Першими думку про офіційний відкуп від мобілізації ще в листопаді минулого року висловили окремі народні депутати, озвучивши приблизну суму відкупного – 2 тисячі доларів. У січні ж, коли стартувала нова хвиля мобілізації, з’явилась інформація, що парламентський комітет з національної безпеки та оборони готує відповідний законопроект, який дасть можливість офіційно відкупитися і не бути мобілізованим. Утім у ньому вже йдеться про значно більші суми – щонайменше від 45 тис. до 100 тис. гривень.

Наскільки моральним чи аморальним у нинішній час може стати запровадження такого відкупу від мобілізації та наскільки це справедливо, адже цим зможуть скористатися лише заможні, «Вголос» запитав експертів, які прямо чи опосередковано пов’язані з війною на Сході.

Семен Глузман, колишній дисидент, психіатр та відомий громадський діяч, переконаний, що військовій службі та мобілізації таки потрібна якась альтернатива.

«Це, звичайно, аморально. Але в цій ситуації, якби я був при владі, то все-таки пішов би на якусь альтернативу. Це не обов’язково мають бути гроші, можуть бути якісь роботи, наприклад, допомога пораненим, інвалідам, будівництво доріг. Можливо, це не надто гарно, але так живуть у цивілізованих країнах, до того ж у ситуації, коли в нас офіційно немає війни, тим паче, у ХХІ ст. А так мобілізують хлопців, які не вміють і не хочуть, а поруч із ними воюватимуть ті, хто може й хоче, – загалом це погано для армії», – вважає він.

Семен Глузман пояснює, що так уже склалася і психологічна, і моральна, і матеріальна ситуація в країні, коли в нас не було війни. Нині ж одним указом Президента нікого не можна змусити воювати.

«Хай він змусить змінити, наприклад, погоду – цього ж не буває. Тому я вважаю це аморальним, але якщо обирати між аморальністю і в’язницею, то аморальних людей у нас значно більше, ніж тих, які готові на злочин», – каже Глузман.

На запитання, наскільки це справедливо, психіатр зізнається, що знає людей, які заплатили 20 тисяч гривень «за довідки» і не соромляться про це говорити. «Навіщо тоді нести державі 100 тис. гривень, якщо можна віднести комісару 20 тис. грн? Тому тут теж якось незрозуміло. А юристи взагалі кажуть, що справедливість – це патетична категорія», – зазначає Глузман.

Андрій Антонищак, координатор 1-го батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, народний депутат, запровадження офіційного відкупу від мобілізації вважає неприпустимим.

«Кожен чоловік зобов’язаний захищати свої країну, якщо він дійсно вважає Україну своєю Батьківщиною. Я навіть не можу таке коментувати, це так природно – захищати свою землю. Бо, якщо дійсно введуть офіційний відкуп, тоді в нас армія буде робітничо-селянська, цього не можна робити».

Нардеп і боєць переконаний: «Ніхто цей маразм не вводитиме й навіть не розглядатиме».

Микола Савельєв, головний редактор львівської газети «Ратуша», як журналіст неодноразово побував у зоні АТО:

«Тут не може йтися про те, морально це чи аморально. З власного досвіду знаю: коли я був у підрозділах, які воюють на передовій, бійці казали, що є люди, чия присутність на фронті реально заважає. Унаслідок того, що ці особи мають слабкі психологічні спонукання бути на фронті, через те, що вони не спроможні допомогти в складних ситуаціях, ефективніше було б використовувати їх у тилу, скажімо, в госпіталях. Або ж, щоб вони платили гроші, і за ці кошти відбувалося б фінансування бійців, які воюють на фронті».

Такими, за словами журналіста, є думки людей, які ведуть боротьбу на Сході. Бо, наприклад, є особи, які не здатні керувати технікою, а їх відправляють у танкові батальйони. «Є люди, які внаслідок того, що є боягузами, взагалі не здатні бути на передовій, а їх туди посилають. Тому це питання доволі складне», – каже він.

На запитання, наскільки справедливо вводити такий відкуп, Микола Савельєв пояснює: завжди було так, що лише багаті могли відкупитися. «Я не знаю жодного бідного, який би відкупився: відкуповувалися і від війни в Афганістані, і просто від служби в армії. Тут питання в тому, чи відкуповуватимуться нелегально, заносячи хабарі у військкомати, чи робитимуть це легально. Тут палиця на два кінці – так чи інакше відкуповуватимуться», – пояснює журналіст.

Отець Михайло Сукмановський, військовий капелан УГКЦ:

«Це питання потребує суспільної дискусії й обговорення, тому що тут є і позитиви, і негативи. Очевидно, що всі не зможуть воювати, і змусити всіх це робити – означатиме, що завтра мою спину може прикривати той, хто боїться зарізати курку, і немає жодної гарантії, що він може бути гідним захисником чи не стане причиною смерті своїх побратимів. Я думаю, що все-таки є багато людей, які хочуть воювати, їм потрібен якийсь стимул, фінансові гарантії, але немає впевненості, що влада дасть їм 15 чи 20 тис. грн, за які вони воювали б».

Військовий капелан додає, що за своєю суттю така ідея не є поганою, але на ділі воюватимуть лише бідняки, які не матимуть змоги відкупитися. І не факт, що держава забезпечить їм гідне фінансування.

«Це питання дуже неоднозначне, у нас навіть військове капеланство не ввели офіційно, тому я не впевнений, що щось таки зміниться. Мужчиною повинен бути кожен, кожен повинен пройти вишкіл і бути готовий захищати свою Вітчизну. А може вийти так, що ті, хто має гроші, ходитимуть по барах, кабаках, «мажоритимуть», а ці бідні постійно воюватимуть. Тому ця ініціатива може стати ущемленням свобод і прав, бо вони не мають за що відкупитися. Це дискусійне питання, яке потрібно широко обговорювати, щоб дійти спільного рішення».

Олена Янковська, «Вголос»