Увесь колектив Вголосу, з глубоким сумом, прочитав повідомлення прес-служби Громадського форуму Львова стосовно прокурорських вікон. Хто не прочитав, може посумувати разом з нами у наступних реченнях:

„Шановні колеги!

Інформуємо вас, що розпочаті вчора роботи із заміни автентичних вікон на пластикові в будинку обласної прокуратури на пр. Шевченка, зупинені. Управління охорони історичного середовища м. Львова надало припис Управлінню капітального будівництва області про порушення пам’яткоохоронного законодавства та проведення робіт на пам’ятці без необхідних погоджень та дозволів.

До моменту зупинки робіт заміну шести вікон верхнього поверху вже було проведено. Ця група вікон, особливо велике центральне, вирізняються поміж інших, автентичних. Вони мають ширші рами та не профільовані. Думка фахівців – однозначна: встановлення пластикових вікон на пам'ятці архітектури призводить до втрати нею автентичності та спотворює її фасад. А головне завдання реставрації пам'ятки – зберегти її автентичність шляхом консервації, а там, де це неможливо, відтворення її елементів із максимальним збереженням форм і матеріалів.

На жаль, практика заміни автентичних вікон пластиковими на пам'ятках центральної частини міста стала поширеним та звичним явищем. Причиною цього є недостатня просвітницька робота серед мешканців нашого міста, бездіяльність пам'яткоохоронних служб та байдужість керівництва міста.

Навпаки, перші особи дозволяють собі подавати "гарний" приклад львів'янам. Обурює встановлення пластикових вікон міським головою Андрієм Садовим у своєму кабінеті в Ратуші (теж пам'ятці), напевно, без дозволів, погоджень, та вже точно без штрафів!

А приклад незаконного встановлення пластикових вікон на унікальній пам'ятці – будинку прокуратури, органу який зобов'язаний здійснювати нагляд за додержанням законів, яскраво засвідчив всю глибину кризи як стосовно наших пам’яток, так і наших законів.”

Нам подобаються пластикові вікна у будинках. Це вигідно, красиво і фарбувати не треба щороку. Значно зручніше поставити пластикові вікна, які втримують більше тепла, ніж втикати на дерев’яні радянські, крізь щілини яких вилітає усе.

Інша справа вже у тому, хто і як встановлює ці вікна. Якщо колір або форма вікна не вписується у архітектуру будинку, то це не проблема вікна, це проблема несмаку, або власника квартири, або майстрів-бухаріків, які його встановлювали.

Традиційно існувало дві системи права: американська – можна все, крім того, що заборонено, і радянська – неможна нічого, навіть те, що дозволено. А тепер, в Україні витворено третю систему – можна все, навіть те, що заборонено.

На фотографіях є обшарпаний будинок навпроти катедри, коричневі пластикові вікна там би були на місці (ну ще б сам будинок довести до ладу). Але на одному з вікон є непластикова біла кватирка, яка підморгує місту правим оком. Що робити з нею?

Хто би як не ставився до Садового, неможливо заперечити той факт, що вікна у його кабінеті набагато красивіші, ніж поверхами вище. Але знову ж таки, йдеться не про проблему вікон, а про проблему дозволів, погоджень і штрафів. Якщо Садовий поставив їх без погодження, незаконно, по блату, то чому звичайні мешканці Львова для встановлення таких самих вікон повинні це робити?

Ось у чому питання. До чого тут вікна? Справа у рівності перед законом. Щоправда, та рівність чиновникам в Україні до одного місця. То ми говоримо про рівність чи про максимальне збереженням форм і матеріалів?

вікна Садовогоще одневікна навпротище одні
    
культовий будинокгаліме вікно2 балкона4 вікна
    
один будинокпрокурорська дзвіницяпрокурорський будинокще 2 вікна