Кореспондент «Вголосу» вирішив з’ясувати цю ситуацію, опитавши експертів щодо того, на що все ж таки може розраховувати українська армія і чи можна сподіватися на міжнародну підтримку.

Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва, експерт з питань зовнішньої та внутрішньої політики України:

– Україна повинна розраховувати на міжнародну допомогу в плані забезпечення себе військовою технікою. Наразі розглядаються два варіанти надання нам військового озброєння – безкоштовно і за гроші. Тобто може бути передача Україні безкоштовно вживаної військової техніки на баланс українських збройних сил і може бути закупівля нового обладнання, нової техніки.

Водночас в Україні ледь не цілодобово працюють ремонтні заводи. В нас багато не нового озброєння і військової техніки і  щоб цю техніку вводити у бій, то її для цього потрібно ремонтувати, чим власне і займаються ці заводи. Вже на цей час в Україні є багато відновленої техніки, яку поремонтували. Цією технікою користуються українські збройні сили.

Сьогодні нам не вистачає точної зброї. А саме систем наведення, електроніки, тобто того, що технологічно складно виробляти і те, на що треба доволі багато часу.

Я хотів би нагадати, що США давно вже передали Україні не летальне оснащення, тобто зброю не смертельного характеру, починаючи з касок і бронежилетів. Це було, але про це вже трохи призабули. Тобто такі дії можна розцінювати, як підтримку України. Також були кілька військово-транспортних літаків з Канади. Тобто США, Канада і наші сусіди в Європи, країни колишнього Радянського табору, – це Польща, Литва, можливо, Румунія, – вони такими речами будуть займатися. Але це ні в якому разі не буде означати, що вони стануть ворогами Росії і воюватимуть проти неї. 

Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова:

– Країни, які надаватимуть Україні безкоштовну військову допомогу виступатимуть нашими союзниками у війні з Росією. Якщо ж вони будуть робити це через окремі угоди, то це буде звичайний продаж озброєння. Але водночас треба розуміти, що Україна не стане союзником жодної держави, тому ні на яку безкоштовну військову допомогу Україна не може розраховувати. Україна може лише купити зброю і все.

Якщо прогнозувати подальші дії Росії, то на мій погляд, зараз Україні дуже необхідна протиповітряна і протитанкова техніка, також техніка радіорозвідки, техніка управління, снайперські гвинтівки з прицілами, у тому числі засоби нічного бачення. Тобто Україні потрібне те озброєння, якого в Україні наразі немає.

Схем закупівлі цієї зброї, якщо нам все-таки її продадуть, дуже багато. Процес експорту зброї у світі – це доволі розвинутий процес. Там вже є напрацьовані схеми та процедури і все це вирішується в рамках якихось політичних норм. Тобто схем є багато. Це можна робити і за власні кошти, можна брати у когось кредит і за ці гроші купляти озброєння, можна здійснювати закупки, коли країна-постачальник оплачує певну суму країні-покупцю. Також можна використовувати коопераційні зв’язки і вже в рамках них закупляти не озброєння, а ліцензію на виготовлення озброєння в Україні.

У таких умовах кризи, які зараз в нас, то можна брати кредит. Наприклад, США видали нам кредитні гарантії на 1 млрд дол., тобто вже під ці гарантії можна купляти техніку. Тут дуже великий спектр і все залежить від конкретного виду озброєння.

Але знову ж таки на нову техніку в нас не вистачить грошей навіть за жодних кредитів чи пільгових умов. Дуже багато країн, які перебувають у подібних ситуаціях, надають перевагу закупівлі модернізованої техніки. Старої, але модернізованої. Загалом ця техніка буде ще з радянських часів, а, можливо, навіть трішки новіших періодів.

Але справа в тому, що озброєння у війні звісно важливе, але це не все, що потрібно. В принципі ми ще у лютому пропонували нашій владі подумати над створення народного ополчення, деякі називають це резервною армією. Це дасть основу для поповнення збройних сил і можливого розвитку партизанської війни. Якщо б це було зроблено, то ми сьогодні не мали такої ситуації.

Богдан Яременко, український дипломат:

– Перш за все треба розуміти, що Україна впродовж останніх 10-ти років була в числі десяти найбільших постачальників зброї на світові ринки. Відтак, світ сприймає нас як країну, яка має сама себе забезпечувати військовою технікою і зброєю.

Світ сприймає 40-мільйонну країну як таку, яка має вміти сама себе захистити. Світ не може зрозуміти для чого для антитерористичної операції потрібні танки, літаки, та інше важке озброєння. Це не можливо пояснити, якщо ми відкрито не говоримо про те, що в нас йде війна. Крім того, світ, який хоче і може нам допомогти, має свої погляди, як можна перемогти Росію. І цей світ, і США, і європейські держави не вірять в те, що Україна може перемогти Російську Федерацію у війні і що це взагалі можливо. А це впливає на те, що світ дуже обережно ставиться до того, чи надавати Україні озброєння.

Крім цього всього, ми самі критикуємо себе і весь світ знає, що наша система поставок є корумпована, а система  керування Збройними силами є не ефективна, отже є велика ймовірність того, що будь-яка надана нам зброя може дуже швидко опинитися в руках терористів або Російської Федерації. Але це не означає, що нам ніхто і ніколи не надасть якоїсь військової послуги. Однак світ і надалі буде діяти в рамках свого військового бачення, але не нашого. І це, звичайно, надзавдання української дипломатії переконати і США та інші держави, що допомагати нам треба не так, як вони собі це уявляють, а так як ми цього хочемо.

Наразі нам треба налагоджувати власне виробництво і ремонт. Також треба продовжувати переконувати світове товариство, що Україні потрібні певні види озброєнь. Паралельно треба змінювати системи, які б дозволили використовувати нам надане озброєння ефективно. Цьому треба вчитися.

Треба теж розуміти, що будь-яка держава, яка надасть нам озброєння може вважатися Росією військовою союзницею України і, відповідно, противником Росії. Але я не думаю, що це когось зупинить. Перш за все  не треба все зводити до питання поставки зброї чи техніки, для нас не менш важливі і військові послуги. Послуги найрізноманітніші від розвідувальної інформації до спільних навчань, до консультативних послуг, як реформувати наші Збройні сили. Це все нам потрібно і це все нам вже надається.

Нам так само надають деяке несмертельне військове обладнання, засоби індивідуального захисту, розвідки. І ці країни відомі, це і США, і Канада, і Польща. Такі заяви робила і Італія. Цих країн достатньо багато і є підстави сподіватися і прогнозувати, що кількість таких країн зростатиме постійно і зростатиме рівень співробітництва. Це питання ближчого часу. 

Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ України:

– Оскільки армію було розграбовано і знищено та оскільки ми зараз стикаємося з прямою російською агресією, то питання про створення нової армії стоїть дуже актуально. І теперішня влада поставлена перед дуже складним завданням.

Це питання вирішувати можна двома шляхами. Перший шлях – це відновлення всього того виробництва, яке було в Україні і яке було надзвичайно потужним, бо Україна була в десятці тих країн, які експортували свою зброю. Отже в нас є відповідні потужності, їх просто потрібно переводити на особливий стан роботи і вони повинні впродовж невеликого періоду часу компенсувати все те, що або знищено під час цієї російської агресії, або те, що зараз перебуває не в боєздатному стані. Адже в нас є багато техніки, яка довго не використовувалася, яка стояла і ржавіла і треба, на мою думку, швидко розібратися, на скільки вона підлягає оновленню, а якщо підлягає, то треба зробити це максимально оперативно.

Другий шлях – це закупівля зброї закордоном. Тепер ніхто нікому нічого дарувати не буде. Зброя – це такий самий товар, як і будь-який інший, який виготовляється і продається. Виникає питання, що деякі зразки зброї, яка виробляється закордоном є справді надзвичайно дорогими і тому тут справді треба ставити питання чи ми можемо сьогодні собі дозволити купувати найдорожчі зразки, хоча вони є звичайно найкращими, хоча ми можемо звісно спробувати обійтися мінімумом у закупівлі за кордоном, а максимум зробити в себе, до речі, завантаживши власні підприємства, давши роботу нашим українським громадянам.

Тому йдеться саме про такий момент, коли треба знайти золоту середину між тим, що треба закупити за кордоном і тим, що можна зробити вдома. Відтак, Україна абсолютно може розраховувати на власні сили.

Ольга Куровець, «Вголос»