Уже в березні військову форму із себе знімуть близько п’ятдесяти тисяч вояків з числа цивільних, яких торік було мобілізовано під час першої хвилі. Саме їм на зміну зараз в Україні набирають нових вояків із запасу.

До кінця цього року повинна відбутися повна ротація мобілізованих чоловіків у першій, другій і третій хвилі. Услід за четвертою на нас чекає п’ята, шоста та сьома хвиля. Загалом за рік вирвати з буденного цивільного життя у вир війни планують двісті тисяч чоловіків. І, судячи з даних перших тижнів четвертої хвилі мобілізації, зробити це буде вкрай складно. Як мінімум доведеться виписувати мільйон повісток.

Захід бойкотує?

Як повідомили «Вголосу» поінформовані джерела у Збройних силах України, явка за отриманими повістками десь наполовину менша, ніж торік. А вручити запрошення в деяких містах військкоматам удається лише кожному десятому.

«Процент отримання повісток на руки – дуже низький. Люди ховаються, не відчиняють двері, міняють адресу тощо. Але військкомати все це намагаються компенсувати «екстенсивним методом». Він полягає в тому, що якщо розсилати повісток більше, то вдасться назбирати мінімально потрібну кількість військовозобов’язаних», – пояснює джерело «Вголосу».

Одні з найгірших показників – у Києві. «Наприклад, зараз триває добір людей на конкретні військово-облікові спеціальності в районах столиці. Несуть десять повісток, а вручають від сили дві. На Західній Україні ситуація була ще гірша», – додає співрозмовник.

Так, за його приблизними оцінками, найнижче співвідношення виписаних повісток і явки у військкомати – у Західній Україні, включаючи Чернівецьку та Закарпатську області: десь 2-3%. В Києві – 6%. Серед областей-лідерів – Дніпропетровська й Чернігівська, де з’являються у військкомати до 60% тих, хто отримав повістку.

«Але це дані за перший тиждень, вони вже могли суттєво змінитися», – уточнює джерело.

Водночас близько половини тих, хто являється у військкомати, відсіюють за станом здоров’я чи з інших причин. Тобто треба писати все нові й нові повістки вже на інших людей.

Схожі дані про явку за регіонами оприлюднив і радник Президента Юрій Бірюков – він обурився, що така низька явка серед тих, хто нібито найголосніше кричить «Слава Україні», тобто західняків.

«Голови 14 сільрад Івано-Франківської області відмовилися отримувати повістки на оповіщення. 57% оповіщених військовозобов'язаних Івано-Франківської області не прибули на проходження медичної комісії. 37% оповіщених військовозобов'язаних Івано-Франківської області покинули територію України», – написав він.

За цими ж його даними, з Чернівецької області за останні 30 діб виїхало 17% чоловіків мобілізаційного віку. На його думку, вони ховаються в одній з прикордонних областей Румунії. А у Волинській області, за словами чиновника, 19% військовозобов'язаних відмовилися служити з релігійних мотивів, хоча в попередні роки ця причина не перевищувала 0,7% випадків відмови від служби.

«Це брехня і лукавство!» – так відреагував у коментарі «Вголосу» на інформацію про явку керівник Західного медіа-центру Міністерства оборони України Олександр Поронюк.

«Проблеми були, але вони не кращі чи гірші, ніж у південних регіонах. Я можу офіційно заявити, що військові комісаріати західного регіону виконують план з набору», – сказав Поронюк.

Не вірить у низьку свідомість чоловіків Західної України і військовий експерт Володимир Гулима. Він переконаний: публікація таких даних є результатом антиукраїнської пропаганди, «щоб показати: якщо вже патріотично налаштовані західні області не йдуть воювати, то що робити решті України?».

Так легковажно оприлюднені Бірюковим дані почали широко цитувати в російських медіа. Тому свій емоційний допис радник Президента, зрештою, видалив, але сотні повідомлень у мас-медіа з критичними для західних областей даними вже нікуди не діти.

Гулима не відкидає, що дійсно після зимових свят збільшилася кількість виїздів чоловіків за кордон. «Західні області – все-таки заробітчанські. Починаються сезонні роботи, людям треба годувати сім’ї», – зауважив експерт «Вголосу».

«Можливість утекти від мобілізації в галичан дійсно більша – через розвинуті міграційні мережі. Чимало західних українців має родичів за кордоном, і їм легко знайти альтернативу», – коментує «Вголосу» львівський соціолог Ігор Марков.

Водночас він також із пересторогою ставиться до інформації про низьку явку західняків. І наголошує: якщо проблеми і є, то їхня причина насамперед у надзвичайно поганій організації мобілізаційних процесів.

«Є відповідні нормативні акти про мобілізацію і більше нічого. Немає ні мобілізаційної інфраструктури, ні системи підготовки. За даними експертів, у тих же західноукраїнських областях не призначено 20 воєнкомів», – каже Марков.

Тотальний контроль повертається

Зрештою, спеціально шукати доказів про серйозні проблеми з мобілізацією навіть не потрібно: дії влади говорять самі за себе.

Після десяти днів від початку четвертої хвилі Президент видає указ про додаткові заходи із забезпечення часткової мобілізації. І крім завдання для Мінінформації створити в державних медіа героїчний образ захисника Вітчизни та поінформувати через ролики про поліпшені соціальні гарантії для учасників АТО, гарант доручив Кабміну «опрацювати питання про законодавче врегулювання порядку виїзду за кордон громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Наступного дня міністр оборони заявив про обов’язкову довідку з військкомату для перетину кордону вже як доконаний факт. Медіа вмить відреагували новиною, що буквально від завтра на кордоні вимагатимуть довідку. Однак миттєву паніку, пов’язану з такими діями влади, дещо заспокоїла Держприкордонслужба. Прикордонники повідомили: ніяких довідок вони на кордоні не вимагають. Поки що?

«Я не можу сказати про завтра і післязавтра», – розповів «Вголосу» Олександр Поронюк. І додає: насправді жодного ноу-хау в словах міністра не було. Мовляв, стару, ще радянську, норму про обов’язкову явку у військкомат у разі виїзду за кордон, зміни місця проживання чи сімейного стану ніхто не скасовував. Просто за часів незалежної України її фактично ніхто не виконував.

«Ми тривалий час недостатньо уваги приділяли питанням національної безпеки, готовності нашої країни до тих викликів, які нині маємо», – каже Поронюк.

Але тепер уряд, радше за все, ухвалить зміни і доповнення до законодавства, які посилять відповідальність за ігнорування цих ще радянських норм.

У Міноборони налаштовані серйозно. Про це свідчить і наступна новина, яка ще більше ошелешила суспільство: військовозобов’язаний мусить повідомляти військові комісаріати щоразу, коли змінить місце свого перебування більше ніж на сім днів. І це так само відповідає наявним ще радянським нормам, про які всі забули і на які всі «забили».

Військовий експерт Володимир Гулима пригадав, як ще 1994 року ходив у військкомат по довідку, щоб оформити документи для виїзду за кордон. Тому він каже, що спокійно сприймає останні заяви Міноборони і переконує: це просто спроба впорядкувати облік, якого взагалі не було раніше.

«Тут жодних порушень немає, я не бачу проблем у виконанні цих вимог. Треба прийти і відмітитися. І все. Тобто ми самі себе лякаємо, ніхто нікому не має наміру руки виламувати. Просто державі треба мати об’єктивну картину міграційних процесів», – розповідає Гулима.

Де взяти мотивацію

Посилений облік, звісно, полегшить роботу військовим комісаріатам, які не можуть розшукати потенційних бійців через фактичну зміну ними місця проживання. Але такий контроль не вирішить проблему мотивації. Частина чоловіків як не хотіла, так і не бажатиме далі воювати. І це завдання вже лягає на плечі держави – мотивувати українців, яким добре відомий гіркий досвід нинішніх військовослужбовців.

Олександр Поронюк запевнив, що в теперішніх мобілізованих умови кращі, ніж були в тих, кого мобілізовували минулого року. «Військовослужбовця фактично на сто відсотків укомплектовують усім необхідним речовим майном. Окрім того, ще перебуваючи в навчальних центрах, вони одержують картку для отримання зарплат», – каже він.

Ба більше, за перебування в зоні АТО тепер платитимуть подвійний тариф. А за участь у бойових діях – потрійний. Хоча, зважаючи, з якими труднощами триває паперова війна за надання статусу учасника бойових дій, наразі складно уявити, як «військові бухгалтери» відрізнятимуть бойові дії від відносно спокійнішого перебування не на передовій у зоні бойових дій.

Ігор Марков переконаний: найкращим стимулятором і мотиватором може стати політичне визначення влади.

«Якби влада чітко сказала суспільству, що ми ведемо війну, проводимо мобілізацію всього суспільства, не тільки військовозобов’язаних і не лише солдатів до армії, а формуємо повноцінний резерв і готуємо все суспільство до самооборони, це дало б розуміння виконання громадського обов’язку, до якого українці готові, – вважає політолог. – Мобілізація не виглядала б в очах людей чимось таким страшним. Усе суспільство від Сходу до Заходу однаково розуміло б, що країна в стані війни. А поки є недовіра до влади, людям не донесено чіткий план мобілізації, є дезертирство, бо громадяни бояться невизначеності, остерігаються, що їх підставлять».

Мар’яна П’єцух, «Вголос»