«22 роки минає з того часу, коли, відповідно до Женевської угоди, закінчився другий етап виводу військ із Афганістану і воїни тодішньої радянської армії повернулися додому. Офіційні воєнні дії для наших земляків були завершені, хоча війна триває й досі. Вона переселилася у душі тих, хто втратив побратимів, хто назавжди залишився калікою, а таких понад три з половиною тисячі, для тих, хто не дочекався своїх синів і братів, хто відкрито в вічі дивився смерті і кому афганські баталії сняться ще й досі. Війна в Афганістані – незагоєна рана, котра для багатьох кровоточить до нині.

Через Афганістан(1979-1989 рр.) пройшло понад 160 тисяч осіб, призваних до лав Радянської Армії з України. Для нашого народу ця безглузде кровопролиття було трагічним. Не повернулися додому 3360 наших синів, з яких 3280 загинули, а 80 пропали без вісті та потрапили в полон, більше 500 жінок стали вдовами і понад 700 дітей залишилися без батьківського тепла. Серед тих, хто навіки залишився у чужій землі майже дві сотні мешканців нашого краю.

На сьогодні в Україні мешкає близько 150 тисяч учасників війни в Афганістані. І з ініціативи Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), 15 лютого воїни-інтернаціоналісти України відзначають на державному рівні День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Мені неодноразово доводилося бувати у складі миротворчих делегацій, чимало воїнів-афганців є моїми друзями і приятелями. Тому сьогодні надзвичайно приємно побажати їм, та усім, хто має причетність до Афганської війни, міцного здоров’я, щастя і радості у їхніх домівках, затишку у їхніх душах. Зважаючи на неспокій у світі, зичу усім нам: хай війни назавжди залишаються історією».