Урочистості відбулися на великій площі перед заводом, що у селі Нежухів біля Стрия. Цього дня на рівних звучали українська й німецька мови, адже в завод інвестовано німецький капітал й приїхало багато гостей з Німеччини. А ще десять років тому на цьому місці було чисте поле. За рекордно короткий час – всього за одинадцять місяців – тут постав справжній промисловий велетень, де працюють люди із Стрия, Дрогобича, Моршина, Трускавця, Стебника і всіх навколишніх сіл. Завод працює у три зміни, на які людей щодня доставляють тридцять два автобуси.

Уже десять років наші земляки причетні до виготовлення автомобілів найвідоміших світових брендів: «Опель», «Порше», «Фольксваген». Продукцію зі Стрия постачають у Бельгію, Великобританію, Німеччину та Польщу. Леоні (LEONI) є міжнародним виробником і постачальником дроту, кабелю і кабельних мереж для автомобільної промисловості, а також для авіації, морської, медичної і побутової техніки. До складу цього міжнародного концерну входять 93 заводи у 32 країнах світу із загальною кількістю працівників понад 60 тисяч.

Стрий причетний до цієї міжнародної корпорації з 21 серпня 2002 року. Тоді відбулося урочисте відкриття пілотного проекту заводу, що розпочав працювати як навчальний центр, а паралельно споруджувався новий великий корпус. Сьогодні LEONI є найбільшим бюджетоутворюючим підприємством у Стрийському районі та одним з найбільших платників податків на Львівщині.

Привітати з першим десятиліттям завод до Стрия прибув голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк, мер Львова Андрій Садовий та багато інших гостей з України та з Європи. Михайло Костюк, мабуть, за доброю радянською традицією, нагородив керівництво і кількох передових робітників заводу почесними грамотами. Дехто під час цього нагородження підсміювався, але німцям, зокрема генеральному директорові Леоні Вернеру Гайлінгеру, це було приємно, як і отримати орден святого Юрія з рук міського голови Львова Андрія Садового.

Гості і журналісти цього дня мали змогу побувати на підприємстві: для них зробили спеціальну екскурсію. Зізнаюсь: завод вражає: великі просторі цехи. скрізь німецька акуратність і чистота, гарна заводська їдальня без жодного специфічного запаху попередньої епохи, бездоганна чистота у санвузлах. Скрізь вазони з квітами, на стінах – зі смаком і з добрим почуттям гумором підібрані картини. І скрізь – дроти, дроти, дроти… Не йде Україна у Європу, то Європа прийшла до нас.

Люди, які тут працюють, задоволені умовами праці, соціальним пакетом, а от зарплати хотіли б більшої. Із приватних розмов з працівниками заводу журналісти з’ясували, що найменша платня тут – для новачків, для тих, хто ще не дуже кваліфікований – дві з половиною тисячі. Ні, не євро, а гривень.

Кваліфіковані спеціалісти отримують значно більше. Звичайно, у Європі за таку платню ніхто б не працював, і це - зворотній бік медалі і цього свята. Капіталісти шукають дешеву робочу силу, і знайшли її в Україні. Попри все, п’ять з половиною тисяч робочих місць на сьогоднішньому ринку праці, це як у приказці: «І на безводді рак – риба». Та добра половина цих людей, а це переважно жінки, нині б доглядали старих італійців і випуцовували б санвузли по всій Європі.

Керівництво заводу запросило їх на свято і частувало за свій кошт (себто, за ними ж зароблений). Цікаво, що лавки перед сценою не були поставлені у наш традиційний спосіб – лицем до сцени, а так, щоб сидіти, бачити сцену збоку і частуватися за столиком – на німецький манер. Усі запрошені на свято отримали талончики, по яких від виїзних кухонь отримували частування: традиційну німецьку сардельку (правда. виготовлену на «Стийських делікатесах»), шматок м’яса і огірок-помідор. Ще можна було почастуватися шматком солодкого і пивом-водою. Цікаво, що до третьої години, тобто до закінчення урочистої частини, пива не видавали. Теж гарний зразок німецької ощадності. Усі перекусили і жодних недоїдків на тарілках, як це зазвичай буває на таких гулянках, не було.

На сцені відбувався концерт місцевих колективів художньої самодіяльності, який тривав з п’ятнадцятої й аж до двадцять другої години вечора. а закінчилося святкування десятиріччя Леоні величавим салютом.