Версальський палац і сад називають восьмим чудом світу. Це головний сад планети, де відвідувачів зустрічають поважні мармурові статуї античних богів, цілий комплекс фонтанів та ідеальний ландшафтний дизайн. У всьому тут вражає розкіш, яка не припиняє дивувати впродовж кількох століть.

Шляхом складних підрахунків, дослідники вирішили обчислити вартість Версальського дива, прирівнюючи тодішній лівр до вартості срібла. Вони дійшли до фантастичної цифри еквівалентом 260 мільярдів євро.

Причин чому Людовік XIV вирішив звести Версальський палац називають декілька. Одні вважають, що він створив його для своєї коханої Лавальєр. Ще однією версією є те, що в розташованому у Парижі Луврі – резиденції французьких королів, було небезпечно, відтак молодий король вирішив збудувати новий палац за межами міста.

Третя причина – прозаїчна. І вона говорить, що поштовхом до зведення палацу була… заздрість, яку пережив король, побачивши замок свого міністра фінансів у Во-ле-Віконт.  У результаті Людовік XIV прийняв рішення, що його палац повинен перевершити за розкішшю міністровий. Він найняв ту саму команду майстрів, яка працювала у Во-ле-Віконт: архітектора Луї Лево, художника Шарля Лебрена і ландшафтного архітектора Андре Ленотра та наказав їм  створити таку споруду, яка повинна перевершити палац міністра за розмірами та розкішшю у сто раз. Таким чином Версальський палац став апофеозом забаганкам екстравагантного «Короля-Сонце», як любив називати себе Людовік XIV.

Скрупульозно розрахований до дрібниць палац постав на болоті, що мало свій сенс. Він символізував непереможну монаршу волю. Сад втілював дух класицизму.

Версальський палац намагались скопіювати ледь не всі європейські монархи. Відтак із дозволу Людовіка, архітектор Ленотр частенько відправлявся «у відрядження» в інші європейські країни. Працював у Відні та Лондоні. Тож не випадково віденський Бельведер сприймається як алюзія до Версаля.

Від Версальського палацу вниз спускались ряди терас. На них знаходились декоративні насадження, яким садівники надавали ідеальної геометричної форми, відтак вони перетворювались, то в ромби, то в кулі. Квітів тут практично не було. Клумбами називались рослини, які вились. Зараз же сад прикрашають живі насадження та квіткові клумби.

Під час королівських святкувань у версальських водоймах плавали човники із придворними, у воді  відображались вогні феєрверків. Урочисті виходи короля ідеально вписувались в гармонійну архітектуру парку. Його велич відображала міць короля, який інвестував тонни срібла в розвиток палацу. Але цей період ідеальної монархії був недовгим. Вслід за її занепадом занепав і Версаль. Палац і сад залишились пам’ятками величі та гармонії.

Під час революції сюди вторгався озброєний народ. Значно пізніше в Дзеркальній галереї була проголошена Німецька імперія.

Та все ж, палац пережив усі історичні перипетії і досі примушує затамовувати подих гостей, які поспішають сюди із різних країн та континентів, аби самостійно споглянути це французьке архітектурне диво.