виділили якісь кошти в бюджеті на робочу групу, яка має опрацювати питання і показати нам, як ми будемо вирішувати проблему тих захаращених будинків, подвір’їв… Але поки що реальних дій немає.

У Кракові, наприклад, в Будапешті, у Відні, всі дворики працюють, все почищено, все доведено до ладу. А у нас? Зайдіть у будь-який дворик на площі Ринок, то там можна знімати фільм про військові часи! І ніхто над цим не працює, хоча є цілі управління – архітектурне, охорони історичного середовища. І якраз перед Новим Роком наша комісія поставила цим управлінням ультиматум - вони мають представити програму виходу із ситуації. Зрозуміло, що протягом одного року ми не встигнемо все зробити, тому що не вистачить коштів, але треба хоча б щось починати.

«Свобода» пропонувала один із виходів із цієї плачевної ситуації. Наприклад, ми говорили, що для збереження будь-якого будинку треба для початку вичистити фундамент – передусім важлива міцна основа. Тому треба провести аналіз всіх пивниць, які є в історичній частині міста і безкоштовно віддати приміщення тим, хто хоче провадити там якийсь бізнес, але за умови, що вони вкладатимуть гроші у збереження будівлі – в осушення, в каналізацію і т.д. - під наглядом фахівців з управлінь. Вони вкладатимуть гроші практично в свій ремонт, але разом з тим зберігатимуть архітектуру.

Так само і зі стрихами слід зробити. Якщо людина отримує у власність останній поверх – чи то під житло, чи під інші потреби – то вона має перекрити дах, при чому не якоюсь бляхою, а черепицею, так, як було у Львові колись. Таким чином, ми би, не витрачаючи бюджетних коштів, зберегли історичне середовище міста. Львів був би як лялечка! Ми би витратили бюджетні гроші тільки на фасади.

Коли я говорив з польськими колегами з Кракова, то був здивований, коли дізнався, що вони саме так і зробили.

Це лише одна із наших пропозицій. А у нас їх багато. І про них поговоримо у наступних публікаціях.