Навколо доцільності введення воєнного стану знову розгорілося полум'я дискусій, роздмухане легіоном тролів та зомбованих ними обивателів. Отже, правда про те, про що прийнято мовчати. 

 
Перше. Не читайте та не слухайте тих «експертів», котрі продовжують розмірковувати про «військовий стан». Вони просто не читали ні Конституцію України, ні Закон «Про правовий режим воєнного стану». 
 
Тепер, щодо самого воєнного стану: «Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності…» Очевидно, що згідно чинного українського законодавства, введений він мав бути значно раніше, принаймі одразу після анексії Криму. 
 
Друге. Воєнний стан немає жодного відношення до оголошення війни! 
Згідно статті 4 ЗУ «Про оборону України», «у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни».
 
Конституція України чітко розмежовує поняття «війни» та «воєнного стану". У ст. 106, п. 19 Основного Закону зазначено, що Президент: «вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань», а у ст. 106, п. 20 визначено, що «приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України»;
 
Більше того, «воєнний стан», як особливий правовий режим, немає жодного (!) відношення до кредитування МВФ, про що можна прочитати на сайті самого ж МВФ. 
 
Інша справа, що «воєнний стан» може трактуватись як форс-мажор, а це можливість не виконувати договірні зобов'язання, зокрема щодо кредитів отриманих людьми в банках. Точніше – кредитів, «втюханих» людям банками.
Ну і плюс мораторій на проведення будь-яких виборів. Якщо уникнення введення воєнного стану раніше можна було якось обгрунтувати «політичною доцільністю» задля проведення виборів до Верховної Ради, то сьогодні таке небажання можна пояснити хіба що намірами проведення виборів до органів місцевого самоврядування, та уникненням форс-мажору в банківській сфері. Останнє якось важко корелюється з дивним рефінансуванням банків, що фактично і «обвалило» гривну. Але це окрема тема.
 
Ще одне, ввівши воєнний стан, згідно Закону можна його анулювати лише у випадку відновлення територіальної цілісності, що означає повернення Криму та фейкових напівдержавних утворень ЛНР і ДНР у лоно України. Тобто невідомо коли. 
 
І ще одне. Сьогодні введення воєнного стану вже не вирішує комплекс проблем, що нагромадилися за час «гібридної» війни. Воєнний стан, за логікою Закону та Конституції, мав би ЗАПОБІГТИ тому, що вже відбулося! 
 
Станом на сьогодні, у Криму, та частині територій Донбасу, українська влада відсутня. Але, якщо Крим вже анексований, то Донбас, поки що, лише окупований. Де-факто на окупованих територіях ми маємо всі ознаки державних утворень – органи влади, освіту, документообіг, ЗМІ, військові формування… 
Так, ці утворення незаконні, але вони ВЖЕ існують. Там немає сепаратистів, проте є колаборанти. Мирні колоборанти ходять на роботу, обслуговують господарку, охороняють «свої» кордони, будують і торгують . Діти колаборантів ходять в садочки та школи, де їх навчають колаборанти викладачі…
 
Колаборанти – це посібники ворожого війська, яке не помічає ні його (інтервентів) власна країна-агресор, ні вічностурбований «захід». Сепаратисти ставали колаборантами з кожним прибулим російським вояком, танком чи «градом». Створені засобами масового зомбування, ЛНР і ДНР вже ФАКТИЧНО відділились, то ж які це сепаратисти? Терористи?
 
У попередньому абзаці замініть колаборантів та терористів і самі зрозумієте абсурд формулювання. Тому, варто називати речі своїми іменами на частині території України, де не діє українська влада, є озброєні формування, що складаються з іноземних військових та їх місцевих посібників. Це «військо», озброєне військовою технікою країни-агресора, забезпечує діяльність  створених всупереч законам та Конституції України нелегітимних органів влади, які вважають себе державними…
 
Як корелюється з фактичною ситуацією чинне українське законодавство? Ніяк. Маємо закон про окуповану територію, що стосується анексованого Криму, в якому ще з квітня минулого року (!) не прописані жодні правила економічних взаємовідносин, і… більше нічого!
 
Сьогодні терміново необхідне політичне рішення (визначення), щодо фактичного стану речей, та законодавче оформлення цього рішення. Які засади економічних стосунків з анексованою територією Криму, який статус територій підконтрольних ЛНР та ДНР, накінець – хто для нас Росія і з ким і як ми воюємо на Донбасі? 
 
Без відповіді на ці питання ми не зможемо відповісти й на вкрай болючі питання щодо нинішньої мобілізації. Але це вже тема наступного допису.