Головним рішенням сьогоднішнього дня є створення єдиної партії на базі блоку, що буде називатися «Народна Україна - Самооборона». Засновниками блоку є 10 політичних партій, що підписали декларацію, а саме: «Наша Україна», «Уперед Україна», НРУ, УНП, УРП Собор, ХДС, Європейська народна партія, ГП «Пора», Партії захисників Батьківщини й КУН.

Ще вчора між представниками «Самооборони» і «Правиці» велися прямо-таки запеклі дискусії щодо ключових меседжів. «Народна самооборона» пропонує, щоб передвиборна програма мегаблоку не акцентувала увагу на, як каже Луценко, «гуманітарних питаннях», тобто на питаннях входження України в НАТО, статусу російської мови та воїнів УПА. Для «Правиці», зрозуміло, ці питання, як здавалося, були ключовими.

Проте, президентові Ющенко таки вдалося впрягти в один віз «коня і трепетну лань»: блок до якого увійшли КУН, УНП, Рух і «лівий» Луценко – таки створений; а кого із перерахованих суб'єктів цього об’єднання вважати ланню, кого – конем звичайним, а кого – і троянським конем – нехай кожен вирішує для себе самостійно.

У Луценка, до речі, є власна думка щодо ідеології блоку. Він називає її просто: «європейською». Схоже, що носіння міліцейського кашкета вплинуло на розумові здібності колишнього міністра внутрішніх справ. Всупереч всім політологічним канонам, Луценко переконаний, що «всі поділи на лівоцентристів і правоцентристів є штучними й запізнілими. Сьогодні в Європі немає класичних лівих партій і немає класичних правих. Ми сьогодні повинні комбінувати й ліву, і праву політику, і ліберальну, і консервативно-духовну. Все це сьогодні необхідно для України. І ділитися на правих і лівих просто нерозумно».

Всі ці одкровення від екс-главмента, якого президент нині призначив «головним демократом», нагадують старий анекдот:

«Ми не ліві і не праві. Бо ми валянки».

А якщо серйозно, те існують два шляхи розвитку партій. Перший - характерний для суспільств із розвинутою демократією. Суть його полягає в тому, щоби об’єднувати людей навколо певної ідеології, а відтак нести її в маси, виграти вибори від села до столиці, завоювати в такий спосіб владу, аби реалізувати базові цінності, навколо яких і утворювалася партія.

Другий шлях - об'єднання в партії й блоки людей, для яких головною цінністю є не якісь ідеї, а влада як така. Цей спосіб є по суті паразитичним, бо люди, що об’єднуються в такі партії та блоки, ставлять перед собою єдину мету - дорватися до влади. Саме цей шлях, фактично, обрала для себе коаліція партій, що об'єдналася в блок «Народна Україна - Самооборона».

Вже зараз очевидно, що НУС багато просторікуватиме про соціальний захист населення, про боротьбу з корупцією, про європейську орієнтацію. Говорити – не мішки носити. Але виборцям варто запитати самих себе: для чого їм ця влада? В ім'я чого об’єдналися ці такі різні політики? Чи не для того тільки, щоб знову побачити в парламенті себе улюблених? Як в майбутньому парламенті збираються співробітничати ці настільки різні політичні сили? І, зрештою – як все ж таки буде голосувати пропрезидентський блок з питань НАТО, статусу російської мови та воїнів УПА?