Загалом у програмі змагань (однотан, тан-двобій, забава, борня) взяли 200 учасників з Львівської, Волиньської, Рівненської, Хмельницької, Іванофранківської, Вінницької, Кіровоградської, Миколаївської, Дніпропетровської, Київської, Черкаської та Харківської областей. У дисциплінах однотан і тан-двобій перемогли учні Школи Бойового Гопака імені Івана Богуна (м. Львів)
У дисципліні забава перше місце посіла Школа Бойового Гопака «Шаблезуб» (м. Львів), друге - Школа Бойового Гопака імені Івана Богуна (м. Львів), третє - Школа Бойового Гопака «Хорс» (м. Павлоград Дніпропетровської області).

У дисципліні борня перемогла Школа Бойового Гопака «Хорс» (м. Павлоград Дніпропетровської області), друге місце у Школи Бойового Гопака імені Івана Богуна (м. Львів), третє у Школи Бойового Гопака «Сварог» (м. Рівне).

Школа Бойового Гопака була заснована у 1985 році. За цей час розроблено ґрунтовну методологічну базу та створено секції цього виду бойового мистецтва по всьому світу. В Україні ж до гопаківців досі неоднозначне ставлення. Чому і як відбувається відбір у школу бойового гопака – в розмові з президентом Міжнародної федерації Бойового Гопака Володимиром Пилатом.

Чи справді існують труднощі в тому, щоби організувати секцію бойового гопака?
За часів Радянського Союзу я викладав карате для комсомольських оперативних загонів. Потім, коли почався рукопашний бій у Росії, в Україні я започаткував Бойовий Гопак. З 1985 й до 1989 року мені в цьому допомагав міський відділ комсомолу. Ніхто ніколи не закидав, що я запеклий націоналіст. А от коли вже проголосили незалежність України – раптом почали говорити про те, що Пилат – націоналіст, а гопак називати небезпечним. Мене дивує, «чому так». Комуністи подібного не казали, а в часи незалежності на патріотів стали вішати ярлики. Так повелося, що все чуже в нас благословляється, а все українське вважається небезпечним.

Як Ви для себе пояснюєте таке ставлення?
Для себе я це пояснюю тим, що в націоналістичному русі було дуже багато провокаторів, засланих Москвою, які вели цей рух не в те русло. У нас, у Львові, мешкає 140 національностей. Ми завжди жили дружно і за Австрії, і за Польщі, навіть при Радянському Союзі. Але, чомусь , дехто хотів показати українців як націю, яка хоче когось вішати, забивати цвяхи в голову і тому подібне. І це підкріплювали відповідними справами.

Скажіть, будь ласка, хто посилав УНА-УНСО в Абхазію, Грузію, Придністров’я? Хто? За чиїм наказом вони туди їхали? А чому українська організація «Патріот України» напала на буддиський храм у Харкові? Чому так звані «патріоти України» раптом б’ють в’єтнамців? Йдеться про те, що псевдонаціоналістичні організації, створені в Росії, ставлять перед собою завдання проказати українських патріотів фашистами, антисемітами, щоби їх сприймали як неадекватних. Кому це вигідно? Звичайно, тільки тим, кому держава Україна не потрібна. От вони все робили і роблять для того, щоби її ліквідувати.

На Сході України гопаківці теж потерпають від подібного ставлення?
На Східній Україні легше, бо вони там всі козаки. Ніхто ж не забере того, що в Дніпропетровській та Запорізькій областях потужно розвивався і діяв козацький рух. Вони не кажуть: «Ми – патріоти України». Вони кажуть: «Ми - козаки». Бо для них сказати: «я – українець» – це винести собі приговор. А « я – козак» – це нормально, бо козаків повно.

Тому сьогодні все, що створюється націоналістичне, треба розглядати під лупою. Офіси цих організацій, в основному, розташовані в Москві. Ви не задумувалися, навіщо в Сполучених Штатах Америки створюються всілякі націоналістичні організації? Щоби виявити схильних до радикалізму, до протиправних дій, і взяти їх під контроль, ізолювати.

Наприклад, у 1994 році виникла гучна назва «Всеукраїнська військово-патріотична спортивно-оборонна організація «Тризуб» імені Степана Бандери». І це у 1994 році, коли було небезпечно носити тризуб, я вже не говорю проте, як небезпечно було згадувати ім’я Степана Бандери. 1994 рік – ще немає Конституції, немає гривні, а вже такі гучні назви з’явилися! Просто люди не можуть зрозуміти, що відбувається. Чому, надриваючи горлянку, хтось кричить «Геть москалів»! – і його ніхто не чіпає. Наші люди все це мусять переосмислити.

Чому Ви обрали для себе гопак?
Я син, який виріс у сім’і правоохоронця, мій батько боровся зі злочинністю. Він з раннього дитинства розказав мені, що світ ділиться на порядних людей і злочинців. Він навчив мене, що зі злом треба боротися. Тому я почав займатися спочатку східними видами бойового мистецтва, а згодом – Бойовим Гопаком. Я зрозумів, що потрібно відроджувати своє, рідне, а не популяризувати запозичену культуру.

Обрав для себе цей шлях, насамперед, для самозахисту, для захисту своєї матері, дружини, доньки, держави. Між Іншим, це не просто національний вид бойового мистецтво, це комплексна система гармонійного виховання особистості, здорового способу життя та спілкування з Богом. Здоровий спосіб життя – це перший крок до духовного відродження.
Наші гопаківці живуть за Кодексом лицарської честі, за морально-етичними принципами служіння своїй державі та народу. Справжній український воїн не повинен вживати ні спиртного, ні тютюну. Від самого початку створення школи бойового гопака я готував людей для держави.

Як відбувається набір дітей у Вашу школу?
У нас діє принцип один – у козаки нікого не запрошують, у козаки відбирають. Ми дивимося по батьках, по самій дитині, по її бажанню займатися. Ми не беремося виховувати одноосібно, а кажемо батькам, що ми разом з ними будемо виховувати їхню дитину. Якщо в школі сухий закон, то батьки теж мають кинути пити і палити. В іншому випадку вони виховуватимуть свою дитину в подвійній моралі. На це погоджуються не всі. Є й такі випадки, коли батьки тренуються разом зі своїми дітьми.
Якоїсь особливої науки в нас немає. Дітям достатньо на початку і вкінці заняття помолитися до Бога. Для старших ми проводимо семінари. Як правило, дітки до нас приходять з 6-ти років. Приходять й молодші – 4-5 роки, але вони мусить бути добре розвиненими, щоби вижити серед тих, кому 6-ть. Є окремі групи для слабких діточок – це більше оздоровчі заняття.
Якщо говорити про оплату навчання, то членські внески складають в межах 40-70 грн. за місяць, залежно від району міста. Діти-сироти оплачують тільки 30 грн. Ми є неприбутковою громадською організацією і всі виручені кошти йдуть на оплату оренди, оскільки ми укладаємо угоди зі школами і на їхній базі діти мають змогу вивчати мистецтво бойового гопака, комунальних послуг і на організаційні витрати.